Данте Аліг’єрі (1265-1321) - СВІТОЧ ФЛОРЕНТІЙСЬКОЇ СЛАВИ - Середньовіччя

Підручник Зарубіжна література 8 клас - Є.В. Волощук - Генеза 2016

Данте Аліг’єрі (1265-1321) - СВІТОЧ ФЛОРЕНТІЙСЬКОЇ СЛАВИ - Середньовіччя

Данте Аліг’‎єрі (1265-1321)

Літературний багаж. Пригадайте поетичні твори, у яких оспівано знамениті історії кохання. Як у них змальовано силу почуттів ліричних героїв?

«На півшляху свого земного світу я трапив у похмурий ліс густий» - так починається безсмертна «Комедія» італійського поета Данте Аліг’‎єрі, яку згодом назвуть «божественною». Данте був мандрівником і філософом, воїном і поетом, політиком і вигнанцем. Людиною-світочем назвав його французький письменник В. Гюго, адже всупереч ударам долі митець ніс світло в «похмурий ліс» людського життя. В історію світової літератури він увійшов як «останній поет Середньовіччя й перший поет Нового часу». Геніальний творчий доробок Данте став безцінною часткою того живильного ґрунту, на якому поступово розквітала культура Відродження. Наближався грандіозний історичний переворот, що змінив усе європейське суспільство. Середньовічний світ з його безупинними війнами, феодальним гнітом, засиллям церкви відходив у минуле, доступаючись місцем світу могутніх національних держав, суспільству вільних товаровиробників. На часі була доба, що оголосила людину вищою цінністю, визнала її право на індивідуальність і особистісний розвиток.

Майбутній поет з’‎явився на світ у Флоренції. Точна дата його народження невідома: за різними джерелами, це відбулося між 14 травня і 13 липня 1265 р. Хлопчика нарекли Дуранте, тобто «витривалий». Це ім’‎я виявилося пророчим, хоч незабаром і скоротилося до пестливого «Дайте», що стало своєрідним псевдонімом митця.

Змалечку Дайте пишався тим, що походить зі шляхетного роду Елізеїв, засновників Флоренції. Його пращур-хрестоносець бився із сарацинами під прапором імператора Конрада, тож поет вважав, що саме від нього успадкував войовничу й непримиренну вдачу. Освіту митець здобував спочатку у Флоренції, потім у Болонському університеті, де вивчав історію, філософію, риторику, богослов’‎я, астрономію, географію, мови, міфологію, а також творчість видатних античних поетів Горація, Овідія та Вергілія. Ще в юності Данте зажив слави видатного ерудита, одного з найосвіченіших людей Італії. Коло його інтересів і справді був надзвичайно широким для того часу.

У 1293 р. Данте оприлюднив свою першу збірку, до якої ввійшли вірші й авторські коментарі до них. Книжка мала назву «Нове життя» й оповідала про кохання поета до жінки на ім’‎я Беатріче (що означає «благословенна»). «У мене не було іншого вчителя в поезії, - писав Данте, - крім себе і наймогутнішої наставниці - любові».

Коментар архіваріуса

Незгасне почуття Данте Аліг’‎єрі народилося «з першого погляду», коли йому було лише дев’‎ять років. За словами поета, відтоді й на все життя Беатріче «заволоділа його духом». «Вона видалася мені, - писав Данте, - імовірніше донькою Бога, ніж простого смертного». За дев’‎ять років вони зустрілися вдруге. Скромний уклін Беатріче, що йшла вулицею в супроводі двох жінок, став для поета справжнім потрясінням. Нетямлячись від захвату, він кинувся додому, аби на самоті пережити «вищий ступінь блаженства», насолодитися мріями про кохану. Того дня Данте присвятив Беатріче вірш, що привернув увагу поетичних кіл до його таланту.

Митець ніколи особисто не спілкувався із жінкою, яку любив і уславив у своїх безсмертних творах. Тож деякі біографи висловлювали припущення, що вона була лише алегоричним образом, поетичним вимислом. Проте нині документально доведено, що Беатріче - безперечно історична особа, донька банкіра Фолько Портінарі, який мешкав по сусідству з родиною Аліг’‎єрі. У 1287 р. вона вийшла заміж, але це не притлумило почуття поета.

У віці двадцяти трьох років Беатріче пішла з життя. Для Данте то була невимовна трагедія, його горе межувало з відчаєм. Про свою велику любов і скорботу втрати він щиро, трепетно й натхненно розповів у «Новому житті». Ця збірка, що стала першою ліричною сповіддю у світовій літературі, написана переважно в жанрі сонета.

Літературознавча довідка

Сонет - вірш із чотирнадцяти рядків, які утворюють два катрени (чотиривірші) і два терцети (тривірші). Жанр сонета передбачає певну схему римування рядків: у класичному (італійському) сонеті така схема визначається формулою abab abab cdc dcd (або cde cde). Існували й додаткові (такі, що не стали обов’‎язковими) правила: строфи слід закінчувати крапками; слова не повинні повторюватися, останнє слово має бути «ключовим»; строфи співвідносяться між собою за принципом: зав’‎язка - розвиток дії - кульмінація - розв’‎язка.

