Античною літературою називають літературу Еллади й Риму (XVI ст. до н. е. — V ст. н. е.). За часів античності зароджується літературознавство: Арістотель розділив літературу на три роди — епос, лірику і драму. Своєрідним ключем до скарбниці культурних надбань еллінів і римлян є міфологія. Міфічні оповідки, об’‎єднані спільною темою, героєм, місцем дії, подіями, називають міфічним циклом. Плідними в еллінській міфології були т. зв. троянський і фіванський цикли, а також цикл міфів про аргонавтів. Перший пов’‎язаний з історією Троянської війни; другий — з містом Фіви, долею Едіпа, його пращурів і нащадків; третій — з походом героїв за золотим руном до Колхіди на кораблі «Арго» (звідси назва його учасників — «аргонавти»).

Легендарним основоположником еллінської та європейської літератури є Гомер, автор героїчних епопей «Іліада» й «Одіссея». Сюжетна основа «Іліади» (VIII ст. до н. е.) — троянський цикл міфів. У поемах Гомера описана не лише війна, а й усі сфери життя еллінів, через що ці твори називають енциклопедією життя Стародавньої Греції. Особливо яскраво це втілено в описі щита Ахілла. Поеми написані гекзаметром, винайдення якого приписують Гомерові. «Одіссея», хоч і є своєрідним продовженням «Іліади», докорінно від неї відрізняється. Тут майже немає описів боїв, але зросла роль авантюрно-пригодницького й чарівного елементу.

Давньогрецька лірика ділилася на пісенну (сольну й хорову) і декламаційну (провідні різновиди — елегія і ямб). Серед її найвизначніших представників — Архілох, Тіртий, Санфо й Анакреонт. Театр в Елладі був надзвичайно важливим засобом виховання народу, тому ним опікувалися правителі, а драматурги користувалися великою пошаною. Найвищим, найуніверсальнішим літературним жанром вважалася трагедія, що досягла найбільшого розквіту в V ст. до н. е. в Афінах. Коли вживається словосполучення «антична трагедія», в уяві постає «золота трійця» еллінських трагіків: Есхіл, Софокл і Евріпід.

Література Стародавнього Риму перебувала під значним впливом давньогрецької. Вергілій створив національний героїчний епос — «Енеїду» (римську паралель до «Іліади» й «Одіссеї»), у якій уславив велич Риму та його вождів. Спадщина Горація велика й різноманітна. Він віддавав перевагу чіткому й вишуканому класичному стилю, спираючись на творчість давньогрецьких поетів. Овідій увів до поеми «Метаморфози» майже 250 міфологічних і фольклорних оповідок про перетворення людей на тварин, рослин, сузір’‎я і навіть камені. Сюжетом «Метаморфоз» є фактично вся антична міфологія.

Давньогрецька і давньоримська літератури — одне з джерел європейського художнього письменства і культури людства.