До Мельпомени (ІІІ, 30)
Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н.е.)
«Золота доба» давньоримської літератури
Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.
Піднісся він чолом над царські піраміди.
Його не сточить дощ уїдливий, гризький,
Не звалить нелітний північний буревій,
Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний;
Я не умру цілком: єства мого частина
Переживе мене, і від людських сердець
Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець
Ще сходить з дівою в високий Капітолій.
І де шумить Авфід в нестриманій сваволі,
І де казковий Давн ратайський люд судив,—
Скрізь говоритимуть, що син простих батьків,
Я перший положив на італійську міру
Еллади давній спів. Так не таїсь від миру,
І лавром, що зростив святий дельфійський гай,
О Мельпомено, ти чоло моє звінчай.
Переклад Миколи Зерова
Український контекст
Микола Зеров (1890-1938)
Визначний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, «лідер «неокласиків», майстер сонетної форми і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров народився в м. Зінькові на Полтавщині 14 (26 за новим стилем) квітня 1890 року.
Микола Зеров навчався в Охтирській та Київських гімназіях, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. До 1917 року вчителював у Злотонільській, а з 1917 - в 2 Київській гімназії. Водночас брав активну участь в українському літературному житті. Упродовж 1920-их років був професором літератури в Київському університеті, співробітником Академії наук, редактором багатьох книжкових видань.
У 1935 році був висланий в легендарно-страхітливий концтабір на Соловки. Та в умовах жорстокого режиму, голоду, холоду й виснаження фізичною працею, — далі писав сонети і далі працював над перекладами Вергілієвої «Енеїди». Вістки про нього загубились серед масових розстрілів, що таємно відбувались у концтаборах СРСР в 1937-38 роках.
Примітки
Мельпомена — муза трагедії або взагалі поезії.
Дави — міфічний владар Aпyлії.
Авкілон - північний вітер.
Понтифік-жрець — верховний жрець, за життя Горація - Октавіян.
Еолійські пісні - давньогрецькі ліричні жанри.
Дельфи - місто, де був розміщений храм Апполона (Феба).
До Мельпомени (ІІІ, 30)
Звій я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких-
Часу біг коловші - в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись
Давн за владаря був серед полів сухих, -
Будуть знати, що й - славний з убогого -
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.
Переклад Андрія Содомори
Працюємо з текстом
1. Про що йдеться в оді «До Мельпомени»?
2. Назвіть провідну думку твору «До Мельпомени».
3. Виразно прочитайте оду в перекладах М.Зерова та А. Содомори
4. Поясніть рядки оди «До Мельпомени»? і двох різних перекладачів: «Звів
я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка..» і «Мій пам'ятник стоїть триваліший від міді».
5. Доведіть, що твір Горація «До Мельпомени» є одою.
6. Як ви розумієте призначення поезії?
7. Як розкриває поет тему мистецтва і призначення митця у творі «До Мельпомени»?
8. Які художні образи допомагають розкрити основну думку твору?
9. Спираючись на знання оди Горація «До Мельпомени», висловіть свої мір
кування на тему: «Призначення мистецтва в житті людини»
10. Що намагався сказати Горацій в своїй оді, на які роздуми налаштувати?
11. Уявіть, що ви тримаєте в руках давній сувій з текстом оди Горація «До Мельпомени». Поясніть, які відчуття у вас виникли.
Індивідуальне завдання
Спробуйте створити сенкан (діаманту) до творчості Горація.