ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК 1799-1850 - РЕАЛІЗМ

Підручник Зарубіжна література 9 клас - О. М. Ніколенко - Грамота 2017

ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК 1799-1850 - РЕАЛІЗМ

Епопея, повість (соціально-психологічна, соціально-побутова, філософська), типовий образ, художня деталь.

1. Для «біографів»: підготувати віртуальну екскурсію залами Житомирського літературно-меморіального музею О. де Бальзака (с. Верхівня).

2. Для «юристів»: за допомогою Інтернету підготувати довідку про специфіку професії лихваря у Франції XIX ст., а також про процедуру фідеїкомісу, про яку йдеться в повісті «Гобсек».

3. Для «істориків»: скласти список імен реальних осіб (історичних діячів, митців та ін.), які згадуються в повісті «Гобсек», підготувати стислі коментарі за списком.

Оноре де Бальзак — один із найяскравіших письменників XIX ст. Його сучасник і співвітчизник Стендаль назвав митця «королем романістів Франції».

Письменника цікавили як окремі людські особистості, так і суспільство загалом. Не випадково у своєму основному творі «Людська комедія» він висловив бажання бути «секретарем» французького суспільства. Проте твори О. де Бальзака не були простим копіюванням життя, буйна фантазія митця перетворювала реальні ситуації на захопливі сюжети, що відображали соціально-історичні закономірності не тільки його країни, а й буржуазної епохи загалом. Сучасники називали його романтиком, реалістом, істориком, філософом і провидцем. І в кожному визначенні є своя правда.

Оноре де Бальзак народився 20 травня 1799 р. в м. Турі (Франція). Його дід був селянином, мав прізвище Бальса. Батько, ставши чиновником, надав прізвищу аристократичного звучання — де Бальзак. З 1807 по 1813 р. Оноре навчався у Вандомському колежі, де панували суворі звичаї й строга дисципліна. Хоча ці роки письменник згадував не як найкращі у своєму житті, але саме тут уперше повною мірою виявилася його любов до читання.

Коли сім’‎я в 1814 р. переїхала до Парижа, він продовжив навчання в приватних закладах. З 1816 р. вивчав право як вільний слухач юридичного факультету, який закінчив через три роки, отримавши диплом бакалавра. Водночас відвідував лекції професорів Сорбоннського університету. Мрії батьків про юридичну кар’‎єру сина не справдилися: він вирішив присвятити себе літературі. Батьки погодилися дати йому два роки, протягом яких він мав засвідчити своє літературне обдарування.

Оселившись у паризькому кварталі, де мешкали молоді митці, юнак працював над історичною трагедією у віршах «Кромвель», але перша спроба виявилася невдалою. І тоді він вирішив звернутися до жанру, який допоміг би швидко знайти видавця й покупця, зрозумівши, що таким жанром є роман.

Літературній праці О. де Бальзак присвятив усе життя. Німецький письменник С. Цвейг влучно порівняв його з історичним діячем початку XIX ст. Наполеоном. Справді, у багатьох молодих людей того часу виникало наполеонівське бажання завоювати світ. Потужною зброєю О. де Бальзака стало мистецтво.

Перший роман О. де Бальзака «Шуани» вийшов друком 1829 р. Більшість наступних творів письменник об’‎єднав у багатотомну епопею «Людська комедія», яка принесла авторові світову славу. Він змалював у ній картину життя тогочасного французького суспільства, різні його аспекти й прошарки.

У романах О. де Бальзака втілені такі характерні ознаки реалізму, як намагання наблизитися до сучасного життя, відтворити типові характери за типових обставин, увага до соціального середовища.

Проте матеріальне становище письменника було скрутним. Щоб виплутатися з боргів, йому доводилося днями сидіти за письмовим столом.

Він любив аристократичний світ, відвідував світські салони, милувався красою жінок, спілкувався з відомими людьми, серед яких були письменники В. Гюго, Жорж Санд, Г. Гейне та ін.

Життя О. де Бальзака було сповнене бурхливих подій, які переживало все французьке суспільство. Він зазнав бідності й багатства, слави й невдач... Але найголовнішим його спадком стала багатотомна епопея «Людська комедія».

Заради неї він ладен був працювати по 12-14 годин на добу й терпіти негаразди.

18 серпня 1850 р. письменника не стало. У промові, яку виголосив В. Гюго на його могилі, він назвав О. де Бальзака «першим серед великих», «кращим серед обраних».

