ЕНЕЇДА - Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н.е) - ЗМІЦНЮЮЧИ ВЕЛИЧ ІМПЕРІЇ - Античність

Підручник Зарубіжна література 8 клас - Є.В. Волощук - Генеза 2016

ЕНЕЇДА - Публій Вергілій Марон (70-19 рр. до н.е) - ЗМІЦНЮЮЧИ ВЕЛИЧ ІМПЕРІЇ - Античність

(Уривки)

Із пісні другої

На бенкеті в цариці Карфагена Дідони Еней розповідає про загибель Трої. Повіривши словам підступного Сінона, троянці не зважили на застереження жерця Лаокоона і вкотили в місто спорудженого греками дерев'яного коня.

200 «Щось іще більше й страшніше нам впало, нещасним, у вічі

Й сповнило страхом серця, що ніякого лиха не ждали.

Лаокоон, що жерцем був, Нептунові жеребом даний,

Жирного в жертву бика урочисто при вівтарі різав.

Аж із Тенеда по хвилях спокійних - тремчу, як згадаю,-

205 В звоях великих два змії на море злягли і прямують

Просто до берега; груди і гриви криваві їх вище

Хвиль виринають, над морем здіймаються, решта їх тіла

Рівно по морю простерлась великими в звоях хребтами.

З шумом запінилось море; от вийшли на землю, їх очі,

210 Кров’‎ю наповнені, іскрами сиплють; дрижать язики в них,

Лижуть з сичанням пащеки. Лиш глянули ми - сполотніли

Й порозбігались. Вони ж у рішучім розгоні прямують

Просто до Лаокоона. І спершу тіла обкрутили

Двох невеликих синів його змії обидва і давлять

215 Та роз’‎їдають суглоби. А потім так само й його вже,

Що ухопився за зброю й на поміч синам поспішає,

Ловлять і в звої великі обкручують тісно. Два рази

Впоперек вже і його обвинули і потім ще двічі

Шию хребтами, лускою покритими, тісно обвивши,

220 Високо вгору і голови, й шиї над ним піднімали.

Він одночасно вузли ті руками розсунути хоче... (...)

Кричать усі гучно,

Щоб ту споруду на місце призначене ввести й благати

Ласки богині.

235 Мур розриваємо ми і міську відчиняєм твердиню.

Всі приступають до діла, під ноги колеса підводять,

Линви міцні на шию силяють, і клята споруда,

Зброєю плідна, вступає у мури. А юні дівчата

Й хлопці довкола співають їй гімни, радіють, як можуть

240 Линви торкнутись. Вона посувається. Й грізно вкотилась

В місто, в середину саму. Ох, краю ти мій Іліоне,

Божий приюте, у війнах прославлені мури дарданські!

В брамі, на самім порозі, разів аж чотири спіткнулись1,

В череві брязнула зброя разів аж чотири. Проте ми

245 Прагнем свого у безтямі, засліплені до божевілля,

Й ту проклятущу потвору на замку своєму вміщаєм.

Тут і Кассандра майбутнє тоді з своїх уст віщувала,

Тевкри, проте, до тих уст, що сам бог наказав їм, ніколи

Віри не мали. Нещасні ми в день, що останнім мав бути

250 Всім нам, ще й храми у місті прибрали у зелень святкову.

Небо тим часом кругом обернулось, і ніч здійнялася

Із океану і пітьмою землю покрила і небо. (...)

Уночі з дерев'яного коня вискакують греки й захоплюють місто.

Зойками різноманітними повниться місто тим часом

300 Більше й все більше, - хоч батька Анхіза домівка стояла

Осторонь інших, густими деревами щільно укрита, -

Зброя бряжчить все ясніше і жах навкруги навіває.

Я прокидаюсь од сну й на покрівлі, до самого верху

Вибігши миттю, стою й насторожую вуха уважно.

305 Так це, як з вихром шаленим пожежа впаде на засіви

Чи як бурхливий струмок у гірську переміниться річку

Й поле заллє і жниво розкішне зруйнує, всю змиє

Працю волів, позносить ліси на узгір’‎ях, - і стане

Оторопілий пастух на скалі і той слухає гомін.

310 Тільки тепер стало ясно усім, яка у них вірність:

Підступ данайський відкрився. (...)

1За часів античності спіткнутись на порозі вважали лиховісною прикметою.

