«ПІШОВ ОСТАННІЙ АКТ МОЄЇ ДРАМИ..» - Джон До́нн (1532 - 1631) - БАРОКО ЯК ЛІТЕРАТУРИЙ НАПРЯМОК - БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ

Релігійна тематика яскраво представлена в пізній творчості англійського поета Джона До́нна (1532 - 1631). Для нього людина — наймерзенніша з усіх земних істот, якій всі служать і яку земля напуває своїми чистими водами; хробак, що копирсається у крові і багні, нездатний навіть осягнути усієї глибини свого падіння.

Зрілий Джон Донн, священик і популярний проповідник, розтоптав ренесансний ідеал, до утвердження якого свого часу й сам доклався, будучи молодим життєрадісним поетом.

Звертаючись до традицій середньовічної релігійної лірики, Донн закликає відмовитися від мирських спокус. Ліричний герой циклу «Священні сонети» благає Всевишнього дати якщо не надію на звільнення від «кайданів чорного гріха», то хоча б сили на молитви і ридання, щоб оплакати легковажність молодості. Він закликає на втоптаний у бруд, злобу і заздрість світ наслати потоп або спопеляючий вогонь очищення; кличе до себе смерть як силу, що служить спасінню нетлінної душі:

«ПІШОВ ОСТАННІЙ АКТ МОЄЇ ДРАМИ..»

***

Пішов останній акт моєї драми,

Остання миля мандрівок моїх,

Все швидший рух до рубежів сумних,

До всім настріч розчахнутої брами.

Ненатла смерть уже не за горами,

Вона мій дух звільнить з тенет лихих,

І я того побачу в снах своїх,

Перед чиїми трепетав громами.

Коли мій дух нарешті в небо зрине,

А тіло упокоїться в землі,

Тоді мене усе лихе покине,

Те, що штовхало тут на вчинки злі.

Так осяйну здобувши чистоту,

Забуду я і світ, і марноту.

Переклад з англійської Віктора Коптілова

Література бароко різнопланова і суперечлива, побудована на контрастах і метафорах вичерпала себе до кінця XVII століття. Проте деякі естетичні принципи мистецтва бароко (зокрема, особлива увага до людської особистості та її переживань) знову стали актуальними на початку XIX століття в літературі романтизму.