Світова література 7 клас - Євгенія Волощук - 2015 рік
ВІРШІ ПРО КОХАННЯ - ДРУЖБА І КОХАННЯ
Літературний багаж. Пригадайте поезії Р. Бернса та Г. Гейне, вивчені в попередніх класах. Які загальнолюдські цінності утверджували ці автори у своїх творах?
Змінюються часи і влада, змінюються життя й світогляд людей. Проте незмінними залишаються духовні цінності, чи не найважливішою з яких є любов. У віршах талановитих митців це почуття віддавна й до сьогодні постає надзвичайно багатогранним — піднесеним і ніжним, шляхетним і пристрасним, щасливим і трагічним... Відгукуючись на таке розмаїття, любовна лірика виробила безліч відповідних художніх форм — віршовані нотатки в альбомі коханої, вірш-комплімент, задушевний романс, сумний лист, згадка про зустріч, прониклива балада та багато інших.
У кожному поетичному творі розкривається передусім особистість автора, але кожен читач обов’язково знаходить у ньому почуття й думки, суголосні власним переживанням.
Роберт Бернс (1759-1796)
Поезія кохання шотландського поета Р. Бернса зачаровує щирістю, мелодійністю та простодушністю. У його віршах ідеться про почуття звичайної людини, яка сумує, радіє, страждає і вірить у щастя.
Сам Бернс сприймав кохання як надзвичайно важливе джерело натхнення: «Безперечно, існує безпосередній зв’язок між любов’ю, музикою і віршами, — стверджував митець. — Любов — це світлий дар Природи. Можу сказати про себе, що я ніколи не мав жодної думки чи схильності стати поетом, доки не закохався. А тоді рима і мелодія стали... голосом мого серця».
У 1785 р. Бернс зустрів дівчину, яка назавжди полонила його серце. Батько юної Джин був людиною заможною, тому її почуттів до нужденного поета не схвалював. Відтак закохані мусили одружитися таємно. За давнім каледонським звичаєм вони підписали шлюбний контракт, у якому перед Богом навіки оголосили себе чоловіком і дружиною.
На шляху до щастя подружжю довелося багато й виснажливо працювати, пережити скруту й розлуку. Однак вони таки зуміли зберегти найважливіше — своє кохання. Поезію «Моя любов — рожевий квіт...», як і багато інших ліричних віршів, Берне присвятив дружині — жінці, яка стала його долею. Цей твір випромінює життєрадісну віру у всепереможну силу справжнього кохання.