Людська комедія: Оноре де Бальзак - Реалізм

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Євгенія Волощук - Генеза 2017

Людська комедія: Оноре де Бальзак - Реалізм

Літературний багаж. Назвіть французьких письменників, згаданих у третій частині підручника. До яких літературних напрямів належить їхня творчість?

«ХІБА НЕ ЦІКАВО РОЗГАДАТИ ЧУЖЕ ЖИТТЯ И ПОБАЧИТИ ЙОГО ЗСЕРЕДИНИ, БЕЗ ЖОДНИХ ПРИКРАС?»

Оноре де Бальзак - сучасник і ровесник Пушкіна - теж був прихильником нового творчого методу. Він написав близько ста романів і повістей, більшість із яких увійшли до епопеї «Людська комедія».

У цій багатотомній праці письменник прагнув створити своєрідну «картину звичаїв» свого часу, показати устрій суспільства і виявити всі його вади. «Людська комедія» - це десятки великих і малих романів, повістей, новел, об’‎єднаних у художнє ціле. Усі вони описують життя різних верств сучасного авторові французького суспільства.

Задум твору виник у Бальзака 1834 р. Видання мало складатися з трьох частин, зведених «у вигляді ярусів, що височітимуть один над одним».

Перший ярус «Людської комедії» - дванадцятитомні «Етюди про звичаї» (1833-1837). Ця частина складається із шести розділів-«сцен» - описів приватного, провінційного, паризького, політичного, військового та сільського життя. «Сцени приватного життя» присвячені в основному молодості й властивим їй проблемам, які не прив’‎язані до конкретних обставин і місця. А от у розділах про столичне, провінційне й сільське життя події розгортаються в чітко означеному середовищі, що є однією з найхарактерніших особливостей «Людської комедії».

Наступний ярус - «Філософські етюди». У них Бальзак планував не лише відобразити соціальну історію Франції, а й поставити суспільству «діагноз» і запропонувати «ліки» від його недуг. Якщо «Етюди про звичаї» мали показати «наслідки», то «Філософські етюди» - виявити «причини».

Оноре де Бальзак (1799-1850)

Про третю частину своєї величної споруди автор писав так: «Далі, після наслідків і причин, ітимуть «Аналітичні етюди»... оскільки потім мають досліджуватися основи речей». Однак Бальзак завершив лише два томи «Аналітичних етюдів»: «Фізіологію шлюбу» та «Дрібні негаразди подружнього життя» (1845-1846). Тож найбільшою і, по суті, головною стала перша частина - «Етюди про звичаї».

Твори «Етюдів про звичаї» об’‎єднано не лише наскрізними героями, а й системою поглядів автора на світ і людину. Бальзак так пояснив свій задум: ««Етюди про звичаї» дають всю соціальну дійсність, не оминувши жодного становища людського життя, жодного типу, жодного чоловічого або жіночого характеру, жодної професії, жодної життєвої форми, жодної соціальної групи, жодної французької провінції, ні дитинства, ні старості, ні зрілого віку, ні політики, ні права, ні військового життя. Основа - історія людського серця, історія соціальних відносин. Не вигадані факти, а те, що всюди відбувається... Звичаї - видовище, причини - лаштунки й механізм уявлення комедії людського життя, принципи - автор».

Отже, свої твори Бальзак радив сприймати як грандіозну виставу - комедію людського життя. Лаштунками для цього видовища, тобто поясненням причин побаченого, стали «Філософські етюди», а ознайомитися з авторськими принципами можна в «Аналітичних етюдах».

Бальзак зображує сучасників. Його мета - якнайповніше описати Францію. «Людську комедію» автор порівнював з монументальним архітектурним ансамблем, «що охоплює водночас історію і критику суспільства, аналіз його хвороб і обговорення його основ».

Щоправда, не всі суспільні верстви потрапили в коло пильної уваги митця. Він переконливо змалював середній клас - клерків1 і адвокатів, журналістів і торговців, пишався обізнаністю щодо аристократії, але майже не зображував ремісників, фабричних робітників, лише кілька романів присвятив селянам і священикам. Найбільше ж Бальзака цікавили «господарі нового життя», тобто буржуазія.

