ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ - РОМАНТИЗМ

Романтизм, реалізм, перехідна доба (період), взаємодія, традиція, новаторство.

1. Дайте визначення терміна «романтизм» і назвіть його провідні ознаки.

2. Які філософські, естетичні й історичні чинники вплинули на розвиток романтизму в Європі?

3. Назвіть провідні течії європейського романтизму та їх представників.

Чинники розвитку літературного процесу. У галузі художньої літератури немає чітких меж і правил, як у точних науках. Багато літературних явищ є напрочуд складними й неоднозначними. У деяких творах виявляється не одна, а цілий спектр тенденцій, взаємодіють різні елементи. Періоди, коли ця взаємодія стає особливо потужною, називають перехідними. Таким перехідним періодом у європейських літературах стали 1820— 1830-і роки, коли ще були дуже потужними романтичні тенденції, але разом із ними виникали й вступали у взаємодію реалістичні. Чому так відбулося?

Зміни в галузі художньої літератури залежать від багатьох факторів — зовнішніх і внутрішніх. До зовнішніх чинників, що зумовлюють рух художньої літератури, належать історичні, економічні, суспільно-політичні й культурні особливості доби, в умовах якої живе та творить митець. Внутрішні чинники літературного процесу — це особистий досвід письменника, його світосприйняття, естетичні позиції, творче засвоєння надбань попередників. Важливу роль у розвитку літературного процесу відіграють такі поняття, як «традиція» і «новаторство». Письменник ураховує досвід інших, водночас переосмислює його по-своєму, тобто приносить дещо нове. Взаємодія усталених (традиційних) і нових елементів зумовлює творчу еволюцію письменника й перебіг літературного процесу загалом.

Для своєї доби письменник може бути сміливим новатором, але з часом закладені ним новаторські принципи можуть ставати традицією, даючи імпульс подальшим художнім пошукам. Те нове в літературі, що схвально сприймає публіка, поступово стає традиційним, бо його наслідують інші покоління митців. Так сталося і з романтизмом, який виник як заперечення нормативної естетики, протест проти старих правил (зокрема, класицизму). Індивідуальна авторська свідомість обумовила розмаїття явищ романтизму. Однак вироблені романтиками принципи швидко поширилися в культурі. Тому за романтизмом закріпилися певні теми, мотиви, образи, жанрові й стильові рішення, що дає змогу говорити не тільки про новації, а й про певні традиції в галузі романтизму.

У спадщині митця традиція виявляється як у змісті (проблематика, тематика, фабула та сюжет, мотиви, подібні образи тощо), так і у формі (поетика творів). Категорія «жанр» також є виявом певної традиції, а з іншого боку — категорією, що може з часом набувати нових ознак. Вивчення традиції у творчості окремого письменника передбачає встановлення не тільки джерел традиції, а й специфіки її вияву у змісті та формі творів митця, у його художньому світі загалом. Важливо встановити, як та чи інша традиція «оживає» у творчості письменника іншої доби, як «чуже» стає «своїм», як взаємодіють різні традиції в межах одного чи кількох творів.

Романтизм як відкрита система. Виникнення реалістичних елементів у межах романтизму. У процесі формування й становлення романтизм як художній напрям був відкритим до інших впливів. На його розвиток впливали зовнішні чинники — революційна ситуація в Європі, ідеалістична філософія, зміна світоглядних орієнтирів і цінностей.

Захоплення ідеями Французької революції змінилося гірким розчаруванням, усвідомленням неможливості досягнення ідей свободи, рівності та братерства.

Перехідна доба (або період) у літературі — це час, коли в межах творів (напрямів, течій, стилів, жанрів) активно взаємодіють елементи, що належать до різних художніх систем.

У перші десятиліття XIX ст. романтизм взаємодіяв із реалізмом.

О. Самокиш-Судковська. Ілюстрація до роману «Євгеній Онєгін». 1908 р.

На зміну буремним першим двом десятиліттям XIX ст. прийшла тривала епоха буржуазного суспільства з його культом грошей, засиллям влади, нівеляцією людського «я». У художній літературі це призвело до зміщення ракурсів зображення. Письменників стали цікавити не тільки внутрішній світ людини, її особисті почуття та переживання, а й взаємини із середовищем, спосіб життя, умови існування, стан суспільства загалом. Отже, у межах романтизму поступово зароджувалися елементи нового художнього напряму — реалізму, який був зорієнтований уже не на внутрішній (суб’‎єктивний) простір людини, а на об’‎єктивну реальність — глибоке дослідження суспільно-історичного й приватного життя.

Активна взаємодія романтичних і реалістичних елементів у європейських літературах тривала в 1820- 1830-х роках. Це засвідчують твори О. де Бальзака, Стендаля, Г. Флобера, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя та ін. Художні принципи, закладені першими романтиками, згодом творчо переосмислило нове покоління митців. Вони відкривали нові теми, мотиви, образи, а нерідко брали усталені романтичні моделі (сюжети, образи, мотиви та ін.), однак розробляли їх по-своєму, уже з реалістичної точки зору.

На розвиток літературного процесу, окрім національних, історичних, культурних, філософських та інших чинників, суттєво впливають традиції та новаторство.

Ознаки традиції (у літературі) — повторюваність у часі, усталений комплекс ознак (теми, мотиви, образи, жанри та ін.), здатність до оновлення, відкритість, можливість взаємодії з іншими традиціями.