Доля Данте тісно пов’‎язана з громадським і суспільно-політичним життям його батьківщини. Італія XIII ст. була полем невпинних чвар і політичних баталій. У роздробленій країні точилася запекла боротьба між гвельфами і гібелінами. Партія гвельфів протистояла намаганням імператорів Священної Римської імперії утвердитися на Апеннінському півострові й підтримувала папу римського, а також королів і принців французької крові. До угруповання гібелінів приєднувалися феодали і навіть цілі міста (зокрема, Піза), які ненавиділи папу, торгували зі Сходом і конкурували з Флоренцією. Наприкінці XIII ст. після поразки гібелінів гвельфи через внутрішні суперечності розділилися на два табори. Так звані білі гвельфи, до яких належав і Данте, виступили проти втручання папи у справи Флоренції, тимчасом як «чорні» й надалі залишалися прибічниками Рима.

Замолоду Данте бере участь у битві при Кампальдіно, в облозі Капрони, згодом розпочинає політичну діяльність. У 1300 р. його обирають членом флорентійської колегії шести пріорів - «пріором порядку і слова», тобто очільником виконавчої влади міста. А незабаром унаслідок конфлікту між «білими» й «чорними» гвельфами поета облудно звинувачують у підкупі, хабарництві, інтригах проти церкви й виганяють

з Флоренції без права на повернення. У разі порушення заборони йому загрожує спалення на вогнищі. Сталося це в січні 1302 р. Спочатку Данте намагався відновити справедливість у союзі з іншими «білими», але розбрат і розпуста колишніх однодумців відштовхнули його. Відтак митець вирішує: «Ти станеш сам собі партією». Протягом двадцяти років він мандрував Італією, підтримуваний освіченими магнатами й правителями окремих міст...

Із часом великому флорентійцю таки запропонували повернутися до рідного міста, однак за умови, що він покається і вибачиться за свої помилки. «Не так Данте повернеться на батьківщину. Ваше прощення не варте цього приниження. Мій дах і мій захист - моя честь. Хіба не можу я всюди споглядати небо й зірки?» - обурено відповів вигнанець.

Усвідомлюючи, що більше не побачить Флоренції, Данте не припиняв боротися за Італію без міжусобних війн і папської влади. Не полишив він і літературної діяльності. Тяжкий період вигнання став часом його духовного злету, що увінчався створенням знаменитої «Божественної комедії».

Улітку 1321 р. як посол правителя Равенни, Данте вирушив до Венеції, щоб відвернути загрозу військового нападу на місто, яке надало йому прихисток. Ця поїздка стала фатальною. Повертаючись, поет захворів на пропасницю й невдовзі, у ніч із 13 на 14 вересня, помер. Поховано його в мавзолеї давньої равеннської церкви Сан-Франческо. На грецькому мармуровому саркофазі античних часів викарбувано напис: «Злу я не скорюся».

За кілька десятиліть по тому флорентійський уряд звернувся до Равенни з проханням повернути прах уславленого земляка, але отримав категоричну відмову. Тож і донині відданий син своєї батьківщини спочиває на чужині. «Світ, для мене вітчизна, як море для риб, але, хоча я любив Флоренцію так, що терплю несправедливе вигнання... немає для мене місця у світі привітнішого за Флоренцію», - писав поет...

Будинок-музей Данте у Флоренції

Е. Пацці. Пам’‎ятник Данте на площі Санта-Кроче. Флоренція

Український мотив

Данте присвячували вірші й літературні дослідження, його твори цитували, вивчали напам’‎ять і перекладали в різних куточках світу. Не оминули увагою величної постаті й українські митці. Наприклад,

І. Франко схарактеризував великого флорентійця так: «Данте являється найвищим виразом, поетичним вінцем та увічненням того, що називаємо Середніми віками. Вся культура, всі вірування та надії тих часів знайшли вираз у його поемі. Та рівночасно як людина геніальна, він усім своїм єством належить до новіших часів, хоча думками й поглядами коріниться в минувшині».

Фрагментарно Данте перекладали Франко, Леся Українка, Василь Барка, Максим Стріха та інші. Перший повний переклад усіх трьох частин «Божественної комедії» здійснив Євген Дроб’‎язко. У цій роботі чимало блискучих лексичних знахідок, навіть на рівні відтворення фонетики першотвору. Скажімо, ключове слово «stelle» - «зорі», яким закінчується кожна із частин Дантової поеми, відтворено бездоганним фонетичним відповідником «зорні стелі».

Перевірте себе

1. Які життєві випробування випали на долю Данте?

2. Як ви розумієте вислів Данте «Людина народжена для щастя»? Чи було щасливим життя самого поета?

3. Яку роль у творчості Данте відіграла Беатріче?

4. Поясніть, чому Леся Українка у вірші «Забута тінь» назвала італійського поета «суворий Дант, вигнанець флорентійський».

5. Стисло схарактеризуйте збірку Данте «Нове життя».

6. Назвіть перекладачів, завдяки яким українці можуть читати твори Данте рідною мовою.

Перед читанням. Читаючи переклад сонета Данте, поміркуйте, який ідеал жіночності утверджує в ньому автор.

Зі збірки «Нове життя»






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.