СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ

З давніх-давен образ саду асоціювався у різних народів зі світлим раєм, омріяним Едемом - місцем вічного блаженства де панують затишок і благодать. Такий сад є образом-символом духовної літератури, який вбирає в себе вічне і сьогоденне. Кожне дерево в ньому - священна книга людства.

Священні пам’‎ятки літератури дають нам уявлення про думки, почуття та вірування людей, моральний і духовний досвід, який прагнули залишили для нащадків багато поколінь різних народів. У них містяться історичні події, життєписи людей, обраних бути речниками вищої Істини.

Прихильники світових релігій вважають священні писання безсмертним божественним одкровенням. Вони допомагають людині піднятися на високоморальний рівень. Мета вивчення священних книг полягає в пізнанні абсолютної істини - Першопричини всього. Це об’‎єднує всі давні пам’‎ятки народів світу.

Історія написання священних книг практично така ж складна і неоднозначна, як і виникнення самих вірувань, адже ці письмена створювалися різними людьми протягом тривалого часу, і в кожній з видатних пам’‎яток минулого є інформація, якій сучасні вчені не можуть дати єдине трактування.

У саду духовної літератури особливу увагу привертають три величних дерева. Це найвідоміші культурні пам’‎ятки людства, наповнені глибоким моральним сенсом: Веди - священна пам’‎ятка індійської літератури, Біблія - священна книга християн і Коран - священна книга мусульман. Упродовж багатьох віків вони були джерелом людської мудрості, і не втратили свого авторитету до наших днів. Усе це - частини одного культурного світу, який треба вивчати як ціле.

Веди, Біблія, Коран розглядають людину насамперед як духовну істоту. Головне призначення головних священних пам’‎яток - привести людину до усвідомлення свого істинного призначення в світі, зробити душу відвертою для прихованої, духовної, вічної сторінки речей. Порятунок і щастя людини, на думку авторів давніх текстів, - в позбавленні від ланцюгів матеріального світу і залученні до божественної сутності. Цей принцип важливий і для Вед, і для Біблії, і для Корану. Також давні пам’‎ятки людства розповідають про Єдиного Бога (або ієрархію богів, як у Ведах), будову Всесвіту, закони часу, природи, дають чітко визначені закони життя (у Біблії це заповіді Божі, у Корані - закони шаріату).

У центрі саду духовності розташоване Джерело Небесної Мудрості, яке зберігає вічні цінності, принципи і закони життя. Від нього живляться дерева цього благословенного куточка світу і приносять особливі плоди: це мир, чистота, мудрість, терпіння, милосердя, справедливість, добрі результати людських справ, братолюбство, любов... Щасливий той, хто скуштує ці плоди, тільки треба вміти взяти те істотне, корисне й повчальне від священних знань людства.

У блакитному прозорому небі над садом духовності світить Сонце Правди. Воно постійно нагадує прадавню мудрість: «Чини з людьми так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою». Цей орієнтир на головну заповідь, як на світло, на сонце, міститься практично в кожному священному писанні людства.

Моральні установки священних книг людства потужно вплинули на розвиток світової цивілізації. Образи, сюжети зі священних книг народів світу етапи невичерпним джерелом натхнення мистецтва. У кожної нації, країни має бути власний переклад усіх священних текстів. Це збагачує духовну культуру народу.

Від саду священних дерев-книг - прямий крок до саду душі. Український мислитель Григорій Сковорода залишив нам з цього приводу наставляння: «Щоб бути цілісною особистістю, людина повинна вибрати насіння (думки, ідеї), яке вона посіє в саду свого серця, тому що насіння дає паростки відповідно до своєї природи».