Коментар архіваріуса

Із двадцяти п’‎яти творів, що мали увійти до «Сцен з військового життя», Бальзак написав лише два. У нього не вистачило ні фарб, ні пафосу, щоб воскресити героїчну минувшину Франції. Письменника захоплювала сучасність, зокрема період Липневої монархії (1830-1848) - влади, названої «царством банкірів». До історичних епізодів він звертався переважно задля пропагування своїх монархічних і католицьких переконань.

До речі, Бальзак двічі намагався зробити політичну кар’‎єру. У 1832 і 1848 рр. він висував свою кандидатуру в палату депутатів, але невдало.

З огляду на міцність буржуазного ладу митець вважав досвід свого класу «вічною» категорією. Він стверджував, що «Людська комедія» - це «історія людського серця, розібрана на нитки, соціальна історія, розроблена в усіх своїх частинах», опис і аналіз «людини, суспільства, людства». Бальзак вірив, що його праця стане для Заходу тим, чим була «Тисяча і одна ніч» для Сходу, посяде місце «Божественної комедії» Данте.

1 Клерк - конторський службовець у деяких зарубіжних країнах.

Оноре де Бальзак народився в місті Тур у сім’‎ї заможного селянина з Лангедока. Батько письменника, Бернар Франсуа Бальсса, розбагатів на торгівлі конфіскованими під час революції дворянськими землями, став помічником мера Тура й служив у відомстві військового постачання. Із часом він змінив своє простонародне прізвище на «Бальзак» і купив дворянську частку «де». Згодом письменник стверджуватиме, що походить з давнього французького роду Бальзак д’‎Антрег.

Мати, молодша за чоловіка на тридцять років, була байдужою до Оноре. Уся її любов дісталася молодшому синові, народженому від аристократа, власника сусіднього замку. Можливо, саме в цій дитячій трагедії закорінені честолюбні задуми Бальзака та його творчий інтерес до проблем сім’‎ї.

У сім років Оноре став пансіонером Вандомського колежу, де прожив до чотирнадцяти. Протягом 1816-1819 рр., за бажанням батька, він навчався в паризькій Школі права й задля практики працював у нотаріальній конторі. Кар’‎єра юриста не приваблювала юнака, тож паралельно він слухав лекції з літератури в Сорбонні.

Коли Бальзак вирішив стати письменником, батько погодився допомогти матеріально, але за умови, що він продемонструє справжній талант. Невдовзі на сімейній раді родичі визнали написану Оноре віршовану драму «Кромвель» невдалою і відмовилися його утримувати.

Незважаючи на нестатки, Бальзак таки обрав літературу. Від 1820 р. він почав друкувати модні гостросюжетні романи під різними псевдонімами (найвідоміший - Орас де Сент-Обен). Твори ці були доволі посередні, та й очікуваного прибутку не давали. Письменник мусив переключитися на комерцію: експериментував з виробництвом дешевого паперу, задумав видання популярних французьких авторів у нечуваних на той час накладах, придбав друкарню тощо. Однак комерсант з нього був кепський. Розорившись і наробивши боргів, Бальзак повернувся до письменства. Повернувся на все життя, щоб у своїх творах висловити головну пристрасть французького буржуа: розбагатіти й уславитися.

Першою публікацією Бальзака під власним ім’‎ям був роман «Шуани, або Бретань 1799 року» (1829), того ж таки року вийшов напівжартівливий посібник для чоловіків «Фізіологія шлюбу». Однак відправною точкою своєї творчості митець вважав роман «Шагренева шкіра», написаний 1830 р. Тоді з’‎явилися й перші «Сцени приватного життя». Завдяки цим творам у віці тридцяти років Бальзак став відомим.

Літературне визнання, на жаль, не розв’‎язало матеріальних проблем письменника. Він без упину працював; аби отримати потрійну вигоду, спочатку продавав твір у періодику, потім випускав його окремою книжкою і, нарешті, включав до якоїсь збірки, але розплатитися з кредиторами не міг. Щоправда, Бальзак так і не навчився розумно ставитися до грошей: наприклад, придбав заміський будинок, на утримання якого не мав коштів. Описуючи двадцятидворічного Ежена Растіньяка, бідного студента, який хотів

«завоювати» Париж, митець почасти говорив про себе: «Демон розкоші уразив його серце, лихоманка наживи заволоділа ним, від спраги золота пересохло в горлі».

