Зарубіжна література 7 клас - В.І. Фасенко - Схід-продукт 2007
ЙОГАНН ВОЛЬФҐАНҐ ҐЕТЕ (1749-1832) - ЛІТЕРАТУРНА БАЛАДА НА ПОЧАТКУ XIX ст.
Иоганн Вольфґанґ Гете народився 28 серпня у Франкфурті-на-Майні, в родині заможного бюргера. Навчався в Лейпцігу і Страсбурзі. З дитинства Ґете любив розповідати дивовижні історії, дія яких відбувалася в далеких країнах, де на яскравосиньому небі горить жовтогаряче сонце, на землі ростуть яскраві, дивовижні апельсини, а люди прогулюються біля мармурових палаців і розглядають картини в коштовних оправах.
Німецькі села і міста за часів Ґете дихали старовиною. Люди зберігали вірність традиціям і залюбки переказували давні пісні й легенди. Одну з них і поклав Ґете в основу балади про Вільшаного короля. Цим страхітливим створінням у Німеччині лякали дітей, які не слухалися батьків, без дозволу йшли гуляти чи не хотіли спати. Ця частина давніх вірувань, яка починала забуватися, здавалася Ґете надзвичайно поетичною, близькою до народного духу.
Для Ґете було надзвичайно важливо показати, що реальний світ — це не тільки те, що ми бачимо вдень, при яскравому світлі сонця, а й те, що нам може привидітися уві сні, те, що лякає нас уночі, коли кричить пугач і чути таємничий шерхіт. Природа живе навколо нас своїм загадковим життям. Може, й справді мавки, русалки гойдаються на вітах, водять хороводи, співають маївки, а нам здається, що то верби схилилися над ставом чи світлячки виблискують на траві при дорозі.
За словами Гете, балада містить у собі епічний розмах в зображенні подій, драматичний конфлікт, який має трагічний фінал, та ліризм у змалюванні внутрішнього світу людини. Ці три складові він і спробував об’єднати в баладі «Вільшаний король», яка є фантастичною за своїм сюжетом.
Балада «Вільшаний король» вирізняється особливою і неповторною мовою. Поет використовує засоби фольклорного мовлення (повтори, перебільшення, специфіку наголошування, вводить казкових персонажів).
По-фольклорному звучить запитальна форма першого речення балади. Ґете зберіг і ритм народної балади, який тут нагадує тупіт коня, що мчить лісом, зберіг загальну атмосферу таємничості, загадковості, казковості, характерну для фольклору. Читач розуміє почуття і батька і сина, так само як і вони, переймається страхом.
Запитання
• Які історії любив Ґете в дитинстві?
• Чим вирізняються балади Й. В. Ґете?