ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Зарубіжна література 8 клас - Ніна Міляновська - 2016 рік

ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ

Одного загально визначеного погляду на історичні межі доби Середньовіччя нема, оскільки в різних країнах Європи цей період мав різну тривалість. Однак традиційно початок Середньовіччя в Західній Європі визначають V століттям, а його завершення — XIV століттям.

Термін середні віки стали використовувати в XV cт. італійські письменники, а пізніше й історики, щоб позначити історичний період від загибелі Західної Римської імперії до епохи Відродження.

Література, започаткована в епоху Середньовіччя, — це перша література, яку можна вважати в сучасному розумінні слова європейською. Її творили вже не давні греки та римляни, а нові європейські народи.

Історична енциклопедія

Феодалізм і християнство в середньовічній Європі

Доба Середньовіччя розпочалася з катастрофи — Західна Римська імперія впала під навалою варварських1 племен (476 рік), здебільшого германців. За рівнем економічного, суспільного та політичного життя вони стояли на значно нижчому щаблі розвитку, аніж римляни.

У ході завоювання майже всі античні міста були зруйновані, Ті ж, що залишилися, перетворилися на укріплені фортеці варварських королів і втратили своє значення осередків економічного та культурного життя.

Практично відразу після цього занепали ремесла і торгівля — господарські потреби завойовників зводилися до примітивного обробітку землі. Мешканці зруйнованих міст, щоб вижити, бралися до сільськогосподарської праці. Навіть на площах і вулицях колишньої розкішної імперської столиці — Рима — сіяли хліб та випасали худобу.

1 Варва́ри (давньогр. чужоземець) — народи, які вторгалися в території Римської імперії.

Проте найбільшого удару зазнала антична культура. Безцінні пам’‎ятки — давньогрецькі та давньоримські храми, скульптури, рукописи — варвари знищували, не усвідомлюючи їхнього справжнього значення. Антична література і театр, які в попередні віки дарували естетичну насолоду, тепер були втрачені, тому що не викликали зацікавлення у завойовників.

У VIII столітті період хаосу завершився виникненням нового суспільного устрою — феодалізму (згадайте вивчене на уроках історії в 7 класі). Елітою в новопосталих королівствах стали воїни-феодали, які все своє життя присвячували захисту та примноженню земель. А ось на здобуття навіть елементарної освіти ні часу, ні бажання вже не залишалося, тому практично всі феодали були неписьменними. Люди шляхетного походження, які в Римській імперії становили найосвіченіший прошарок населення, в середньовічній Європі перетворилися на ватагу солдафонів. Вони визнавали для себе гідним заняттям лише війну, а гідною розвагою — турніри і полювання.

Визначальну роль у житті тогочасних людей почала відігравати релігія, а саме християнство, яке поступово прийняли всі європейські варвари. Християнське духівництво — священики та ченці, — виявилися єдиним освіченим прошарком населення.

Середньовічні богослови відмовилися від античного захоплення людиною і не вірили в її досконалість. Адже гріховні предки людини, згідно зі Старим Заповітом, були вигнані Богом з раю, а згідно з Новим Заповітом — принизили і розіп’‎яли на хресті свого Спасителя. Тому церква проповідувала необхідність каяття та спокути гріхів від народження і до самої смерті.

Богослови вважали, що мистецтво має спрямовувати людину до Бога та його церкви. Так в Європі виникає християнське мистецтво, визначальною рисою якого став тісний зв’‎язок із релігією.

У цей період в образотворчому мистецтві активно розвивається іконографія, в архітектурі —будівництво храмів, а в літературі — твори релігійного змісту. Церква в середні віки утвердила своє уявлення про людину як про істоту слабку і від природи грішну, нездатну протистояти спокусам, яка потребує постійних настанов.

Руїни римського Форума (картина художника Клода Лоррена, 1634 рік

Література Раннього Середньовіччя

У добу Раннього Середньовіччя (V-X ст.) авторитет церкви був абсолютним. Вона мала вплив і на приватне життя людей, і на політику новоутворених європейських держав, і на розвиток науки та культури. У цей час особливого значення набула література, мовою якої була латина, збережена католицьким духівництвом як мова богослужінь з часів Давнього Риму. Знання мертвої латинської мови — єдиною писемної мови того часу — стало ознакою великої вченості.

Латиномовна література поділялася на релігійну і світську. Література релігійного змісту активно розвивалася і була покликана зміцнювати віру парафіян, повчати і настановлювати їх, слугувати потребам церкви. Релігійна література цього періоду широко представлена прозою — житіями святих і праведників, притчами, видіннями загробного світу, проповідями, повчаннями; лірикою — віршованими молитвами, релігійними піснями і гімнами; драмою — церковними обрядами, літургіями.

Світська латиномовна література Раннього Середньовіччя розвивалася слабко і включала до свого складу доволі несподівані для нашого часу жанри: філософські трактати, розповіді про чудеса, історичні хроніки. В них фіксували факти: війна, епідемія, град, народження спадкоємців вельможних родин, смерть правителів тощо. Причому в хроніках реальні події могли перепліталися з фольклорними легендами та переказами.

Народна творчість, що існувала в усній традиції і не записувалась, майже не перетиналася з латиномовною літературою. У народних героїчних епосах оспівували військові подвиги, ідеальних героїв-захисників; засуджували чвари між родовою знаттю, прагнення влади, зрадництво. Чимало фольклорних жанрів і мотивів отримали розвиток у літературі Зрілого Середньовіччя.

