Злет людського духу в літературі доби відродження
Вільям Шекспір (1564-1616)
Сонет 116
He буду я чинити перешкоди
Єднанню двох сердець. То не любов,
Що розцвіта залежно від нагоди
І на віддаленні згасає знов.
Любов — над бурі зведений маяк,
Що кораблям шле промені надії,
Це — зірка провідна, яку моряк
Благословляє в навісній стихії.
Любов — не блазень у руках часу,
Що тне серпом своїм троянди свіжі —
І щік, і уст незайману красу.
Той серп любові справжньої не ріже.
Як це брехня — я вірші не писав,
І ще ніхто на світі не кохав.
Переклад з англійської Дмитра Паламарчука
Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments, love is not love
Which alters when it alteration finds,
Or bends with the remover to remove.
О no, it is an ever-fixed mark
That looks on tempests and is never shaken;
It is the star to every wand'ring bark,
Whose worth's unknown, although his height be taken.
Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle's compass come,
Love alters not with his brief hours and weeks,
But bears it out even to the edge of doom:
If this be error and upon me proved,
І never writ, nor no man ever loved.
Посилання на схожі матеріали:
- Вільям Шекспір (1564-1616) — Підручник
- Рецензія-роздум на Сонет 116 Шекспіра — Рецензія
- РОМЕО І ДЖУЛЬЄТТА (скорочено) - ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР (1564-1616) - ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЄВРОПИ - СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ - Хрестоматія — Хрестоматія
Дата останньої редакції: 02 березня 2026