Зарубіжна література 9 клас - О.М. Ніколенко - Ранок 2009

Проблематика твору - ТРАГЕДІЯ «ФАУСТ» - ВЕРШИНА ТВОРЧОСТІ ГЕТЕ ТА ОДИН ІЗ НАЙВИДАТНІШИХ ТВОРІВ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ - ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО

У центрі авторської уваги перебувають філософські проблеми: духовний стан світу, людина і природа, роль культури в розвитку людства, місце людини на землі, сенс буття особистості, її моральний вибір тощо. Образ Фауста відображає як суперечливість процесу пізнання, так і неоднозначність поглядів самого Гете. Як просвітитель, письменник визнає велике значення науки, але тільки науки, що служить людству: в іншому разі вона перетворюється на «мертві» знання. Фауст прагне не лише пізнати наукові істини, а й осягнути саму сутність світу в його постійному русі й розвитку, в органічному взаємозв’‎язку усього сущого. Водночас у творі постає і проблема пізнання та самопізнання людини.

Художній простір твору охоплює різні сфери — землю, небо, пекло; у ньому діють персонажі, взяті не тільки з реальної дійсності, а й із міфів, фольклору, Біблії; час дії в трагедії — минуле, теперішнє і майбутнє, тобто сама Вічність. Усе це дозволяє авторові говорити про глобальні питання буття людини, природи, світу, космосу.

За словами німецького поета-романтика Г. Гейне, головним героєм твору є «дух, який б’‎ється у спробі знайти моральну основу світу і самого себе». Гете зазирнув у небачені глибини особистості, відкрив широчінь людської натури, її здатність наблизитися до вищої таємниці Всесвіту. Водночас письменник показав і трагізм шляху до істини. Трагедія Фауста — це трагедія усього людства в процесі пізнання самого себе і світу. Утім, попри все Гете уславлює могутність людського духу, котрий зумів піднестися над буденністю й замислитися над вічними проблемами (добро, кохання, життя, праця, щастя тощо).

Коли сучасники запитували Гете про головну ідею «Фауста», він вважав такі запитання безглуздими. Письменник говорив своєму секретареві Й. П. Еккерману, що життя, відображене у «Фаусті», надто розмаїте й складне, щоб бути нанизаним на «тонкий шнурок наскрізної ідеї». Справді, у творі йдеться про народження і смерть, молодість і старість, війну і мир, науку й мистецтво, чоловіка і жінку, суспільне життя і природу, земне та ідеальне. Гете то змушує своїх читачів піднестися до глобальних філософсько-поетичних ідей, то повертає їх на землю, до конкретних людських стосунків, звичайного життя. Художник прагнув знайти сенс повсякденного існування людства і навернути його до вічних істин.