«Буря» - «КРИМСЬКІ СОНЕТИ» А. МІЦКЕВИЧА - РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

Зарубіжна література 9 клас - О.М. Ніколенко - Ранок 2009

«Буря» - «КРИМСЬКІ СОНЕТИ» А. МІЦКЕВИЧА - РОМАНТИЗМ У ЛІТЕРАТУРІ

М. Рильський назвав «Бурю» найбільш «бурхливим» сонетом А. Міцкевича. Дійсно, тут передається велика емоційна напруга, буяння стихій, що охопили і природу, і самого ліричного героя. Море було для Міцкевича втіленням гармонії природи, руху Всесвіту, символом багатогранності земного буття, поєднанням суперечливих начал, які ведуть невпинну боротьбу між собою. «Морська стихія» відчувається в «Кримських сонетах» навіть там, де йдеться вже про степ чи гори, бо море в поезії Міцкевича символізує бентежну душу особистості, її поривання до боротьби й свободи. Сонет «Буря» найбільш показовий у цьому плані, він дає уявлення як про характер ліричного героя, так і про особливості романтичного методу поета.

Міцкевич — майстер стислих характеристик, «окремих штрихів» (М. Бажан), котрі дозволяють уявити всю «картину». Короткі речення у двох перших рядках одразу створюють враження катастрофи. Погляд автора фіксує основне: здерті вітрила, тріснуте стерно, розірвані канати... Неабияке значення надається звукам, що передають атмосферу тривоги, яка панує на кораблі: голоси стривоженої громади, звуки помп, гуркіт води, шум завії... Застосуванням асонансів та алітерацій, а також виразних епітетів та метафор («зловісні зойки помп», «стривожена громада») автор досягає того, що читач не тільки бачить картину загибелі корабля, а й начебто чує жахливі звуки катастрофи.

Традиційним для Міцкевича є перехід від конкретної замальовки до філософського узагальнення. У другому катрені думка про смерть, що раніше виникала лише як асоціація до кривавого заходу сонця, розгортається в узагальнюючий образ «генія смерті», що ступив на корабель. Поява цього символічного образу супроводжується тріумфальним виттям вихору й «морським хаосом». Історія загибелі корабля виходить за межі окремої трагедії, нагадуючи про загальну катастрофічність світу, про небезпеку, яка загрожує всьому людству.

Буря бушує і в душі ліричного героя, який з’‎являється в останніх двох терцетах сонета. Вступають у жорстоку боротьбу життя і смерть, надія і безнадія, ідеали і дійсність. Подорожній (так називає поет свого героя) сидить «у мовчанні збоку», але це мовчання зовсім не означає духовної тиші. Навпаки, всіма силами розуму й серця він намагається розв’‎язати вічні питання: хто він і куди пливе його корабель, у чому сенс людського життя — небезпечної мандрівки світом, як знайти щастя й душевну гармонію? Образ ліричного героя у сонеті «Буря» досить складний. Він мандрівник, блукач, що сміливо йде небезпечними шляхами. Він філософ, що намагається осмислити не тільки свій стан, а й стан усього людства. Нарешті він людина, яка зазнала чимало втрат, але не зупинилася у своїх шуканнях.

Олександр Івахненко. Ілюстрація до сонета А. Міцкевича «Буря». 1983 р.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.