Історія створення повісті «Шинель» - ПОВІСТЬ «ШИНЕЛЬ». ГУМАНІСТИЧНИЙ ПАФОС ТВОРУ - РОМАН ПРО ДОЛЮ ПОКОЛІННЯ - ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ

Повість «Шинель» Гоголь створював тоді, коли вже почав утілювати могутній задум поеми «Мертві душі». За часів Гоголя серед чиновників були популярними «анекдоти» — розповіді про різні життєві випадки, ситуації. Гоголь неодноразово використовував подібні розповіді як сюжети своїх творів. Поема «Мертві душі» теж постала з анекдотичного випадку, який стався з одним чиновником. У Гоголя було надзвичайне вміння: бачити в малому — велике, у смішному — трагічне, у буденному — найважливішу ознаку часу.

Близько 1839 року йому розповіли анекдот «про чиновника, який краде шинелі». Тоді ж Гоголь почав писати повість, але задум довго не знаходив відповідної форми втілення. Робота з перервами тривала три роки, аж поки не набула свого остаточного вигляду.

Позиція автора у творі

Те, що одному здається дріб’‎язком, набуває протилежного значення для іншого. Гоголь завжди виходив з положення, що кожна людина має свою цінність, своє призначення. Саме ця авторська позиція стає підґрунтям будови твору.

В анекдоті, що ліг в основу сюжету, є одна дивна річ: чиновник помер через утрату шинелі. Виходить, що людське життя і шинель виступають як рівноцінні явища, а можливо, шинель ще й перевищує своєю цінністю. Як митець, Гоголь не тільки не може пристати на таку думку, а й засобами мистецтва доводить протилежне.

Обкладинка повісті М В. Гоголя «Шинель 1890-ті pp.

На сторінках його творів чимало людей не тільки щоб звичайних, а наче й зовсім мізерних, незначних. Але ці люди викликають читацькі почуття, їх жаліють, їм співчувають, врешті-решт обурюються, і вони стають значними: вони отримують право на наші почуття, перестають бути порожнім місцем, «діркою на людстві». Саме така метаморфоза відбувається з героєм повісті «Шинель».