Зарубіжна література 8 клас - Ю.І. Ковбасенко - Грамота 2008

ЕСХІЛ - ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР - ЛЮДИНА ТА її СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ

ЕСХІЛ - ЕЛЛІНСЬКИЙ ТЕАТР - ЛЮДИНА ТА її СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ

(бл. 525-456 pp. до н. е.)

Протягом тисячоліть свого існування людство прагнуло дізнатися: що найкращого зроблено ним у цьому світі, чим можна пишатися. Одним із найвищих проявів людського духу вважається давньогрецька трагедія. Театр в Елладі був надзвичайно важливим засобом виховання найширших мас народу, тому ним опікувалися правителі Греції, а драматурги надзвичайно шанувалися. Коли Евріпіду під час вистави глядачі почали радити викинути з п’‎єси один з епізодів, він вийшов на орхестру й сказав: «Ви сюди прийшли не для того, щоб навчати мене, а для того, щоб я навчав вас».

«Батьком» давньогрецької трагедії вважається Есхіл, хоча задовго до нього почали ставити такі вистави під час свят на честь бога Діоніса: спочатку один раз, а потім і тричі на рік. Однак творів попередників Есхіла ми не знаємо, до нас дійшли лише імена митців, які греки старанно карбували на мармурових дошках театру.

Та й про самого Есхіла міфів і легенд збереглося набагато більше, ніж достеменних фактів. Відомо, що він народився в родині аристократа-філософа й отримав відповідне його соціальному стану виховання — воїна та поета. Коли Стародавня Греція, особливо Аттика (землі поблизу Афін), переживали бурхливі події, спричинені греко-перськими війнами, Есхіл, як і його брат і, зрештою, усі ровесники, брав участь майже в усіх визначних їх битвах. В епітафії, яку мали вибити на могилі трагіка і яку він, за переказами, склав особисто, найбільшою заслугою свого життя Есхіл вважав саме участь у цих доленосних для його Батьківщини битвах:

Тут, у врожайній землі хлібами багатої Гелли —

Мертвий Есхіл із Афін, Евфоріона син.

Довговолосі мідійці в боях його силу пізнали,

А марафонські гаї — свідки відваги його.

Наче й не було в його житті хвилювань, пов’‎язаних зі змаганнями драматургів під час Діонісійських свят! Кажуть, що й Афіни Есхіл покинув і подався на Сицилію через образу на співгромадян, які віддали перше місце в змаганні трагіків його молодому колезі - Софоклу. До речі, Есхіла оголошували переможцем цих відомих змагань, яким немає аналогів в історії людства, аж дванадцять разів!..


ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ

Дикі Кавказькі гори, біля підніжжя яких вирує море. Зевсові слуги, Сила та Влада, ведуть Прометея. З ними йде похмурий Гефест. За жорстоким наказом Зевса саме він повинен прикувати свого друга Прометея до скелі. Сила знущається над титаном, гостре залізо боляче ранить його, але він мовчить і приховує свої страждання. Тяжкий стогін виривається в Прометея лише тоді, коли кати вже пішли. З Океану прибули сюди на колісниці його доньки — океаніди. Вони чули удари молота Гефеста й стогін Прометея і співчувають покараному. Але прокльони, які титан накликає на Зевса й олімпійців, лякають океанід. Прометей розповідає їм, як допоміг Зевсові перемогти в титаномахії та посісти трон на Олімпі. Зевс розподілив владу між олімпійцями, а титани, які йому допомагали, залишились обділеними. Особливо дратувало Зевса те, що Прометей почав захищати неосвічених темних людей.

Тут на колісниці до скелі примчав сам Океан і почав умовляти Прометея скоритися Зевсові. Однак той залишився невблаганним і продовжував розповідати океанідам про свої благодіяння людям, за що його покарав Зевс. Але Прометей знає, що «Кронід (Зевс) не завжди пануватиме», бо його можуть скинути з Олімпу. Знає титан і велику таємницю, як Зевс може цього уникнути, але не хоче відкрити її жорстокому тиранові.

Раптом почувся стогін нещасної закривавленої Іо, перетвореної на корову й невпинно гнаної величезним ґедзем, посланим Герою. Вона на мить зупинилася біля Прометея і спитала його, коли скінчаться її муки. Той сказав, що Зевс поверне їй людську подобу в Єгипті, вона народить сина, який стане родоначальником славного роду героїв, з якого вийде і той, хто звільнить самого Прометея (тобто Геракл. — Ю. К., Л. К.). Тут Іо знову вкусив ґедзь, і вона помчала світ за очі. Обурений її стражданнями, Прометей крикнув Зевсові, що той позбудеться трону, і лише титан знає, як цьому запобігти.

Перед Прометеем постав Зевсів посланець Гермес, аби вивідати таємницю: хто скине Зевса і як цього уникнути? Він погрожує титану, але той залишається непохитним. Тоді Гермес сказав, що Зевс скине скелю разом із Прометеем у похмуру безодню, де титан страждатиме багато століть, доки Зевс знову не підніме його на землю. Щодня прилітатиме Зевсів орел і клюватиме непокірному титанові печінку. Однак і цих страшних погроз титан не злякався. І скеля з прикутим до неї Прометеем зі страшним гуркотом провалилась у вічний морок.