Вирвавсь тим часом Пант Отріад з-під ахейської зброї

320 (Феба жерцем був у нас він на замку), в руках ледве держить

Утвар священну, богів переможених, внука малого

Й мов непритомний біжить до порогів. «Гей, Панте, - волаю, -

Як рятуватися нам, яку боронити твердиню?»

Ледве я встиг це промовить, як важко зітхнув він і каже:

325 «Б’‎є вже остання година, Дарданії день неминучий.

Ми лиш колишні троянці, колись Іліон був і слава

Тевкрів велика була, та все те Юпітер жорстокий

В Аргос цілком переніс, а тепер он панують данайці

В місті палаючім. В мурах, всередині, кінь височенний

330 Збройних мужів з себе сипле, звитяжний Сінон з нас глузує

Й сіє пожар. Одні напливають у навстіж відкриті

Брами, - без ліку, з великих Мікен їх причалило стільки!

Інші, озброєні теж, у завулки тісні уступили;

Стали залізні ряди, їх мечі аж іскряться, готові

335 Сіяти смерть, так що брам охоронці передні наосліп

В бій ледве сміють рушати, безладно боротися з ними».

Вражений цим Отріадовим словом, богами натхнений,

В бій і вогонь я іду, куди чорна Еринія1 кличе,

Брязкіт озброєння й крик, що до неба лунає. (...)

Мов серед темряви ночі вовків шаленіючих зграя,

Що зголодніла утроба наосліп їх гонить, а з горлом

360 Висхлим залишені десь вовченята чекають,- і ми так

Через ворожі ряди і крізь стріли на смерть ішли певну,

Прямо до міста, а ніч похмурим своїм покривалом

Всіх нас покрила. Хто жах тої ночі, загибелі й вбивства

Виразить може словами, слізьми ті нещастя оплакать?

365 Падає в порох весь город старий, що стояв стільки років;

Всюди по вулицях всіх валяються трупи беззбройних,

Повно їх теж у домах і на божих священних порогах.

Та не самі лиш тевкрійці вину свою кров’‎ю змивають,

Часом відвага приходить в серця переможених, гинуть

370 І переможні данайці. Усюди розпука жахлива;

Всюди лиш жах один, образи смерті встають незліченні. (...)

Ясно тоді я побачив, що весь Іліон у пожежі

Тоне і що до підвалин руйнується Троя нептунська, -

Мов на верхів’‎ях гірських, коли ясен старезний підріжуть

Пилами й часто вдаряють сокирами в нього селяни,

630 Хочуть звалити його, а він іще довго грозить їм,

Листям тремтить і вершком потрясає; аж ранами звільна

Зможений, врешті, востаннє застогне й злетить, відірвавшись,

З гір у долину. І от я спускаюся долі, й під божим

Проводом, через вогонь і ряди ворогів я проходжу,

635 Стріли дають мені місце, вогонь уступає з дороги.

Вже як добився я, врешті, додому, до рідних порогів,

1Еринія - богиня помсти.

До стародавнього дому, то батько, якого хотів я

Винести в гори високі найперше, й шукав його, зразу ж

Далі відмовився жити, як буде зруйнована Троя,

640 Бути ізгоєм. «А ви, - так промовив, - у кого ще в жилах

Кров молодецька кипить, і не знищені сили ще ваші,

Ви утікайте». (...)

Із пісні дванадцятої

Еней пропонує Турнові двобій, щоб вирішити долю війни. Герої розпочинають поєдинок.

Та не вгаває Еней і виблискує ратищем довгим,

Мов ціла жердь, і так промовляє із гнівом у серці:

890 «Турне, чого тут чекати, чому зволікаєш? Змагатись

Треба не в бігу, а зброєю гострою зблизька. Зміняйся,

В що лиш захочеш, зроби все, що вдієш відвагою й хистом,

Хочеш на крилах злетіть аж до зір чи у землю заритись?»

Той же, лише головою хитнувши: «Не грізне, зухвальче,

895 Це твоє слово гаряче, а грізні богове для мене,

Грізний Юпітер». І більше ні слова, оглянувсь на давній

Камінь великий, - він в полі межею стояв випадково,

Щоб суперечку за ниву рішати. Взяло б його ледве

Шість пар на плечі добірних мужів, що земля їх зродила.

