Поетична традиція у збірці. Новаторство Гейне - «КНИГА ПІСЕНЬ» ВИДАТНЕ ЯВИЩЕ НІМЕЦЬКОГО РОМАНТИЗМУ - РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

Опановуючи жанр «пісні», поет спирався на здобутки своїх попередників: Гете, Шиллера, представників «Бурі і натиску». Але якщо у творчості просвітителів людина поставала в усій величі й могутності свого розуму (особливо це виявилося у Гете), то Гейне показав велич і красу людської душі, багатогранність внутрішнього світу особистості. Він оспівував не розум, а серце людини, багатство її почуттів, піднесеність духу.

Ліричний герой «Книги пісень» відрізняється від фольклорних образів. У фольклорі герої, як правило, однозначні; вони окреслені лише кількома штрихами і є втіленням уявлень народу про ідеал. Гейне розкриває багатозначну природу людини, невичерпність її внутрішнього світу, непізнанність її прихованої таїни. Ліричний герой його збірки — духовно розвинена особистість, освічена, інтелігентна (бо він сприймає себе і світ не тільки через фольклор, а й через події історії, міфологію, культурні паралелі), здатна на глибокі переживання та відтворення їх у символічній формі, на глибокий психологічний аналіз власних відчуттів. Це людина, котра живе напруженим духовним життям і ладна радше вмерти, ніж відмовитися від сердечних страждань. Ліричний герой Гейне відчуває силу й значення свого «я», могутній вогонь почуттів, що палають в його душі. Особистісне стає вихідною позицією в оцінці світу героєм. Він не сприймає брехні й лицемірства, що панують у суспільстві, викриває бездуховність і порожнє життя обивателів. Але не відокремлюється від світу, не замикається у собі. Навпаки, почуття (навіть трагічні) вивели його на широкий простір життя, допомогли відчути свій кровний зв’‎язок із природою, Всесвітом, усім людством.