О. Кипренський. Портрет В. Жуковського. 1815р.

ПРОЯВИ ВЗАЄМОДІЇ РОМАНТИЗМУ Й РЕАЛІЗМУ

Переосмислення традиційних романтичних тем і мотивів у реалістичному аспекті.

Уміщення характерних для романтизму образів у реалістичний контекст, що надавало їм нового трактування.

Поєднання засобів романтичної поетики (емоційні пейзажі, суб’‎єктивна розповідь про події та ін.) з прийомами реалізму (дослідження середовища, типові обставини, конкретні деталі та ін.).

Переміщення головного ракурсу зображення на об’‎єктивне життя (середовище, взаємини людини й суспільства), але водночас використання способів розкриття внутрішнього світу людини (монолог, емоційна мова, психологічні деталі та ін.).

Використання фантастики, романтичного гротеску, символів у межах реалістичної оповіді.

Чіткої межі між романтизмом і реалізмом у першій третині XIX ст. спочатку не було, бо основою для цих двох літературних напрямів стала індивідуально-авторська свідомість. Однак поступово реалістичні елементи поширювалися, поглиблювалися й утверджувалися в художній літературі. У Європі вони стали домінувати починаючи з 1840-х років і до 1870-1880-х років. Проте це не означає, що романтичні елементи зникли остаточно. Час від часу романтичні компоненти ще виникали в тих чи інших творах, однак реалістичні переважали, що було зумовлено характером самої дійсності, яка змінилася, й орієнтацією митців на її художнє дослідження в різних аспектах. Якщо ми називаємо якогось письменника першої половини XIX ст. романтиком або реалістом, це означає, що в його творчості домінують ті чи ті елементи, але це не виключає наявності й інших.

Письменники XIX ст. були сміливими новаторами. Звісно, вони враховували досвід попередників, але при тому прокладали власні шляхи в літературі. Тому можна говорити про такі самобутні явища, як пушкінський стиль, бальзаківський роман (чи повість), байронічна поема, лермонтовські персонажі, гоголівський образ «маленької людини» тощо. Багато митців починали як романтики, але протягом творчої еволюції ставали на шлях глибокого реалістичного дослідження дійсності.

Взаємодія (у художній літературі) — органічне поєднання різних елементів (напрямів, течій, жанрів, тем, мотивів, образних рішень, стилів та ін.) у художню цілість.

Г. Чернецов. Російські поети в Літньому саду. 1832 р.

Реалізм (латин. realis — речовий, дійсний) — літературно-мистецький напрям, який полягає в усебічному відображенні взаємин людини й середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості.

Традиція — 1) у широкому розумінні — колективний досвід, закріплений у певних ідеях, цінностях, правилах, типах поведінки тощо; 2) у вузькому — усталений комплекс ознак, притаманних певній художній системі (напряму, течії, жанру, стилю, творчості письменника, окремому твору та ін.).

Новаторство — нові елементи, підходи, рішення, які з’‎являються в межах тієї чи іншої традиції.

ПІДСУМКИ

• Романтизм і реалізм активно взаємодіяли в першій третині XIX ст.

• Романтизм і реалізм засновані на індивідуально-авторській свідомості. Авторське світобачення зумовило художні підходи митців до зображення дійсності.

• Зміна буржуазної дійсності, розчарування, що поширилося в Європі після Французької революції, утвердження товарно-грошових відносин привели до формування реалізму як способу достовірного відображення й художнього дослідження суспільства.

• Перші реалісти активно використовували у своїх творах деякі досягнення романтизму (поширені теми й мотиви, способи зображення внутрішнього світу людини, описи, елементи фантастики, гротеск, символи та ін.), однак творчо переосмислювали й трансформували їх по-своєму. У межах романтизму формувалися нові реалістичні теми, мотиви, образи, засоби поетики. Їх поширення й розвиток спричинило подальше становлення реалістичного напряму в середині й у другій половині XIX ст.

КОМПЕТЕНТНОСТІ

Обізнаність. 1. Доведіть, що романтизм був, з одного боку, запереченням традицій, новаторським явищем, а з іншого — у ньому поступово сформувалися певні традиції художнього зображення людини та дійсності. 2. Які новаторські ідеї, образи, прийоми поетики принесли в романтизм митці (на прикладі відомих вам творів)? 3. Поясніть причини (зовнішні та внутрішні) виникнення й поширення реалістичних елементів у межах романтизму.

Комунікація. Диспут на тему «Новаторство в літературі — це заперечення чи творче продовження традицій?».

Самовираження. Доповніть висловлення: «Письменник-новатор — це той, хто...»

Робота з цифровими носіями. Робота в групах. За допомогою Інтернету з’‎ясуйте особливості соціально-історичного процесу й культури країн 1820-1840-х років (Англія, Німеччина, Франція, Росія, Україна). Що змінилося порівняно з початком XIX ст.? Які проблеми стали особливо актуальними для суспільства того часу?

Уміння навчатися. Розподіліть наведені нижче теми й мотиви за літературними напрямами (романтизм, реалізм). Які з них, на вашу думку, можуть належати одночасно й романтизму, і реалізму? Намалюйте схему в робочих зошитах. Поясніть.

Світова скорбота, самотність, вплив середовища на людину, утеча від дійсності, нещасливе кохання, конфлікт мрії та реальності, влада грошей, трагедія «маленької людини», важкі умови праці, доля дитини-сироти.