Усі ми вийшли з гоголівської «Шинелі» - ПОВІСТЬ «ШИНЕЛЬ». ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ТВОРУ - РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ - ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

Усі ми вийшли з гоголівської «Шинелі».

Ф. Достоєвський

Вершиною малої прози М. Гоголя вважають «Петербурзькі повісті». Серед цих повістей шедеври світової літератури — «Шинель», «Ніс», «Портрет», «Записки божевільного».

Деякі з повістей цього циклу Гоголь писав тоді, коли завершував роботу над «Миргородом». Але світ, який постає на сторінках «Петербурзьких повістей», разюче відрізняється від світу Диканьки та Миргорода.

Людина у «Петербурзьких повістях» М. Гоголя

Це був новий світ — світ міський і міської людини. І люди, які мешкають у цьому світі, зовсім інші. Вони втратили ту цілісність, яка була властива мешканцям Диканьки, Миргорода, старосвітських садиб. У цьому новому міському світі якась невідома сила підкорила їх, зламала, розтрощила на шматки. Людина стає часткою міста — великого, хаотичного, цілого — і вступає з цим цілим у дивні, іноді абсурдні відносини. Найяскравіше страшний абсурд міського буття письменник показав у повісті «Ніс». Майор Ковальов, прокинувшись вранці, не знаходить на обличчі свого носа. А той ніс стає поважним чиновником, перед яким уже й Ковальов — дріб’‎язок. У цьому світі неважко збожеволіти, як це сталося з героєм повісті «Записки божевільного» Поприщиним. Решта персонажів «Петербурзьких повістей» теж або на межі божевілля, або переступають цю межу. І зовсім небагато тих, хто витримує тягар міста.

Гоголь був першим, хто відчув, яка страшна загроза криється у «новому світі», він показав, що відповіддю на абсурдність буття стає абсурдність поведінки або божевілля людини. «Чистого ідеалу» в «Петербурзьких повістях» Гоголь показати не може, але він може стати на захист людини, її гідності й права бути собою.