В. Мітченко. Міф про Прометея (підручник для 6 класу)

Епісодій 1

ЕПОД

П р о м ет е й. Не думайте, що то з сваволі й гордощів

Мовчу я, — в грудях серце розривається,

Коли погляну на оцю ганьбу свою!

Хто, як не я, новітнім божествам оцим

Розподілив почесної судьби дари?

Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це, —

Ось про недолю смертних ви послухайте:

То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,

Я наділив їх мудрою розважністю.

Не для докору людям це розказую, —

Лише щоб силу показать дарів моїх.

Вони раніше й дивлячись не бачили

І слухавши не чули, в соннім маренні

Ціле життя без просвітку блукаючи.

Не знали ні теслярства, ні підсонячних

Домів із цегли, а в землі селилися,

Мов комашня моторна, десь у темряві

Печер глибоких, сонцем не осяяних.

І певної ще не було прикмети в них

Для зим холодних, і весни квітучої,

І золотого літа плодоносного.

Весь труд їх був без тями. Таємничий схід

І захід зір небесних пояснив я їм.

З усіх наук найвидатнішу винайшов

Науку чисел, ще й письмен сполучення

І творчу дав їм пам’‎ять — цю праматір муз.

І в ярма перший уярмив тварини я,

Щоб у важкій роботі, приневолені,

Людей своїми заступили спинами.

Я віжколюбних коней в колісниці впріг —

Забагатілих розкошів оздоблення.

Хто, як не я, для мореплавців вигадав

Між хвиль летючі льнянокрилі повози.

Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,

Собі ж, бездольний, не знайду я способу,

Як із біди своєї увільнитися.

Хор:

Вже й розум губиш у ганебних муках ти!

Немов поганий лікар недосвідчений,

Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,

Собі самому ліків не знаходячи.

Прометей:

Та вислухайте далі і здивуєтесь,

Які я мудрі винайшов умілості

Й мистецтва, — з них найважливіші ось які:

Хто занедужав, ні пиття цілющого

З трави-гойниці, ні мастей не знаючи,

Без допомоги загибав лікарської, —

Я їх навчив вигойні ліки змішувать,

Прометей і Атлант. Розпис латиського кіліка. Бл. 550 р. до н. е.

Щоб цим перемагати всякі хворості.

Для них я різні віщування способи

Установив, і перший сни я визначив,

Що справджуються; роз’‎яснив я значення

Прикмет дорожніх, і таємних висловів,

І льоту хижих, кривопазуристих птиць —

Яка на добре чи на зле провісниця;

Усі пташині з’‎ясував я звичаї —

І як живе з них кожна й чим годується,

Яка в них ворожнеча і любов яка.

Я показав, якими мають нутрощі

У жертви бути, щоб богам подобатись,

Якими — жовчі і печінок кольори.

Товстенні стегна попаливши й тельбухи

Тварин жертовних, викрив перед смертними

Я потаємну вмілість передбачення

В огнистих знаках, ще ніким не бачених.

Це все — від мене. Хто посміє мовити,

Що глибоко попід землею сховані

Скарби — залізо, мідь, срібло і золото —

Він на вигоду людям, а не я, знайшов?

Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає.

А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея — всі в людей умілості.

Хор:

Про смертних не турбуйся понад міру ти.

І не занедбуй у нещасті сам себе, —

Ми певні, що, звільнившись із кайданів цих,

Ти перед Зевсом міццю не поступишся.

Прометей:

Всевладна Доля вирок не такий дала, —

Ще безліч муки й катувань ще тисячі

Я перетерплю, поки з пут цих визволюсь:

Безсила вмілість перед Неминучістю.

Хор:

А хто стерничий тої Неминучості?

Прометей:

Три Мойри і всепам’‎ятні Еріннії.

Хор:

Невже сам Зевс їм силою поступиться?

Прометей. Йому своєї долі не уникнути.

Хор:

Хіба Кронід не завжди царюватиме?

Прометей:

Про це вам не дізнатись — не випитуйте.

Хор:

Велику, видно, криєш таємницю ти.

Прометей:

Зверніть на інше мову, — розголошувать

Про це не час, це мушу якнайглибше я

Ховати, — таємниці як дотримаю,

То з мук ганебних і кайданів визволюсь.

Переклад Бориса Тена


1. Пригадайте, що ви знаєте про Прометея. 2. Звідки брали теми й сюжети давньогрецькі драматурги? 3. Які дари дав Прометей людям, чого їх навчив? 4. Порівняйте давньогрецький і сучасний театри. Що їх об’‎єднує, а в чому принципова різниця між ними? Обґрунтуйте свою точку зору. 5. Як ви розумієте вислів «безсила вмілість перед Неминучістю»? Чому слово «Неминучість» написано тут з великої літери? 6. Зіставте образи Прометея з міфу (6 клас) і трагедії Есхіла. Як ви вважаєте, чи митець привніс щось нове в образ титана? 7. Чим образ Прометея приваблює людство протягом тисячоліть?

Літературне відлуння

Ліна Костенко

Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

В країні древньої Колхіди, де п’‎ється радісне вино.

А я ж вважала, що це — міфи. А я ж вважала, це — давно!

В країні гордій і гористій ця скеля сива, як Софокл.

Її показують туристам, туристи дивляться в бінокль.

Тут берегів амфітеатри, і море міниться од барв.

О Прометею! Варто?! — Варто! —

так він сказав мені з-за хмар.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.