Література Зрілого Середньовіччя

Початок Зрілого Середньовіччя (XI-XIV ст.) ознаменувався першим після падіння Римської імперії економічним зростанням. У Західній Європі в XI- XII ст. стали активно виникати міста з особливою міською культурою. Тоді ж у містах з’‎явилися перші університети, і до кінця епохи Середньовіччя вони перетворилися на осередки науки і освіти.

Література Зрілого Середньовіччя відобразила всі особливості суспільного розвитку цього періоду. Традиційний поділ на релігійну і світську літератури ускладнився — зі світської літератури виділилися міська та рицарська літератури. Світська література дедалі більше переорієнтовувалася з латинської на нові європейські мови (французьку, англійську, німецьку, італійську тощо). Роль світської літератури значно зросла, і вона посіла чільне місце, потіснивши релігійну літературу.

Чернець за письмовим столом (мініатюра з англійського рукопису XII століття)

У період Зрілого Середньовіччя прокидається неабиякий інтерес до героїчного епосу, який мав особливий вплив на розвиток літератури. У героїчних піснях та епопеях відобразилася історія народу, боротьба за християнську віру, міжфеодальні чвари, проповідувалася ідея національної єдності, формувалося уявлення про ідеального героя-воїна та справедливого правителя.

Народний героїчний епос з XI ст. почали літературно опрацьовувати і записувати новими європейськими мовами. Таким чином, героїчний епос, маючи народні корені, поступово стає літературним явищем.

Героїчний епос із його культом військової доблесті та васальної відданості великою мірою вплинув на розвиток аристократичної рицарської літератури, яка набула розквіту в XI-XIII ст. Рицарська література охоплює найрізноманітніші жанри: феодальні та династичні хроніки, настанови з полювання, проведення турнірів, придворного етикету, хвалебні вірші. Але особливу художню цінність мають рицарські романи та рицарська поезія, які вирізняються багатством художніх образів та виражальних засобів.

Рицарський роман є одним з основних жанрів середньовічної літератури, який виник у XII ст. у середовищі феодалів Франції і поширився іншими країнами Європи. Початково цей жанр мав віршову форму, а з XIII ст. утверджуються його прозові обробки. У ньому широко використовувався фольклорний казковий елемент: тут фігурують чаклуни і феї, дракони і велетні, зачаровані замки і цілющі бальзами. Проте, на відміну від фольклору, рицарська література має авторство. На відміну від приземленої міської літератури, спрямованої на висміювання людських недоліків, вишукана рицарська література була далекою від реальної дійсності. Типовим персонажем рицарських романів стає не просто сильний і доблесний (як у героїчному епосі), а й вихований та здатний на ніжні почуття рицар, який мандрує світом у пошуках пригод, звершує подвиги на честь своєї Дами серця і готовий, здобувши славу, померти, повторюючи солодке ім’‎я коханої. На відміну від героїчного епосу, подвиги в романах звершувалися не заради батьківщини, короля чи віри, а задля власної слави або слави Прекрасної Пані.

Рицарська поезія — це поезія переважно любовна, її ще називають лірикою трубадзрів, оскільки з’‎явилася вона в тогочасному економічному і культурному центрі Європи — в багатому Провансі (південь Франції), де поетів називали трубадурами (слово трубадур походить від прованськогоtrobar — шукати, створювати, складати вірші). У рицарській поезії оспівуються воїнська доблесть і звитяга, а також вишукані почуття, туга за недосяжною Дамою серця. Поширений у літературі Зрілого Середньовіччя культ Прекрасної Пані має зв’‎язок із культом Богородиці: Дамі серця поклонялися, її кохали віддалік і сприймали як довершену неземну істоту.

Для тих, хто хоче знати більше

Середньовічна драма

У середньовічних містах почали розвиватися драматичні жанри, які виокремилися із церковних богослужінь і спочатку мали суто релігійний зміст та виконувалися духівництвом під час літургій. Середньовічні п’‎єси не стали продовженням втраченої античної театральної традиції. Насамперед це були інсценізації епізодів зі Святого Письма.

Поступово в літургійних драмах дійство набуло самостійного значення і перемістилося із церкви на міську площу, де під час свят могло тривати кілька днів. Такі постановки називалися місте́ріями і були інсценізаціями Священної історії — від створення світу до Страшного суду. У містеріях використовували декорації і костюми, участь у них брали звичайні міщани.

Крім містерій релігійного змісту, на середньовічних вулицях з’‎явилися і драматичні твори нерелігійного характеру — фа́рси, тобто невеликі комічні п’‎єси побутового змісту. У них ішлося про лінивих пияків, сварливих жінок, жадібних священиків, жорстоких феодалів, недолугих слуг та ін.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Поясніть походження терміна середні віки.

2. Які часові межі охоплює історичний період Середньовіччя в Західній Європі?

3. Що стало причиною руйнування Римської імперії та всього античного світу?

4. Поясніть, якими були наслідки знищення античної культури.

5. Порівняйте зображення Форуму в Римі у розділі «Давньоримська культура та література» і в розділі «Література середньовічної Європи». Зробіть висновок про зміни, що відбулися в межах лише одного міста після руйнування античного світу.

6. Як і чому в середні віки змінилося ставлення до людини? Що стало причиною тлумачення людини як істоти слабкої, яка може отримати підтримку лише в церкви, а спокій — тільки в загробному житті?

7. Поясніть причини розквіту релігійної літератури.

8. У чому середньовічні богослови вбачали головне завдання мистецтва?

9. Прокоментуйте думку видатного середньовічного богослова Бернара Клервоського (1091-1153) про те, що митець не повинен своїми творами відволікати людей «від роздумів над Законом Божим».

10. Дайте загальну характеристику літератури періоду Зрілого Середньовіччя.

11. Поясніть відмінність між латинською і новомодними літературами.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.