900 Він же у руку тремтячу вхопив, і, розбігшись, підскочив

Вгору, і кинув на ворога. Та не пізнав себе зовсім

Ані у бігові, ані в ході, коли скелю велику

Кидав, вхопивши з землі, - затремтіли коліна, й застигла

Кров, наче лід той холодна, і камінь, що Турн у повітря

905 Кинув ним, не пролетів всього поля між ними, не вдарив

Так, як належить. Неначе у сні, як нічний відпочинок

Зліплює втомлені наші повіки, й здається нам, ніби

Хочемо бігти кудись, у розгоні і серед напруги

Падаєм ми у безсиллі; язик нам не служить, і більше

910 В нашому тілі знайомої не вистачає нам сили,

Голос із уст не виходить, не можемо й слова промовить.

Так ото й Турнові. (...)

Він зволікає й тремтить, неминучого ждучи удару.

Стежки до втечі не видно, ні сили на ворога стати,

Ні колісниці нема, ні сестри, що піклується нею.

Поки вагавсь він, Еней замахнувся і спис смертоносний,

920 Простір очима відмірявши, кинув, вперед нахилившись

Тілом усім. Не свище так камінь, із пращі на мурах

Кинутий, ані від грому не йде такий гул у просторі, -

Спис той летить, наче вихор із чорної хмари, й несе він

Смерть неминучу. Він панцира край пробиває і крайні

925 Кола щита семирядні, й стегно він із свистом проймає.

Збитий ударом із ніг, підломивши коліна, на землю

Турн величезний звалився. Із зойком зірвались рутули,

Зойк цей аж гори відбили, і гомін його розійшовся

Ген по високих горах. Від землі він тепер у покорі

930 Очі підвів і, з благанням правицю до нього простягти,

Так промовляє: «На що заслужив я, приймаю, не буду

Ласки просить, покористуйся правом. Проте, якщо, може,

Згадка про батька зворушить тебе, то благаю, - у тебе

Теж був старий такий батько Анхіз, - ти над старістю Давна

935 Май милосердя, й мене, чи як хочеш, лише моє тіло,

Світла позбавлене, рідним віддай моїм. Бо переміг ти, -

Свідки авзонці, як я простягав, переможений, руку.

Буде тобі за дружину Лавінія; далі не йди вже

В злобі своїй». Суворий Еней зупинивсь, озирнувся

940 Й збройну затримав правицю. І стала поволі ця мова

Серце м’‎ягчити йому, коли зверху плеча він побачив

Ремінь злощасний і блиснули пояса бляшки знайомі

З хлопця Палланта, що Тури йому рани завдав, перемігши,

И в себе на плечах носив цю з ворога зняту відзнаку.

945 Щойно очима Еней упізнав оту здобич воєнну,

Пам’‎ятку бою гіркого, розпалений гнівом шаленим,

Грізно він скрикнув: «То звідси ти в зброї, що зняв з мого друга,

Вирватись хочеш? Паллант тебе в жертву приносить цією

Раною, мститься Паллант, випускаючи кров цю злочинну».

950 Так промовляє і з люттю в наставлені груди ворожі

Меч заганяє. А в Турна ослабло й застигло все тіло,

Дух застогнав і до тіней понурих подавсь неохоче.

Переклад М. Білика

Запитання і завдання до прочитаного

1. Як в уривках із поеми «Енеїда» змальовано падіння Трої? Кого засуджує автор, а кому співчуває? Які порівняння та епітети переважають в описі знищення Трої?

2. Перекажіть епізод смерті Лаокоона та його синів. Порівняйте його з міфом троянського циклу. Які засоби художньої виразності надають цьому епізоду драматичного звучання?

3. Як змальовано у творі Вергілія стосунки Енея з батьком?

4. Складіть порівняльну характеристику Енея і Турна.

5. Які риси вдачі Енея характеризують його як ідеального римлянина? Доведіть, що Еней - епічний герой.

6. Робота в парах. Порівняйте двобій Енея і Турна з двобоєм Ахілла й Гектора в «Іліаді» Гомера. Чим Еней відрізняється від Ахілла?

7. Знайдіть у поемі Вергілія епізоди, у яких: а) засуджено війну; б) утверджується любов до батьківщини.

8. Філологічний майстер-клас. Що споріднює «Енеїду» та «Іліаду»? Чи є підстави стверджувати, що поеми Гомера правили Вергілію за взірець? Обґрунтуйте свою думку.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.