Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н.е.)
«Золота доба» давньоримської літератури
Квінт Горацій Флакк - поет «золотого віку» римської літератури, разом з Вергілієм і Овідієм, один з найуславленіших авторів у всій світовій літературі.
Його батько був рабом, але отримав волю, римське громадянство та ім’я свого господаря - Горацій. Мати хлопчика померла, коли він був дуже малим.
Батько хотів дати синові гарну освіту. Після закінчення школи батько відправляє Горація до Афін, де він мав змогу слухати лекції з грецької літератури, риторики, ознайомитися з епікурейською філософією, відвідувати лекції самого Платона. В Афінах Горацій захопився давніми грецькими поетами Гомером, Архілохом, Алкеєм, Сапфо, любов до яких проніс через усе життя.
Навчання Горація було перервано громадянською війною, що спалахнула в Афінах після вбивства Цезаря. Коли після вбивства Цезаря в Афіни прибув Брут, Горацій перейшов на бік республіканців і отримав у їхньому війську звання військового трибуна.
Важкі випробування війни не створили з Горація бійця. Вони викликали у нього бажання покинути політичну боротьбу. Мир, встановлений Августом (Цезарем Октавіаном) після громадянських війн, прихилив поета на його бік. Горацій поділяв переконання Августа про необхідність відродження колишньої строгості і простоти звичаїв у Римі і підтримував його заходи, прийняті заради цього.
Твори Горація привернули до себе увагу Октавіана Августа, котрий запропонував поетові стати його особистим секретарем, від чого Горацій відмовився. Поступово Горацій став «співцем» Августа.
Отримавши блискучу освіту, він чудово знав еллінську та римську літератури й філософію. У житті та творчості Горацію допоміг Вергілій, увівши нікому не відомого молодого поета до вищих кіл Риму - гуртка Мецената (ім’я якого стало символом сприяння митцям) і кола друзів Октавіана.
Більшу частину свого життя Горацій проводив у своєму Сабінському маєтку. Він помер у 8 р. до н. е., залишивши порівняно невелику кількість творів, які принесли йому безсмертну славу.
Творчість Горація суперечлива: прославляючи Августа і Мецената, він намагається залишитися в колі тем приватного життя; тяжіючи до «малих форм», він пише послання.
Його твори художньо довершені, філософічні. Так, в елегійному вірші «До Манлія Торквата» він розмірковує над швидкоплинністю людського життя, порівнюючи вічний кругообіг пір року зі змінами людського життя, яке дається лише раз. Це порівняння традиційне для світової міфології та літератури.
Горацій підсумував доробок свого творчого життя (ода «До Мельпомени). В Україні ного твори вивчалися в братських школах. Тарас Бульба герой однойменної повісті М. Гоголя, перевіряючи, чого навчили в Києві його синів, згадує саме Горація.
Горація почали перекладати в Україні ще з VII століття. Перші вільні переклади кількох його творів зробив Г. Сковорода. Горація переспівували П. Гулак-Артемовський та Л. Боровиковський.
Перекладали Горація Іван Франко, Василь Щурат. Пізніше вірші римського поета прекладали М. Зеров, Б. Тен., А. Содомора.