КНИГА ЕККЛЕЗІЯСТОВА - БІБЛІЯ - СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Слово Екклезіяста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.

Марнота марнот, сказав Екклезіяст, марнота марнот, - все марнота.

Що за користь людині із усіх трудів її, котрі вона звершує під сонцем?

Рід відходить, і рід приходить, а земля існує довіку.

Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.

Лине вітер на південь, і звертає на північ, крутиться у крутливому леті своєму, і повертається вітер до витоків своїх.

Усі ріки течуть до моря, але море не переповнюється; до того місця, звідки ріки витікають, вони повертаються, щоб знову текти.

Усі речі в праці; не може людина переказати всього; не насититься око зором, не виповниться вухо почутим.

Що було, те й буде; і що діялося, те й буде діятися, і немає нічого нового під сонцем.

Усьому свій час, і час кожної речі під небом.

Час народжуватися і час помирати; час насаджувати і час виривати посаджене.

Час убивати і час уздоровлювати; час руйнувати і час будувати;

Час плакати і час сміятися; час журитися і час танцювати.

Час розкидати каміння і час визбирувати каміння; час обнімати, і час ухилятися від обіймів.

Час шукати і час втрачати; час зберігати і час розкидати;

Час роздирати і час зашивати; час мовчати і час говорити;

Час любити і час ненавидіти; час війні і час мирові.

Яка користь трудівникові з того, над чим він трудиться?

Бачив я цей клопіт, котрого Бог дав синам людським, щоб вони вправлялися в цьому.

Усе витворив Він прекрасним у свій час, і поклав вічність у серце їхнє, хоч людина не може осягнути справ, котрі Бог звершує, від початку до кінця

Пізнав я, що немає для них нічого кращого, аніж веселитися і чинити добро у своєму житті.

І якщо якась людина їсть і п’‎є, і бачить добро у всілякій праці своїй, то це - дар Божий!

Пізнав я, що все, що учиняє Бог, буде навіки; до нього нічого долучити, і від нього нічого відняти; і Бог вчиняє так, щоб упокорювалися перед лицем Його.

Що було, те й нині є, і що буде, те вже було; і Бог прикличе минуле.

А ще бачив я під сонцем: місце суду, а там беззаконня, місце правди, а там неправда.

І сказав я в серці своєму: Праведного і лиходія судитиме Бог; тому що час для всякої речі, і суд над усяким ділом там.

Сказав я в серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини.

Тому що доля синів людських і доля тварин - одна доля. Як ті помирають, так і оці помирають, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги перед скотиною, тому що все - марнота!

Усе рухається до одного місця; все постало з пороху, і все повернеться до пороху.

Хто знає: чи здіймається вгору дух людський, і чи дух тварин сходить донизу, в землю?

Отож, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це доля її, бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї!

Переклад Олександра Гижі

1. Спробуйте описати Екклезіяста: як він жив, про що думав, чого прагнув?

2. Як ви розумієте вислів «все марнота марнот»? Як Проповідник дійшов такого висновку?

3. У чому, на думку Екклезіяста, полягає доля людини?

4. Навіщо використовується анафора в книзі Проповідника?

5. Знайдіть у книзі Проповідника метафори і поясніть їх.

6. Як ви розумієте вислови «спокою повна долоня», «лови вітровіння»?

7. Назвіть афоризми Біблії, які вам запам’‎яталися найбільше.