Історія створення «Людської комедії». Творчий шлях письменника поділяють на два періоди. Перший — 1820-і роки, коли він писав пригодницькі твори в дусі В. Скотта й інші твори, у яких відчувався вплив романтизму. Другий період — 1830-1840-і роки, протягом яких він створив знамениту «Людську комедію». Задум епопеї формувався поступово, починаючи з 1829 р., коли вийшов друком перший твір О. де Бальзака, підписаний його власним іменем, — «Останній шуан, або Бретань у 1800 році» (пізніше автор назве його «Шуани»). Це роман з історії Французької революції, у ньому вдало поєднані романтичний сюжет і реалістичне тло, історія та сучасність. Поєднання романтичних і реалістичних елементів можна простежити в усій творчості О. де Бальзака, але домінували останні.

Після виходу у світ «Шуанів» письменник уклав домовленості про видання «Філософських романів і повістей» і «Сцен приватного життя». У 1833 р. з’‎явилася ширша назва — «Етюди про звичаї XIX ст.» з підрозділами: «Сцени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени паризького життя». Ще чіткіше задум окреслився в середині 1830-х років.

На початку 1840-х років з’‎явилася назва «Людська комедія». Вона перегукується з назвою «Божественної комедії» Данте Аліґ’‎єрі. Ці твори об’‎єднує грандіозність задуму. І Данте, й О. де Бальзак прагнули зобразити весь світ, усе людство з його вадами й пошуками. Тільки об’‎єктом художнього зображення в Данте був потойбічний світ (герой мандрує в загробному просторі — Пекло, Чистилище, Рай), а О. де Бальзак став літописцем сучасного йому суспільства. Підхід письменника до зображення світу був критичним, адже утвердження буржуазного ладу та влади грошей призводили до негативних наслідків, особливо в духовній сфері.

У 1842 р. була створена передмова до «Людської комедії» та її детальний план. Відомий також каталог 1844 р., який письменник склав до другого видання. Важко сказати, яким би був остаточний вигляд цієї гігантської споруди, якби авторові пощастило її завершити, бо задум епопеї ввесь час уточнювався й доповнювався. За згаданим каталогом, «Людська комедія» мала містити близько 150 творів, з них О. де Бальзак устиг написати 96, деякі залишилися незавершеними.

Особливості світогляду О. де Бальзака. Філософські й естетичні погляди письменника якнайкраще розкриває передмова до «Людської комедії» (1842). У ній О. де Бальзакрозглядав свою місію в контексті розвитку наукової та філософської думки: прагнув перенести до художньої літератури здобутки й методи природничих і філософських наук. Він і себе уявляв не письменником, а дослідником. Використовуючи праці видатних науковців і мислителів, О. де Бальзак розробив власну концепцію.

Митець зауважив, що задум епопеї походить із порівняння людського світу та світу тварин. На його думку, Бог створив усі живі істоти за однією подобою — і людей, і тварин.

Але види тварин різняться між собою відповідно до умов існування. Отже, письменник зробив висновок, що й люди поділяються на різні типи відповідно до того середовища, у якому живуть. Вони вступають між собою в боротьбу за існування, як і тварини. Тільки в людей ця боротьба набагато складніша, оскільки вони наділені розумом і творчістю, а ще — марнославством, жадібністю та іншими пристрастями. Завдання романіста, на думку О. де Бальзака, полягає в тому, щоб відтворити складні людські типи й стосунки між ними в сучасному світі.

Письменник напрочуд високо оцінював талант В. Скотта як романіста. О. де Бальзак уважав, що він заклав засади вивчення історії, але настав час написати сучасну історію.

Г. Кайботт. На балконі, бульвар Осман. 1880 р.

«Подібно до Наполеона, він примушував увесь світ рухатися по орбіті Франції, центром якої є Париж» (С. Цвейг).

«Мій твір повинен увібрати всі типи людей, усі суспільні стани, він повинен утілити всі соціальні зрушення так, щоб жодна життєва ситуація, жодна особа, жоден характер, чоловічий чи жіночий, жоден образ, жодна професія не були забутими» (О. де Бальзак).

«Суспільство вимагає від нас прекрасних картин. Але де ж узяти натуру для них?» (О. де Бальзак).

І в цьому митець вбачав своє покликання. На думку О. де Бальзака, романтик В. Скотт був далеким від реального життя, тому він захотів наблизити жанр роману до дійсності, зробивши його особливим способом художнього вивчення суспільства та людських типів.

