ПІСНЯ ПРО СОЛДАТІВ З ВЕСТЕРПЛЯТТЕ - ВІРШІ, ОПАЛЕНІ ВОГНЕМ ВІЙНИ - ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ - ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ В ЛІТЕРАТУРІ

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати,

До неба лавами пішли

Солдати з Вестерплятте.

(А літо було гарне того року)

І так співали: «То пусте,

Що нам боліли рани,

Зате ж весела путь веде

На осяйні поляни.

(А на землі того року було стільки вересу)

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Тепер ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте».

І ті, чий слух сяга зірок,

Зір плине в даль бездонну,

Почули в небі рівний крок

Морського батальйону.

І спів лунав такий: «Аби

Не згаять час чудесний,

Ми грітись будем в теплі дні

На вересі небеснім.

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою — то ми,

Солдати з Вестерплятте».

Переклад О. Карпенка

Солдати гарнізону Вестерплятте в нацистському полоні. Фото часів Другої світової війни

Запитання і завдання до прочитаного

1. Від якої особи написано вірш «Пісня про солдатів з Вестерплятте»? Чому?

2. Як у творі розкрито мужність і самозречення солдатів? Обґрунтуйте відповідь цитатами.

3. Знайдіть у вірші приклади протиставлення війни й мирного життя.

4. Визначте основну думку «Пісні про солдатів з Вестерплятте».