Бальзак усе життя був боржником, і це його гнітило. Можливо, тому він часто описував фінансові інтриги й спекуляції, а одна з перших його зрілих повістей «Гобсек» (1830) розповідає про лихваря та безмежну владу грошей над людьми.

Водночас поява «Гобсека» знаменувала народження нової прози, яка над усе прагла до переконливості деталей.

Літературознавча довідка

Художня деталь - риси характеру, подробиці опису зовнішності й предметного оточення персонажа художнього твору, які допомагають автору дати яскраве і глибоке уявлення про нього та суспільство, до якого він належить.

Слава не запаморочила Бальзакові голови, як то сталося з багатьма його молодими сучасниками. Невтомно й наполегливо працюючи, письменник щороку публікував від трьох до шести книжок. Він говорив, що став «бранцем ідеї та справи, так само невблаганних, як кредитори», і часто порівнював себе з генералом-республіканцем, який іде в наступ без хліба й чобіт.

От як митець описував свій творчий процес: «Палаючі ночі змінюються іншими палаючими ночами, дні роздумів - новими днями роздумів, від писання переходиш до задумів, від задумів - до писання».

Типовий робочий день Бальзака починався опівночі. Убраний у довгий білий халат, він писав по шістнадцять годин поспіль, витрачаючи по кілька гусячих пер за один такий «марафон». Удень і вночі письменник працював при свічках, зачинивши віконниці. Перерви він робив лише для того, щоб випити одну з незліченних філіжанок чорної кави. Біографи Бальзака жартують, що він був єдиним письменником, який помер від зловживання кавою, а не від інших надмірностей. Утім відомо, що Бальзак забагато їв. Невисокий на зріст, гладкий, письменник виглядав не надто привабливо, і навіть майстерно пошитий одяг не міг цього приховати. Його нігті часто бували брудними, іноді на публіці він міг колупатися пальцем у носі. Щоправда, тільки-но Бальзак починав говорити, будь-який співрозмовник відразу опинявся в полоні його чарів: мова письменника була живою, вишуканою

і надзвичайно дотепною.

За спогадами сучасників, попри огрядність, Бальзак був дуже енергійним, а найбільшу увагу в його зовнішності привертали очі, які «виражали все так само ясно, як слово» і «могли бачити крізь стіни й серця».

Незважаючи на своєрідну зовнішність, письменник мав неабиякий успіх у жінок. Зазвичай, дописавши черговий твір, Бальзак пірнав у нову любовну пригоду чи поновлював колишні стосунки. Його герой Гобсек розважався, спостерігаючи за людьми, що потрапили в пастку реального життя. «Усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їм огляд, а сам живу спокійно... Я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади», - говорить лихвар. Бальзак теж розважався, «досліджуючи» своїх героїв у різних життєвих ситуаціях, але, на відміну від Гобсека, жив разом з ними, тож сповна віддавався власним пристрастям - грошам і коханню.

Обраниці письменника зазвичай були заможними, деякі навіть сплачували його борги. Біографи Бальзака припускають, що і літературна творчість, і стосунки з жінками насправді служили досягненню його найзаповітнішої мети - бути багатим. Можливо, через те, що письменник усвідомлював «свою правду», в основу «Людської комедії» він поклав саме пристрасті, а ядром конфлікту стало їхнє зіткнення із соціальним середовищем.

Забираючи у своїх клієнтів гроші за векселями, Гобсек любив спостерігати, як киплять у їхніх серцях думки й почуття. Саме ці думки й почуття описував Бальзак. Тож слова Гобсека цілком можна вважати словами самого письменника: «Хіба погані в мене розваги? Хіба не цікаво зазирнути в найпотаємніші куточки людського серця? Хіба не цікаво розгадати чуже життя й побачити його зсередини, без жодних прикрас? Яких тільки картин не надивишся! Тут і бридкі виразки, і невтішне горе, тут любовні пристрасті, і злидні, які штовхають у води Сени, і втіхи молодика, що ведуть просто на ешафот, і сміх розпачу, і пишні торжества. Сьогодні бачиш трагедію: чесний батько родини наклав на себе руки, бо не міг прогодувати дітей. Завтра дивишся комедію: молодий гульвіса розігрує перед тобою сцену влещання Діманша боржником1 - у сучасному варіанті».

