ЛІБО (701-762) - ЛІТЕРАТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Підручник Зарубіжна література 8 клас - Ю.І. Ковбасенко - Літера 2016

ЛІБО (701-762) - ЛІТЕРАТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Бо, що не має в поезії суперників, подібний до вітру в просторах, з нетутешніми думками!..

Ду Фу

«Китайською грамотою» зазвичай називають щось незрозуміле, чуже. Чому ж вірші, що написані понад тисячоліття тому ієрогліфами, хвилюють нас і сьогодні? Сучасники величали їхнього автора, Лі Бо, «безсмертним, скинутим з небес». Безсмертними в усьому світі називають богів, чом же китайці «приземлили» його? Чи не тому, що він писав про «приземлені» проблеми: утиски селян, тугу жінки за чоловіком, який пішов на війну, гіркоту від розлуки з другом, яка, ніби «полин летить за десять тисяч лі»? Та Лі Бо цими проблемами жив і сам: мандрував просторами Китаю, був то гірським самітником, то придворним поетом, а то й заколотником. Відмовившись від кар’‎єри, дев’‎ятнадцятирічний син купця пішов до гурту «женьсе» (аналог ватаги Робіна Гуда чи Кармалюка). Вони грабували багатіїв, віддаючи частину здобичі біднякам. Широка натура, Лі Бо роздавав майже все, що здобував. Він неодноразово виявляв абсолютну свободу, гідне подиву презирство до добробуту й високих посад.

Лян Кай. Поет Лі Бо

Ідеальну простоту шанували в Китаї як ознаку вишуканості та благородства, що могла бути вродженою, але частіше пов’‎язувалася з високою освіченістю. Художник Лян Кай (бл. 1140-бл. 1210) кількома помахами пензля створив образ Лі Бо, передавши настрій поета в момент його звернення до світу.

Каліграфічний автограф поета Лі Бо

Під час нетривалого перебування при дворі Лі Бо дратував вільнолюбством, небажанням запопадливо гнути спину не так імператора, який присвоїв йому звання «хань-лінь» (щось на кшталт академіка), як придворних лакуз. Дехто жартував, що в його спині є «кістка гордості» («кістка Лі Бо»), що заважає згинатися в поклонах. «Досконало чистий» - таке його «народне ім’‎я». Мабуть, лише такий поет відчував себе часткою всесвіту, природи. Тож не дивно, що навіть пейзаж у нього «олюднений»: змах пензля і нежива природа оживає: «...Я на гори дивлюся - і не набридає мені, горам також на мене дивитися не набридає». «Опустить пензлик і лякає вітри і зливи. А напише вірш і викличе сльози у злих і у добрих духів», говорив про нього Ду Фу. Його поезії вирізняються вишуканістю, тонким ліризмом, свіжістю й несподіваністю асоціацій, філософським змістом.

Іноді біографія Лі Бо нагадує казку. Якось він пішов у військо бунтівного принца задля полегшення долі простолюду. Заколотників розбили й полонили. Та сталося диво: його врятував воєначальник, якому, коли той був ще солдатом, допоміг «женьсе» Лі Бо. Страту замінили вигнанням, і поет помер у свого родича, який зберіг збірку його віршів. Це факти. Однак легенди (про Лі Бо їх є чимало) часто показовіші за них. Переказують, що, пливучи човном, коли нічне небо відбивалося у воді, поет відчув якусь незвичайну свободу. Неначе летячи в космічних сферах, він потягнувся рукою до місяця, випав із човна й потонув. За іншою легендою, він вознісся на небо в супроводі сонму безсмертних. Тож Лі Бо можна назвати не лише «безсмертним, скинутим з небес», а й «безсмертним, повернутим на небеса».

ДІАЛОГ З ТЕКСТОМ

Печаль на яшмовому ґанку

На яшмових сходах біліє холодна роса.

Промокли панчохи. Пливуть мовчазні небеса.

Дивлюсь крізь фіранку на місяць осінній печальний -

На тихій воді він тремтить і повільно згаса.

Жартома присвячую моєму другові Ду Фу

На гірській верховині,

де вибігли сосни на схили,

випадково зійшлися ополудні наші стежки.

- Ох, шановний мій друже,

та й як же ви зблідли й змарніли!

Чи важка ж то робота -

складати у віршах рядки?

На самоті сиджу в горах Цзінтіньшань

Зграя птиць пролетіла

і зникла ту ж мить вдалині,

Сиротлива хмаринка

за ними слідом поспішає.

Я на гори дивлюся -

і не набридає мені,

Горам також на мене

дивитися не набридає.

Переклади Леоніда Первомайського

Входжу в річку, грає осіння вода...

люблю свіжість цих лілій.

зриваю квіти, граюсь перлинами на пелюстках,

хвилюється заводь...

дивна ця година... громадяться шовкові хмари...

хотів би подарувати це все тому, хто за далеким небокраєм;

з тим, про кого думаю, нам не зустрітись більше...

в горі й надії дивлюся туди... північний вітер в обличчя.

Переклад Ігоря Лисевича та Валерія Іллі

Запитання і відповідь у горах

Мене спитали, в чому смисл мого життя у горах.

Я усміхнувсь і промовчав, ну що тут говорити!

З дерев опалі пелюстки пливуть у далечі-безвісті -

В новий, у зовсім інший світ, байдужі до людського!

Один із найвідоміших мудреців давнього Китаю Конфуцій (551-479 рр. до н. е.) учив, що благородний муж, на відміну від ницої людини, визначається такими рисами: почуттям обов’‎язку, щирістю і вірністю, прагненням до знань, він поступливий і ввічливий. Йому також притаманні повага до ритуалів, повага до старших, любов до музики. Усе це допомагає йому йти своїм шляхом.

1Дао (з кит. буквально - шлях) - поняття давньо-китайської філософії, яке означає пізнання - «шлях» природи, її закономірність; сенс життєвого шляху людини, її етичні норми. У середньовічній православній філософії Київської Русі аналогами цього поняття є Істина (Софія), Право, Правда, Закон, Життя, життєвий шлях, Дух, Суще, Сущий та багато ін.

2 Чі – приблизно 30 см.

Призахідне сонце навіює думки про гори

Опісля дощу

заяріла паруюча зелень.

Західним рум’‎янцем

взялося розчахнуте небо.

Весни будівничі -

тепло і вітрець зі сходу -

Пишаються квіттям,

найкращим своїм творінням.

Та квіт опаде

і настане глибокий вечір.

Це так зрозуміло! -

І я не тамую зітхання.

Одна тільки мрія -

відвідать прославлені гори,

Щоб там, окремившись,

пізнати Велике Дао1!

Сосна біля південної галереї

Поблизу галереї
росте сосна-одиначка -

В такої, природно,

розкидисте гілля й густе.

Вітрець навколишній

навіть на хвильку не вщухне:

Йому тут воля -

тож дме він і вдень, і вночі.

Затінений стовбур

покрився плямами моху.

А в пишній хвої

повітря неначе мигтить.

Чи вдасться їй досягти

надхмарної висі?

Це ж треба рости

аж декілька тисяч чі 2 !

Переклади Геннадія Туркова

1. За поданими в підручнику віршами визначте провідні мотиви лірики Лі Бо.

2. Які асоціації викликають у вас картини природи у віршах поета?

3. Чому картина осінньої ріки («Входжу в річку...») викликає в ліричного героя вірша сумні думки?

4. Які образи та художні засоби з віршів Лі Бо вам запам’‎яталися? Чому?

5. Чи можна поезію Лі Бо назвати філософською?






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.