Правила «трьох єдностей» у комедії - КОМЕДІЯ МОЛЬЄРА «МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ». ВТІЛЕННЯ У ТВОРІ РИС КЛАСИЦИСТИЧНОЇ КОМЕДІЇ - ЛІТЕРАТУРА XVII СТОЛІТТЯ: МІЖ ВІДРОДЖЕННЯМ І ПРОСВІТНИЦТВОМ

У теоретичних працях класицистів щодо драматичних творів обстоювалися правила «трьох єдностей»: дії, місця, часу. Вважалося, що дотримання цих правил допомагає зробити твір більш правдоподібним, або, як сказали б ми сьогодні — реалістичним. Глядачам легше повірити в реальність подій, які відбуваються на сцені, коли між реальним часом (часом тривалості вистави) і сценічним (часом, протягом якого відбуваються всі події п’‎єси) немає великих розбіжностей. Так виникло правило єдності часу. Дія у п’‎єсі мала тривати не довше однієї доби — адже глядач перебував у театрі лише кілька годин і йому було важко повірити, що за цей час у житті героїв минув рік, місяць або навіть тиждень.

Інше правило вимагало єдності місця. Оскільки глядачі під час вистави перебувають у певному просторі (залі для глядачів), то й персонажі п’‎єси теж повинні перебувати у просторових межах: зали (в межах палацу), кімнати (в межах дому), галявини (в межах парку).

Правило єдності дії було покликане увиразнити твір, зробити його гармонійним, позбавленим зайвого та випадкового. Всі події п’‎єси мали бути пов’‎язаними між собою і розкривати головний конфлікт, а всі персонажі мали бути причетними до основного конфлікту.

Відповідно до цих правил дія комедії «Міщанин-шляхтич» розвивається навколо одного головного персонажа й одного головного конфлікту (у п’‎єсі — це прагнення Журдена потрапити до вищого товариства), що визначає всі сюжетні лінії твору (долю Люсіль, Клеонта, Ков’‎єля, Ніколь, стосунки Доранта й Дорімени).

Композиція п’‎єси відзначається послідовністю, внутрішньою логікою та гармонійністю: твір складається з п’‎яти дій, четверта дія є кульмінаційною, а у п’‎ятій дії настає розв’‎язка головного конфлікту.

Комедія «Міщанин-шляхтич» не багата на зовнішні події. Основну увагу в ній приділено діалогам, що розкривають характери дійових осіб та стосунки між ними. Як і в усіх творах класицизму, персонажі п’‎єси Мольєра є художнім узагальненням якоїсь певної пристрасті, моральної риси чи слабкості. Так, Журден охоплений манією стати аристократом, Дорант є втіленням світської розбещеності, а Клеонт — честі та людської гідності, Ков’‎єль і Люсіль уособлюють здоровий глузд тощо.

У комедії зберігається класицистичне правило трьох єдностей. Дія відбувається протягом одного дня і в одному місці — в домі Журдена. Як і вимагали закони класицизму, в комедії діють не царі, полководці, міфічні чи історичні герої, а персонажі із сучасного Мольєрові життя. Поряд із представниками вищих класів це буржуа і люди з народу. Мова героїв не пишна та величава, як у трагедіях, а наближена до розмовної.