Герої вічності - герої часу: Михайло Лермонтов - Взаємодія романтизму і реалізму

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Євгенія Волощук - Генеза 2017

Герої вічності - герої часу: Михайло Лермонтов - Взаємодія романтизму і реалізму

«А ВІН, БЕНТЕЖНИЙ, ПРОСИТЬ БУРІ...»

Літературний багаж. Пригадайте основні особливості лірики доби пізнього романтизму, зокрема лірики Г. Гейне (на прикладі його поезії «На півночі кедр одинокий...»).

Коли Пушкін передчасно пішов із життя, культурна громадськість Росії усвідомила, що втратила свого найкращого поета. Однак сучасники навряд чи зрозуміли: то був не просто черговий «перший» поет, а найперший, назавжди. Не знали вони й того, що Пушкін відкрив російській літературі шлях у далеке майбуття.

Тим часом столицею пішов поголос, нібито француз Дантес, який смертельно поранив Пушкіна на дуелі, зажив особливої прихильності при дворі. Чутки ті жваво обговорювали, зокрема, й молоді офіцери в казармах імператорської гвардії. Один з них, двадцятидворічний корнет Лермонтов, склав і давав переписувати всім охочим вірш «Смерть Поета», що закінчувався гнівним зверненням до «лихих нащадків знаті», які «жадібним натовпом постали коло трону» і яких автор фактично звинуватив у колективному вбивстві Поета. Це звинувачення дорого коштувало корнетові: за наказом царя, його негайно відрядили на Кавказ, де тривала війна. Відтак романтична молодь Росії вирішила, що звання першого поета має успадкувати саме він - Михайло Лермонтов.

Ким же був цей молодий чоловік і що спонукало його до поетичного бунту?

Михайло Юрійович Лермонтов народився в Москві. Мати майбутнього поета померла, коли йому не виповнилося й двох з половиною років. Жив він у селі Тархани Пензенської губернії - родовому маєтку бабусі по матері. З батьком Михайло бачився вкрай рідко: бабуся не дозволяла їм зустрічатися, оскільки не схвалювала доньчиного шлюбу. Хлопчик важко переживав сімейні негаразди але, незважаючи ні на що, любив і бабусю, і батька. У сімнадцять років Лермонтов залишився круглим сиротою.

До тринадцяти років Михайло навчався вдома, потім - у Москві. У 1828 р. його було зараховано до Московського університетського благородного пансіону, а 1830 р. - до Московського університету. Однак уже за два роки через конфлікт з викладачами Лермонтов перервав навчання і переїхав у Петербург, де вступив до військового (юнкерського) училища. Невдовзі, посварившись із начальством, він перевівся у гвардію.

Бунтівний характер молодого поета виявився вже в його ранній ліриці, зміст якої віддзеркалюють рядки знаменитого «Паруса»: «А він, бентежний, просить бурі, // Немов у бурях спокій є!». Пізніше на Заході Лермонтова називатимуть «російським Гейне». Сам він долучився до творчості німецького поета-бунтаря в останній рік свого життя, зробивши вільний переклад вірша «На півночі кедр одинокий...». Цей твір було опубліковано в журналі «Отечественные записки» під заголовком «Сосна» за кілька місяців після загибелі автора. Дослідники датують «Сосну» весною 1841 р. за чорновим автографом в альбомі Лермонтова. Під текстом (без назви) ліворуч - малюнок олівцем: сосна на вершині, осторонь пальма на скелі; праворуч - два чоловічих профілі. Про те, що вірш було написано навесні 1841 р., свідчив і поет П. Вяземський: «Напередодні від'їзду на Кавказ Лермонтов на моє прохання переклав шість рядків Гейне: «Сосна і пальма»... Він нашвидкуруч... накидав на клаптику паперу свій переклад. Я подарував його тоді княгині Юсуповій». Імовірно, це перший начерк, який зробив Лермонтов, їдучи на Кавказ у 1841 р.

Саме на Кавказі поет і загинув: не від ворожої кулі, як чимало його однополчан, а на дуелі, як Пушкін. Одна з його останніх поезій «На дорогу йду я в самотині...» овіяна легендами. За життя автора вона не друкувалася. Датований вірш травнем - початком липня 1841 р. за місцем автографа в записнику, подарованому Лермонтову письменником В. Одоєвським. Отже, це один з останніх творів митця, який за інтонацією і творчим задумом справляє враження поетичного заповіту, підсумку основних тем і мотивів його творчості.

За влучним зауваженням В. Бєлінського, у цьому вірші «все лермонтовське». «Психологічною та моральною утопією1 свободи і спокою» назвав його український філолог Д. Овсянико-Куликовський. А історик В. Ключевський зауважив, що поезія «На дорогу йду я в самотині...» «своїм звучанням майже позбавляє композитора необхідності добирати мотиви й звуки, перекладаючи її на ноти».

Михайло Лермонтов (1814-1841)

1Утопія - фантазія, нездійсненна мрія.

І. Захаров. Лермонтов із сотнею. 1993 р.

Саме органічною музикальністю вірша можна пояснити виникнення легенди про те, що загальновідому «народну» мелодію до нього створив сам Лермонтов і наспівував її в ніч перед фатальною дуеллю. За вірогіднішою версією, музика до романсу «Выхожу один я на дорогу.» належить співачці й композиторці Єлизаветі Шашиній (1805-1903) і написана принаймні до 1861 р.

Завдяки перекладу І. Франка від 1878 р. знаменитий романс на слова Лермонтова вільно й природно зазвучав українською мовою. Однак найвдалішим українським перекладом вірша визнано версію М. Рильського «На дорогу йду я в самотині...».

За життя Лермонтова його твори виходили друком не так уже й часто. А ті, що було-таки оприлюднено, здебільшого викликали осуд літературних авторитетів старшого покоління. Така доля спіткала й знаменитий вірш «І нудно, і сумно...», опублікований у часописі «Литературная газета» 20 січня 1840 р. Цей твір увійшов до єдиної прижиттєвої збірки митця «Поезії М. Лермонтова» (1840). За словами В. Бєлінського, ««І нудно, і сумно...» з усіх віршів Лермонтова викликав особливу неприязнь старого покоління». «Дивні люди! - зауважував критик. - Їм досі здається, що поезія повинна вигадувати, а не бути жрицею істини, бавити брязкальцями, а не гриміти правдою».

Перевірте себе

1. Що ви знаєте про життя М. Лермонтова? З якими біографічними обставинами пов’‎язані трагічні ноти лермонтовської лірики?

2. Яку роль у житті Лермонтова відіграв його вірш «Смерть Поета»?

3. Чим, на вашу думку, зумовлена спорідненість лірики Лермонтова й Гейне? (Візьміть до уваги, що більшість віршів Лермонтова було написано до знайомства з творчістю німецького поета, який, до речі, про молодого російського митця взагалі нічого не знав).

Перед читанням. Пригадайте вірш Г. Гейне «На півночі кедр одинокий...» (с. 61). Читаючи вільний переклад цього твору, виконаний М. Лермонтовим, поміркуйте, чи свідомо російський поет змінив тему та ідею поезії Гейне? Якщо ні, спробуйте зрозуміти, чому відбулася ця зміна.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.