Важливим методом вивчення дійсності, уважав митець, є спостереження за різними випадками, характерами й обставинами. Але одного наслідування замало. Справжній романіст, за словами О. де Бальзака, має проникати в глибини явищ, вивчати їх причини, пізнавати прихований сенс «величезного зібрання осіб, пристрастей і подій». Він повинен виявити засади руху суспільства, його різноманітні зв’‎язки й прошарки.

У пізнанні реальної дійсності для О. де Бальзака не було дрібниць, він уважав, що цікавими для сучасного романіста можуть бути не тільки визначні події в історії народів, а й факти особистого життя людей, умови їхнього існування, думки й почуття, різні вчинки, навіть непривабливі й аморальні. Отже, письменник значно розширив предмет мистецтва, яке, на його думку, має зображувати все, що існує в сучасному світі, — і прекрасне, і потворне. Для романіста немає хороших і поганих сюжетів. Усе може стати предметом романного дослідження, тільки митець має відбирати з життя сутнісне, типове та закономірне. Людина й життя — так визначив О. де Бальзак стрижень «Людської комедії». Життя в його різних аспектах (побутовий, приватний, суспільний, історичний тощо) різнобічно представлено в епопеї митця.

Художня структура «Людської комедії». О. де Бальзак розумів, що зобразити кілька тисяч типових для епохи образів і обставин — дуже важке завдання. Величезна кількість характерів, розмаїття людських доль «потребували певних рамок, або галерей», як писав митець. Саме тому «Людська комедія» поділена на частини. Вона складається з трьох великих частин: «Етюди про звичаї», «Філософські етюди», «Аналітичні етюди». У своїх планах письменник бачив їх у вигляді ярусів, які височіють один над одним.

«Етюди про звичаї» поділялися на шість циклів: сцени приватного, паризького, провінційного, політичного, воєнного й селянського життя. Тут «не буде місця вигаданим фантазіям», — зазначав письменник-реаліст. До найвідоміших творів цього циклу належать: «Гобсек», «Батько Горіо», «Ежені Гранде», «Утрачені ілюзії», «Тридцятирічна жінка» та ін.

«Філософські етюди» мали пояснювати, звідки й чому виникають почуття, що таке життя, де ті межі й умови, поза якими не можуть існувати ані люди, ані суспільство. До визначних творів цієї частини належать: «Шагренева шкіра», «Невідомий шедевр», «Еліксир довголіття», «Серафіта» та ін. У передмові до «Людської комедії» О. де Бальзак підкреслив, що «Етюди про звичаї» — лише «основа, сповнена образів, трагедій і комедій», над якою височіють «Філософські етюди», призначення яких полягає не в змалюванні життєвих явищ, а в поясненні їхніх рушійних сил.

«Аналітичні етюди», на думку автора, мали досліджувати засади суспільства. До них належать: збірка нарисів «Фізіологія шлюбу», книжка «Дрібні негаразди подружнього життя» та ін.

Хоч авторові не вдалося реалізувати свій намір повною мірою, проте й те, що зроблено, цілком достатньо, щоб назавжди увічнити його ім’‎я.

Тематика й проблематика «Людської комедії». О. де Бальзак хотів написати твір із найширшою тематикою й проблематикою, що охоплювали б різні аспекти французького суспільства. Серед широкого спектра питань, які порушив митець, можна визначити декілька, які постійно перебували в центрі уваги автора. Наприклад, це тема грошей, збагачення, накопичення й проблема впливу багатства на людське життя. Вона реалізується в багатьох творах «Людської комедії» і найкраще відображена в історії життя багатіїв, тих, хто задля багатства пожертвував родинними стосунками, мораллю та повноцінним життям. Баль- заківські образи-типи доби Гобсек і Гранде — своєрідні «екстракти жадібності».

У період після революції, на думку О. де Бальзака, гроші стали єдиним мірилом цінностей людського існування.

«Не тільки люди, а й найголовніші події життя відображаються за допомогою типів» (О. де Бальзак).

«Завжди існували й будуть існувати соціальні різновиди, як і різновиди зоологічні» (О. де Бальзак).

Для одних вони — самоціль, для других — спосіб отримання задоволення, для третіх — шлях до влади... У підтексті багатьох бальзаківських творів звучить думка про те, що в суспільстві триває запекла боротьба за гроші, слабкі й порядні в цій боротьбі нерідко гинуть, а хижаки перемагають.

