БАРОКО ЯК ЛІТЕРАТУРИЙ НАПРЯМОК - БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ

Зарубіжна література 8 клас - Ніна Міляновська - 2016 рік

БАРОКО ЯК ЛІТЕРАТУРИЙ НАПРЯМОК - БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ

Історична енциклопедія

Світогляд людини XVII століття

До кінця XVI століття європейське Відродження вичерпало себе і ідеологія гуманізму зазнала кризи. На жаль, уявлення гуманістів про людину як вінець творіння Господа, як істоту найдовершенішу у Всесвіті залишилися тільки наївною мрією. Високі ідеї про вроджене прагнення кожної людини до творчості та духовного самовдосконалення розбилися вщент.

XVII століття — це новий етап в усвідомленні людиною свого місця у Всесвіті. Після доби Відродження настав час розчарувань і розгубленості. Розвиток наук, зокрема, астрономії, призвів «господаря Землі» до усвідомлення, що Сонячна система не єдина і не центральна у Всесвіті, а одна з-поміж багатьох і багатьох інших у запаморочливій Нескінченості світів. Що люди — лише безпорадні піщинки на планеті-грудочці. Ідеал богорівної високодуховної людини доби Відродження був зруйнований, як і гуманістичний оптимізм зазнав краху. Європу охопив песимізм.

Протягом усього XVII століття Європа переживала небувалі потрясіння: спустошлива Тридцятилітня релігійна війна в Німеччині; жахлива економічна криза в Іспанії; постійні інтриги і повстання у Франції; громадянська війна і революції в Англії1; ріст релігійної нетерпимості та репресій на ґрунті різних віросповідань.

Ці та багато інших подій катастрофічного характеру сприяли утвердженню песимістичного світогляду, розчаруванню в людині — істоті жадібній, жорстокій, кровожерній, здатній убивати собі подібних, прирікати інших на голод, безсоромно користуючись плодами їхньої праці.

1 Згадайте також історію України XVII століття (війни під проводом Богдана Хмельницького, Руїну тощо).

У філософії та мистецтві XVII століття панівними стають ідеї беззахисності людини перед природними стихіями, ударами долі, невідворотності страждань, старості, смерті. Усе в цьому світі мінливе, і не варто очікувати від життя щедрих дарунків. Адже потім важче буде пережити біль утрат.

Єдине, що залишається людині, — бути стійкою перед випробуваннями долі, бути готовою пожертвувати усім, що має цінного в житті. Ці ідеї відобразилися у двох головних художніх напрямах мистецтва, які у XVII столітті прийшли на зміну ренесансному реалізму, — баро́ко і класици́змі.

БАРОКО ЯК ЛІТЕРАТУРИЙ НАПРЯМОК

Походження терміна баро́ко до кінця не з’‎ясоване. У перекладі з італійської bаrоccо означає дивний, химерний. Первісно словом бароко називали один з архітектурних стилів, який характеризувався вишуканою декоративністю і пишністю. Пізніше ця назва поширилася на інші види мистецтва та на літературу зокрема.

У творах бароко — світ недосконалий, мінливий, хаотичний, людина не може осягнути його складних і химерних законів, адже вона часто не розуміє навіть логіки власних вчинків. Вона стає мислячою іграшкою в руках вищих сил і власних пристрастей. Людині, яка, на відміну від усіх земних істот, розуміє трагічність свого становища, залишається або змиритися з брутальною дійсністю, або намагатися насолодитися швидкоплинною миттю безтурботної молодості, чарівливої краси і пристрасного кохання.

Критична налаштованість митців, які бачили реальність відразливою, а людину — недосконалою, сприяла тому, що, з одного боку, у літературі цього періоду надзвичайну популярність здобули сатиричні твори, в яких викривалися ганебні сторони життя суспільства (здирництво, продажність, тупість, шахрайство, розпуста). З іншого ж боку, як у письменників так і в читачів, з’‎явилося бажання за допомогою високого мистецтва і уяви дистанціюватися від потворної дійсності, зануритись у світ яскравих вишуканих образів.

Теоретики бароко вважали, що література має бути елітарною, що ренесансній емоційності потрібно протиставляти філософічність. Передаючи тонкі психологічні стани і філософські думки, митці свідомо «затемнювали» зміст творів, за допомогою гри слів ускладнювали мову поезій, використовували найрізноманітніші засоби виразності, зверталися до міфологічних образів і сюжетів.

Удаючись до складних символів та алегорій, метафор і порівнянь, письменники пропонували читачеві-інтелектуалу розгадати ідею твору і таким чином стати його співавтором, співтворцем. Наприклад, поширеними образами-метафорами в барочній поезії були образи бурхливого моря (життя), корабля (долі), серця (душі) тощо.

У межах бароко розвивалися різноманітні літературні жанри. Але у зв’‎язку з характерною для цього напряму загостреною увагою до людської особистості, особливого розквіту зазнала лірика. Вона дозволяла динамічно, напружено і яскраво передати настрої і переживання людини.

Основними мотивами барочної лірики є: пошуки сенсу буття, швидкоплинність молодості і кохання, невідворотність долі, страх смерті, осуд війни, ницість людських бажань, релігійне самозречення та інші.







На нашому Youtube каналі публікуються відео скорочених творів класиків зарубіжної літератури. Переходьте на канал, підписуйтесь та слідкуйте за новими публікаціями. Кожен день ми додаємо щось новеньке.