ОМАР ХАЙЯМ (бл. 1048 - між 1122 і 1131) - ЛІТЕРАТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Підручник Зарубіжна література 8 клас - Ю.І. Ковбасенко - Літера 2016

ОМАР ХАЙЯМ (бл. 1048 - між 1122 і 1131) - ЛІТЕРАТУРА ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

«Цар філософів Заходу і Сходу», «Найученіший муж століття», «Доказ істини», «Знавець грецької науки»... Чи не забагато компліментів одній людині? Ні, якщо її звати Гіяс ад-Дин Абуль-Фатх Омар ібн Ібрахім аль-Хайям Нішапурі, або простіше - Омар Хайям.

Дивно: Європа шанує його як поета, а Схід як ученого. Здавалося, син ремісника (араб. хайям - швець наметів), який став придворним, був улюбленцем долі. Він розробив найкращий у світі (точніший за сучасний!) сонячний календар, очолив одну з найбільших обсерваторій і вивів формулу, через півтисячі років названу «біномом Ньютона». Набагато випередив час Хайям і в поезії. Майже ровесник Ярослава Мудрого, він висловлював думки, суголосні світогляду Відродження. Аж через півтисячоліття герой трагедії Шекспіра Гамлет назве людину «окрасою всесвіту, взірцем усього сущого». А Хайям заявив про це ще в XI ст.: «Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми? В очах у розуму зіниця й зір - не ми? Це коло всесвіту скидається на перстень, а камінь, що горить ясніш од зір, - це ми». Багато його творів мали анакреонтичну тональність. У Хайяма, як і в Лі Бо й Ду Фу, реалізований принцип «сенс не обмежується написаним». Так, образ гончара є алегорією Бога й символізує стосунки між Творцем і Його творінням: «О Майстре, нашого життя первопричина! Чом стільки має вад Твій первотвір - людина?

Бюст Омара Хайяма в Нішапурі, Іран, неподалік від місця, де він похований.

Як добре виліпив, навіщо розбиваєш? А вийшла помилка - чия ж у тім провина?» Тож Хайям поєднав гостроту розуму вченого з височінню творчого злету поета.

Та раптово ситуація при дворі різко змінилася, почалася боротьба за владу, обсерваторію закрили, календар скасували. Скрізь були шпигунські очі й вуха, і з улюбленця Хайям перетворився на гнаного. Його рубаї легко запам’‎ятовувалися (як наші коломийки), тому їх знало багато людей. А вони викликали в мусульман суперечливі оцінки. Занадто прямими й непростими були запитання до Аллаха: «Коли єство моє ліпив Творець із глини, зарані відав він про всі мої провини. Якщо від нього й гріх, чому ж мене він хоче в день суду ввергнути в палаючі глибини?»

Середньовічні рукописи свідчать, що над поетом нависли хмари: «Коли сучасники очорнили віру його і вивели назовні таємниці його... аби зберегти очі, вуха й голову, шейх Омар Хайям здійснив хадж». Повернувшись із Мекки, поет оселився в Багдаді й викладав у академії Нізамійє. Він став мовчазним і «зачинив двері будинку свого перед колишніми друзями й однодумцями». Минуло понад два десятиліття цькувань і недовіри. Нарешті до влади прийшов син колишнього покровителя Хайяма. Овіяний славою сімдесятирічний учений і поет повернувся до рідного Нішапура. Останні роки життя він провів на батьківщині, у квітучому Хорасані, оточений пошаною кращих людей свого часу...