У Бальзака була репутація романіста, який добре розуміє жінок.

Майже кожній своїй новій знайомій він говорив: «У мене ніколи не було матері. Я так і не зрозумів справжньої материнської любові».

Можливо, тому що це було правдою, такий підхід діяв безвідмовно. Однак з молодими дівчатами письменник нудився, тому обирав зрілих дам. До речі, звідси походить вислів «жінка бальзаківського віку». Ідеться про жінку тридцяти років, розчаровану в житті, вродливу й внутрішньо самотню. Перший роман митця з героїнею такого типу так і називався - «Тридцятирічна жінка».

1 Ідеться про сцену з комедії Мольєра «Дон Жуан».

Ж. Гранвіль. Бальзак на прогулянці. 1840 р.

Бальзак отримав від шанувальниць свого таланту понад дванадцять тисяч листів. Деякі з цих послань ставали початком нової історії кохання. Та чи ж мав письменник до кожної зі своїх численних подруг глибокі почуття?

Український мотив

Деякі біографи вважають, що одну жінку Бальзак таки кохав по- справжньому. Це була наша співвітчизниця, яка 1832 р. надіслала митцеві листа з підписом «Іноземка». Бальзак відповів, зав’‎язалося листування. Іноземка звалася Евеліною Ганською (у дівоцтві Жевуська). Вона була полькою, дружиною графа Вацлава Ганського, й мешкала в маєтку Верхівня неподалік Бердичева (нині - Житомирська область). Завдяки цим стосункам з’‎явилося безцінне зібрання послань Бальзака «Листи до Іноземки». За рік Бальзак і Ганська потайки зустрілися у Швейцарії. З’‎ясувалося, що кожен з них уявляв свого адресата дещо витонченішим, але народженню ніжних почуттів це не завадило. Щоправда, Ганська була багатою, а Бальзак мав величезні борги, тому важко судити напевне, чому письменник так домагався руки і серця заміжньої жінки. До 1841 р. закохані зустрічалися в Женеві та Відні. Письменник називав ці пристрасні побачення «мідь і вогонь».

Ф.Г. Вальдмюллер. Евеліна Ганська. 1835 р.

Костьол Святої Варвари. Бердичів

Після смерті чоловіка Евеліна не наважилася на новий шлюб через матеріальну невлаштованість Бальзака. У 1843 р. письменник відвідав її в Петербурзі, а в 1847 і 1848 рр. - в Україні. Побралися вони лише через сімнадцять років після знайомства, вінчалися в бердичівському костьолі Святої Варвари. Мабуть, Ганська просто зглянулася над Бальзаком, який на той час уже був хворий.

Життя Бальзака стало частиною створеної ним людської комедії. Письменник навіть не намагався приборкати свої пристрасті. І смерть через п’‎ять місяців після весілля, якого він прагнув сімнадцять років, могла б виглядати комічно, коли б смерть як така не була трагедією. Проте Бальзак звик і трагічне, і комічне називати комедією. Недарма своїми літературними вчителями він вважав комедіографа-класициста Мольєра, генія Відродження Ф. Рабле, що висміював людську природу, і англійського романтика В. Скотта, який любив зображати людей чесних і високоморальних.

У творах Бальзака сатиричний сміх і викриття вад суспільства поєдналися із захопленням тими небагатьма, що живуть за законами совісті. «Бальзак охоплює сучасне суспільство мертвою хваткою. Його скальпель занурюється в душу, у серце, у мозок... у провалля, яке кожен носить у собі», - сказав письменник В. Гюго на могилі свого колеги.

Перевірте себе

1. Чим уславився О. де Бальзак? Як називається основна праця його життя?

2. Що ви знаєте про «Людську комедію»? Чому автор так назвав свою епопею?

3. Чим Бальзак схожий на своїх героїв?

4. Що в біографії Бальзака здалося вам незвичайним? Доведіть, що письменник був сином свого часу.

Перед читанням. Пригадайте визначення романтизму та реалізму. Читаючи повість «Гобсек», спробуйте визначити творчий метод Бальзака.