Зарубіжна література 9 клас - О.М. Ніколенко - Ранок 2009

Закони природи і людина - ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ЛІТЕРАТУРНА ЕПОХА - ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО

Просвітителі вважали, що природний стан людини — стан свободи, а не свавілля. Людина має підкорятися законам природи: розум навчає, що ніхто не має права загрожувати життю, здоров’‎ю, свободі, майну іншого. Тому просвітителі виступили проти гноблення народних мас, проти духовного поневолення людини церквою, коли істинна віра підміняється певним ритуалом і догмами. На думку Ж. Ж. Руссо, Й. Г. Гердера, зло у житті зумовлене тим, що людство порушило природні закономірності, а суспільний устрій, побудований на брехні й насильстві, згубно вплинув на особистість. Руссо протиставляв «природну» людину «культурній» людині, наголошуючи на небезпеці відходу від природного, тобто гармонійного (такого, що відповідає законам розуму, справедливості й моралі), життя. Просвітителі наполягали на необхідності перетворення суспільства згідно з веліннями природи, що в їхніх уявленнях визначається самою будовою світу, вищою логікою буття.


Латур Моріс-Кантен. Портрет Жан Жака Руссо. 1753 p.


Одним із центральних питань в епоху Просвітництва стала проблема людини та її внутрішньої, духовної природи. Просвітителі виокремили риси, які з’‎явилися в людині під впливом цивілізації, і дійшли висновку, що від народження всі люди рівні й добрі. Мудра природа наділила їх уродженим милосердям, прагненням до добра, краси, справедливості, свободи. А суспільство, на думку мислителів, спотворює людську природу, тому велику увагу вони приділяли дослідженню впливу соціального середовища на людину. Просвітителі вірили, що людину можна морально виправити через навернення її до знань, духовних ідеалів, природних законів.

Великого значення просвітники надавали освіті, вважаючи, що кожна людина повинна бути освічена, в тому запорука суспільного й особистого щастя. Видатні філософи свого часу — Вольтер, Дідро, Руссо — листувалися з коронованими особами, давали корисні поради щодо розвитку культури, освіти, вважаючи, що таким чином можуть вплинути на суспільний прогрес. Серед просвітителів було поширене поняття «громадянин світу», яке відбивало просвітницьку віру в загальнолюдську єдність Розуму й Природи. Ф. Шиллер, наприклад, проголошував: «Я пишу як громадянин світу, який не служить жодному з князів».