ДЖОНАТАН СВІФТ 1667-1745 - ПРОСВІТНИЦТВО

Роман (соціально-філософський, сатиричний), гумор, іронія, сатира, сарказм, соціальна фантастика.

1. Знайдіть і покажіть на сучасній мапі Англію та м. Лондон, Ірландію й м. Дублін. За допомогою Інтернету дізнайтеся про історію відносин Ірландії та Англії. Розкажіть про боротьбу Ірландії за незалежність, про видатних митців країни.

2. Підготуйте коротке повідомлення про географічні відкриття та експедиції англійських мореплавців XVII—XVIII ст.

3. Які державні устрої вам відомі? За допомогою Інтернету з’‎ясуйте особливості державного устрою Англії XVIII ст. і нині.

Англо-ірландський письменник Джонатан Свіфт був відомим у свій час як громадський діяч, філософ, журналіст і проповідник. У літературі зробив вагомий внесок у розробку сатиричного соціально-філософського роману. Твір «Мандри Лемюеля Гуллівера» прославив його ім’‎я. Утілюючи дух Просвітництва, роман актуально звучить і нині.

Джонатан Свіфт народився 30 листопада 1667р. в м. Дубліні (Ірландія). Батько майбутнього письменника помер того ж року, не побачивши сина. Його вихованням займався дядько. Він дав племіннику найкращу освіту в приватній школі м. Кілкенні. Пізніше Дж. Свіфт здобув вищу богословську освіту в Дублінському університеті, Трініті-коледжі.

У 1686 р. він отримав ступінь бакалавра й продовжив навчання, щоб здобути ступінь магістра. Але в той час почалися заворушення в Ірландії. А згодом Славна революція 1688 р. змусила юнака переїхати до Англії. Його мати підшукала йому службу в сера Вільяма Темпля, знатного вельможі й дипломата.

1692 р. юнак здобув звання магістра в Оксфордському університеті, Хертфорд-коледжі. У 1694 р. Дж. Свіфт прийняв сан священика й деякий час виконував обов’‎язки пастора в маленькій ірландській церкві в селищі Кілруті. Однак невдовзі повернувся до лорда В. Темпля.

Перебування в його домі справило значний вплив на формування світогляду митця. Дж. Свіфт мав змогу стежити за розвитком політичних подій, дізнаватися про найсвіжіші новини, а виконання обов’‎язків секретаря сприяло його особистому знайомству з громадськими діячами. У будинку В. Темпля була розкішна бібліотека, де Дж. Свіфт проводив багато часу. Із захопленням читав твори Гомера, В. Шекспіра, Ф. Рабле, М. де Сервантеса та ін.

1700-1720-і роки — найбільш плідний етап у творчості письменника. У цей час він спілкувався з представниками різних партій, уважно стежив за діяльністю англійського уряду, виступав у пресі з гострою критикою державної політики. Хоча Дж. Свіфт не мав права через духовний сан обіймати державні посади, він фактично став одним із найвпливовіших громадських діячів того часу, довіреною особою прем’‎єр-міністра та міністра іноземних справ. Дж. Свіфт редагував тронні промови королеви, парламентські виступи політиків, постанови тодішніх міністрів Англії, видавав журнал «Екзамінер».

Однак, незважаючи на популярність, митець жив у злиднях. Робота в «Екзамінері» не давала прибутку, але його слово лунало по всій Європі. Дж. Свіфта надзвичайно турбувала доля англійського народу. Тому він сміливо висловлювався про стан суспільства й порушував актуальні проблеми у своїх сатиричних памфлетах. Саме вони принесли письменнику популярність у народі, але водночас у нього з’‎явилося багато ворогів серед урядовців, чиновників, представників буржуазії та дворянства.

Один із найвідоміших памфлетів Дж. Свіфта — «Казка діжки» («A Tale of a Tub») (1704). Назва твору пов’‎язана з англійським фразеологізмом «a cock-and-bull story», що перекладається як «нісенітниця», «заплутана історія», «дурниця». У передмові автор написав: «У моряків є звичай при зустрічі з китом викидати в море пусту діжку, аби відволікти увагу від судна».

Собор Святого Патрика. м. Дублін (Ірландія)

Корабель — символ держави, а бочка — це символ того, що відволікає увагу суспільства від важливих проблем. У своєму памфлеті письменник виступив проти безглуздих війн і політичної боротьби, які, на його думку, відволікають увагу народу від нагальних питань.

У 1708-1709 рр. з’‎явилася серія «Бікерстафові памфлети» Дж. Свіфта, у яких він виступив проти шарлатанства й брехні різноманітних астрологів, які були дуже популярними в Англії.

У памфлетах Дж. Свіфт критикував парламентську систему Англії, жорстку політику уряду, колоніальні війни, антинародні закони тощо. Королева Анна розгнівалася на митця ще після «Казки діжки», її злякала надто смілива Свіфтова критика існуючого ладу. Уряд теж боявся гострого слова письменника, тому його вислали подалі від столиці до Дубліна, де він із 1713 р. став настоятелем (деканом) собору Святого Патрика.

Популярність Дж. Свіфта зростала. Ірландський період став апофеозом його діяльності. Дж. Свіфт гнівно протестував проти поневолення й зубожіння ірландського народу, захищав його право на самостійність. Памфлети «Скромна пропозиція», «Листи суконника» та ін. стали своєрідним рупором ірландського народу, утіленням духу боротьби ірландців за свободу. Хоча письменник нерідко виступав анонімно, проте всі знали, що автор памфлетів — декан собору Святого Патрика. Англійський уряд наполягав на його арешті, проте представники ірландської влади не наважувалися. Ірландці влаштовували Дж. Свіфтові бурхливі овації під час богослужінь, оберігаючи його від ворогів.

1726 р. вийшла друком книжка «Мандри Лемюеля Гуллівера» («Travels into Several Remote Nations of the World. In Four Parts. By Lemuel Gulliver, First a Surgeon, аnd then a Captain of Several Ships»).

Дж. Свіфт помер у своєму рідному місті 19 жовтня 1745р. Тисячі ірландців проводжали митця в останню путь. Ім’‎я Дж. Свіфта назавжди залишилось в історії світової літератури як символ боротьби за звільнення людини й народу, боротьби за допомогою найдієвішого засобу — художнього слова!

«Свіфт, може, і несвідомо, остеріг людей від небезпечного консерватизму: він показав усю гидоту й жах застою, рабської культури, дрібного, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзму життя» (Леся Українка).