Значне місце в проблематиці епопеї посідають становлення молодої людини та її внутрішня трансформація під впливом суспільства. Автор із власного досвіду добре знав різні типи молодиків, які без грошей приїжджали до столиці з метою зробити кар’‎єру й завоювати світ. Процес їхнього входження у вищі сфери життя Парижа був дуже болісним, а успіхи діставалися надто дорогою ціною, іноді через втрату порядності й моралі. Маючи високі ідеї та мрії, молоді люди здебільшого не могли їх реалізувати, бо тогочасне суспільство не давало шансів «мрійникам», адже в ньому цінність мало тільки золото. Тому проблема втрачених ілюзій — ще одна з найгостріших і найактуальніших тем у творчості письменника. Не випадково один з його творів має назву «Втрачені ілюзії».

О. де Бальзак увів у жанр роману широкі теми столичного й провінційного життя, які ніби віддзеркалюють одна одну. У його творах можна знайти велику кількість столичних типів образів (лихварі, адвокати, чиновники, жінки з вищого світу й із «низів», молодики, які прагнуть кар’‎єри, тощо), а також провінційних образів (селяни, поміщики тощо).

Досліджуючи життя в Парижі й у провінції, письменник зробив висновок про загальні процеси знедуховлення, що відбуваються скрізь. І в столиці, і в провінції триває боротьба людських типів за виживання, за гроші, за місце в суспільстві. Ця боротьба часто призводить до людських драм і навіть трагедій.

О. де Бальзак був одним із першовідкривачів реалістичного зображення теми кохання й сім’‎ї. У його творах персонажі зображені не тільки у зв’‎язках із суспільним середовищем, а й у приватних стосунках. Через приватне життя письменник прагнув розкрити типові обставини, ситуації, загальні закономірності буття. У кохання жінок і чоловіків у романах О. де Бальзака владно втручаються гроші, тому любовні стосунки нерідко супроводжуються брехнею, лицемірством і марнославством. Заради любовної пристрасті герої інколи здатні на злочини, забуваючи про совість, честь та обов’‎язок. У родинах, на думку О. де Бальзака, руйнуються зв’‎язки між дітьми й батьками, дружинами й чоловіками. У відомому романі митця «Батько Горіо» змальовано трагедію надмірної батьківської любові й моральне спотворення його дочок, котрим від батька потрібні були лише гроші.

Водночас у романах О. де Бальзака можна зустріти не тільки «хижаків» і «моральних потвор», а й порядних людей (хоча їх небагато), котрі завдяки розуму й працьовитості змогли добитися успіху в житті й посісти гідне місце в суспільстві, як, наприклад, адвокат Дервіль, котрий діє в багатьох творах письменника. Це означало, що, незважаючи на критичність позиції митця, він не втрачав віри в людину та її здібності.

Художні відкриття письменника. О. де Бальзак був першовідкривачем не тільки багатьох суспільних тем і проблем, а й у розробленні художніх засобів їх висвітлення. Передовсім треба відзначити багатовимірність зображення подій і ситуацій, їх можна трактувати по-різному, що свідчить про філософську спрямованість романів письменника. Однозначності не мають і образи персонажів, які здатні «повертатися» в різних ракурсах. О. де Бальзак відмовився від поділу персонажів на позитивних і негативних, у кожному з його образів поєднуються різні риси, які виявляються відповідно до середовища чи конкретної ситуації. Прийоми зображення «персонажів, що повертаються» слідом за О. де Бальзаком стали використовувати й інші реалісти.

Крім того, щоб об’‎єднати твори багатотомної епопеї, письменник використав метод «наскрізних персонажів», які діють у кількох творах, відповідно їхні біографії уточнюються, герої потрапляють у різні ситуації, а тому їхні образи стають складнішими й багатограннішими. Такими є, наприклад, образи адвоката Дервіля, графині Анастазі де Ресто, сина аптекаря Растіньяка, який потрапив у вищий світ.

Дж. Тіссо. Шанолюбива жінка. 1885р.

«Грандіозність плану, що охоплює одночасно історію й критику суспільства, аналіз його хвороб і дослідження його законів дозволяють мені дати твору назву «Людська комедія»» (О. де Бальзак).

«Гроші безперервно циркулюють у його романах» (С. Цвейг).

Бальзаківські персонажі можуть відігравати різну роль у романах. Якщо в одному творі один герой є головним, то в іншому він може бути на другому плані чи навіть епізодичною особою. Така техніка «пересувних персонажів» (у межах циклів, частин, епопеї загалом) дає можливість увиразнити ті чи ті риси образів- типів, показати їх у різному середовищі. Кожен із героїв є частиною величезного художнього полотна — реального життя, у якому важливі є всі елементи й усі «ланцюги», що їх пов’‎язують.

