Образ Вільгельма Телля - ФРІДРІХ ШИЛЛЕР - ВИДАТНИЙ ПРЕДСТАВНИК НІМЕЦЬКОГО ПРОСВІТНИЦТВА - ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО

Серед представників народу вирізняється образ Вільгельма Телля — легендарного мисливця, вправного стрілка, захисника знедолених. Але він, за словами літературознавця В. Грибба, герой саме тому, що «виражає народний дух, народні прагнення та ідеали». Уже в першій сцені п’‎єси підкреслюється сміливість Телля, який, не вагаючись, рятує від австрійців Баумгартена:

Про себе смілий думає востаннє,—

На Бога здайся й гнаного рятуй.

Він добре знає, що «глиб виру швидше зглянеться, ніж фогт».

В образі Вільгельма Телля втілено авторську думку про свободу духу та винятковість кожної особистості. Вільгельм Телль, гордий і незалежний, виявляє повну самостійність у своїх поглядах і діях, не квапиться з висновками й покладається передовсім на самого себе. Він має власну думку щодо тактики боротьби: «Як гине човен, легше плить одному»; «В кім сила є, той найміцніший сам». Саме тому він відсутній у сцені в Рютлі, що передувала повстанню. Вільгельм Телль уособлює стихійне, емоційне начало на відміну від Штауффахера, який обстоює раціональну думку. Телль каже про себе: «Будь розумніший я, не звався б — Телль» (тут автор обігрує співзвуччя слів Tell і toll — безрозсудний, шалений). Проте це аж ніяк не означає, що Вільгельм Телль відірваний від свого народу. Дійсно, якщо Штауффахер — це розум, здоровий глузд народу, то Телль — його душа, серце.

Вільгельм Телль не вклонився капелюху Геслера, за що був покараний жорстоким наказом: вцілити з лука в яблуко на голові свого малого сина. Змушений виконувати цей наказ, мисливець відчув природне батьківське хвилювання: а раптом схибить, промахнеться?.. Та рука його не здригнулася, і він пустив стрілу прямо в яблуко, не зачепивши хлопця. Тим самим Телль довів не тільки свою неперевершену стрілецьку вправність, а й силу духу. Однак Геслер, не дотримавши слова, наказав зв’‎язати і кинути на свій корабель сміливця, що наважився чинити йому опір.

Народ гаряче співчуває Вільгельму Теллю. У розповідях селян про нього звучить щире побоювання за того, без кого «Швейцарії немає». Проте доля допомагає герою врятуватись. Під час бурі йому розв’‎язали руки, щоб він допоміг керувати кораблем Геслера, і Телль, скориставшися нагодою, вистрибнув на скелю, віддавши поплічників ландфогта «на волю хвиль».

Звільнившись, герой не забув про образу і вирішив власноруч покарати Геслера. Мисливець, він довго вистежував його, мимоволі ставши свідком ще одного жорстокого вчинку правителя. Коли жінка Армгарда вимолювала милості для свого ув’‎язненого чоловіка, Геслер хотів затоптати конем її та дітей. Армгарда у відчаї пошкодувала, що вона не чоловік, «а то придумала б щось інше, ніж тут лежати», її бажання здійснив Вільгельм Телль, пустивши стрілу в ландфогта. Отже, його особиста помста стала водночас і виявом народної волі.

Шиллер визнає лише справедливу помсту і лише визвольну війну. Жорстокість Вільгельма Телля виправдана його високою метою, бо він помстився за всі страждання народу, а не лише за себе. У цьому істотна різниця між ним і Парріцідою, котрий убив імператора заради власних цілей. Прийшовши в дім Вільгельма, Парріціда сподівається знайти у нього захист, проте мисливець не хоче мати нічого спільного із вбивцею: «І як земля вас терпить?» На спробу Парріціди порівняти його з собою Вільгельм Телль відповідає:

І ти посмів криваву честолюбність

Рівняти з самозахистом отцевим?

Чи рятував ти голову дитини?

Ти вбивця, я ж — захисник прав священних!

Однак і в цій сцені Вільгельм Телль виявляє людяність, вірність християнським заповідям. Він усе ж таки допоміг Парріціді врятуватись, а там — «хай буде Божа воля».

Отже, образ Вільгельма Телля втілює найкращі якості народу — сміливість, мужність, гуманізм, справедливість, волелюбність. Він став уособленням народного духу, зв’‎язку між минулим і майбутнім своєї вітчизни. Ця думка особливо виразно звучить у розмовах Вільгельма Телля зі своїми дітьми, зокрема із сином Вальтером. Вільгельм Телль

показує йому красу й багатство їхньої країни, де людина може вести вільне і гармонійне життя за законами самої природи. Вальтер має стати гідним продовжувачем справи батька. Він усвідомлює несправедливість соціальних порядків і сповнений бажання жити в «чудовій країні рівності й свободи».