О. де Бальзак також застосував «перехідні» теми й мотиви, що по-різному відображені в романах. Вони поглиблюються, розгалужуються, нашаровуються, що дає змогу авторові відтворити життя в його складності й багатогранності.

У романах письменника сучасний світ звучить на різні голоси. Події й образи представлені не тільки з позиції автора, а й з точки зору інших персонажів. Тому у творах О. де Бальзака трапляються випадки, коли одну й ту саму історію герої розповідають по-різному. Такий прийом створює об’‎ємне «дзеркальне відображення»: образ чи подія знаходяться ніби в середині простору, де багато «оптичних» ракурсів.

О. де Бальзак прагнув достовірно й правдиво відобразити життя суспільства, але у своїх реалістичних творах він нерідко використовував здобутки романтизму. У бальзаківських романах знаходимо чимало захопливих сюжетів, вирують сильні пристрасті й почуття, але висвітлені вони з реалістичної позиції. Автор показує психологію та вчинки героїв, а також мотиви й умови, що призвели до певних дій. Письменник широко користується психологічним підтекстом. Інколи в жестах, поглядах і діях персонажів потрібно шукати не пряме, а приховане значення. Це стосується й художніх деталей. Речі в романах О. де Бальзака інколи «говорять» краще за персонажів, свідчать про їхні уподобання, соціальний статус і прагнення. Художні деталі у творах митця часто є психологічні.

Дж. Тіссо. Свято. 1876р.

«Я не поділяю віри в безкінечний прогрес суспільства, я вірю тільки в перемогу людини над собою» (О. де Бальзак).

ЛІТЕРАТУРНА ПРОГУЛЯНКА

Історія кохання: Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська

У 1832 р. О. де Бальзак отримав лист з Одеси з підписом «Іноземка». Потім листи надходили ще й ще... Згодом він дізнався, що авторка листів — знатна жінка Евеліна Ганська, польська графиня, російська піддана, яка мешкала в с. Вер- хівні (нині Житомирська область). Вона була прихильницею його таланту. О. де Бальзак зацікавив її майстерністю правдиво відображати людські почуття, зокрема психологію жінки. Листування й поодинокі зустрічі тривали майже 18 років. За цей час помер чоловік Евеліни Ганської — Вацлав (він був старшим за неї на 22 роки), молода вдова мала влаштувати долю своєї дочки Анни й справи щодо спадщини. О. де Бальзак кілька разів робив пропозицію Евеліні взяти шлюб, але вона мусила отримати дозвіл від російського імператора. Нарешті в березні 1850 р. О. де Бальзак та Евеліна Ганська повінчалися в Бердичівському костьолі. Подружжя вирушило до Києва, щоб отримати документи на виїзд до Франції. Утім, здоров’‎я письменника погіршилося. Коли вони приїхали до Парижа, він уже майже не піднімався з ліжка.

Ф. Г. Вальдмюллер. Портрет Евеліни Ганської. 1835р.

Не уникав О. де Бальзак і фантастики, яка була своєрідним способом дослідження французького суспільства. Так, у романі «Шагренева шкіра» використано фантастичний прийом: герой (Рафаель де Валантрен) в одній з антикварних крамниць знайшов чудодійний предмет — шагреневу шкіру з дивним написом: «Володіючи мною, ти будеш володіти світом, але життя твоє буде належати мені...» З цього моменту розпочинається цікавий інтригуючий сюжет, у якому герой досягає всього, чого хотів, але постійно щось втрачає, що, урешті-решт, призводить його до духовного спотворення, а потім і до фізичної смерті. Нестримна жага насолод, самолюбство й байдужість до людей спричиняють страждання інших і призводять героя до загибелі. Використовуючи романтичну фантастику, письменник робить широкі узагальнення. У перекладі з французької слово шагрень має два значення: перше — «шкіра», друге — «горе, печаль». Не випадково автор назвав свій твір «формулою теперішнього віку, нашого життя, нашого егоїзму», підкреслюючи, що все в ньому — міф і символ.

О. де Бальзак надавав перевагу образам персонажів, які втілювали суспільно типове.

Утім, деякі з них були наділені надзвичайними якостями, вирізнялися зі свого середовища.

Це також засвідчує взаємодію романтизму й реалізму у творчості О. де Бальзака.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.