ВСТУП

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Ю. І. Ковбасенко - Літера ЛТД 2017

ВСТУП

Милуючись довершеною архітектурною спорудою, пропорційністю її будови, гармонією форм, ми рідко замислюємось про те, що ці довершеність, пропорційність і гармонія аж ніяк не випадкові. Геніальні зодчі, враховуючи класичні, перевірені часом закони архітектури, спочатку все скрупульозно розрахували, спираючись на досвід своїх попередників і сучасників, але водночас сміливо експериментуючи. І саме тому їхній геній, утілений у тисячах тонн каменю, металу й скла, зміг пережити віки. Мільйони людей застигають у захваті перед красою Софії Київської чи Собору Паризької Богоматері, прадавньої камінної піраміди Хеопса в Єгипті чи модернового, зробленого з титану, піщанику й скла музею Ґуґґенгайма в іспанському Більбао...

Літературні шедеври створюються за певними законами, канонами, правилами (нехай іноді й усупереч їм, але обов’‎язково з їх урахуванням). Звісно, добре знати ці закони повинні передовсім професіонали: літературознавці, культурологи, етнографи, та й самі письменники і перекладачі. Проте бодай початкове, найзагальніше уявлення про них украй необхідне для кожної сучасної людини, яка справді хоче бути людиною Культури...

Наприклад, ще давні греки поділили всю художню літературу на три роди: епос, лірику і драму. І цим їхнім розподілом користуються й донині, зокрема, вивчали його й ви. А кожен із літературних родів, своєю чергою, ділиться на жанри. Жанрами епосу є роман, повість, оповідання та ін. Драма ще від часів сивої античності асоціюється насамперед із такими її жанрами, як трагедія і комедія, що збереглися до наших днів. Існують також міжродові утворення. Наприклад, балада поєднує риси лірики й епосу, тому її називають ліро-епічним жанром.

Слід також зауважити, що системи літературних родів і жанрів у різних національних літературах мають свою специфіку. Особливо яскраво це видно в жанровій системі лірики. Так, європейська (зокрема й українська) лірика включає в себе сонет, оду, рондель та багато інших жанрів, а своєрідною візитівкою персько-таджицької лірики є рубаї, японської — хоку (хайку) тощо.

До того ж система диференціації, поділу літературних родів, жанрів і стилів не є застиглою. Взяти хоча б лірику. Наприклад, такий її жанр, як елегія, який зародився ще в Елладі, самі давні греки лірикою не вважали взагалі. Чому? Тому що вона не співалася під музичний супровід, а декламувалася. А власне лірикою давні греки називали виключно пісенні тексти, які виконувалися в супроводі ліри (звідси й сама назва «лірика»).

Із плином часу змінювалася також драма. Еллінський театр нагадував величезний стадіон, де глядачі бачили хор і кількох акторів здалеку, як нинішній глядач бачить футболістів. Сьогодні вистави незрідка відбуваються в такій маленькій залі, що одяг акторів торкається глядачів. Обличчя античних акторів були закриті масками, тому їхні міміка чи сльози були невидимими, а отже, неактуальними. Натомість нині гра майстерного актора не уявляється саме без

Жанри епосу: оповідання, повість, роман, новела, роман-епопея, нарис та ін.

Жанри лірики: ода, гімн, елегія, сонет, послання, романс, епіграма та ін. Жанри драми: трагедія, комедія, драма та ін.

його володіння мімікою, без зволожених очей тощо. В еллінській трагедії провідна роль належала не так акторам, як хору. Нині ж вокальний супровід гри акторів є радше винятком, а про хор як учасника драми взагалі забули. Цікавою виявилася спроба діячів Ренесансу відродити еллінську трагедію. Вони написали текст, організували виступ хору — усе як в Елладі! — але в цілому цей «експеримент» публіці не сподобався. Зате сама ідея співу на сцені згодом втілилася в іншому жанрі — так виникла опера («музична драма»)...

УСЕ ТЕЧЕ, ВСЕ МІНЯЄТЬСЯ...

Саме пісенну поезію (яку вони називали мелікою) давні греки вважали найвищим різновидом лірики і навіть забороняли виконувати рабам під страхом смерті. А ось нині ставлення до пісенної поезії зовсім інше. Так, лауреатом Нобелівської премії з літератури в 2016 р. став американський рок-співак Боб Ділан. Нобелівський комітет визначив його заслуги так: «За створення нової поетичної мови у великій американській пісенній традиції». І тут світова суспільна думка різко розділилася: а чи гідна бардівська пісня (тобто пісенна поезія) саме літературної нагороди, та ще й такої високої? А може, це й не «висока поезія»? І взагалі: чи достойний співак лаврів поета?.. Отже, якщо елліни не уявляли поета без музичного інструмента, то тепер усе відбувається «з точністю до навпаки».

Стиль

Слово «стиль» бере початок від давньогрецького іменника «стилос» — так називались палички, якими писали на навощеній дошці. Фактично це був «вічний зошит», бо варто було стерти попередній запис (пласким кінцем палички), як дошка перетворювалася на «чисту сторінку», на якій знову й знову писали. Звісно, стилоси кожного учня мали різну товщину (оскільки заточувалися вручну), тому й залишали лінії, не схожі на інші. І око досвідченого вчителя легко розпізнавало тексти, надряпані різними стилосами...

Термін «стиль» нині означає стійку єдність художніх принципів, прийомів і виражальних засобів, використаних у художніх творах. Стиль охоплює тематичні, сюжетно-композиційні та мовні особливості, системи образів. При цьому один стиль повинен відрізнятися від іншого — тільки так він і вияскравлюється як стиль.

Наприклад, в архітектурі вирізняються романський і готичний стилі. Якщо ми бачимо приземкуватий собор з масивними стінами, круглими арками й маленькими віконцями-бійницями, що нагадує швидше фортецю, ніж храм, то це романський стиль. Якщо ж виструнчений собор скидається на спрямовану в небо свічу чи величезну космічну ракету з гострими шпилями-вежами, а його видовжені вікна увінчані стрілчастими арками — то можна бути впевненим, що це — готика (готичний стиль).

Лаахське абатство, Німеччина. Час будівництва 1093—1216

Кафедральний собор Богоматері в Шартрі, Франція. Час будівництва 1194—1220

Поняття стилю застосовується також щодо художньої літератури, де, наприклад, важко сплутати, з одного боку, надмірно пишний стиль бароко, а з іншого — унормований, суворо-стриманий стиль класицизму. Яскравою ілюстрацією стилю бароко може слугувати, наприклад, вірш італійця Джамбаттіста Маріно, де до одного-єдиного слова «зорі» автор підібрав десятки карколомних синонімів та епітетів, прикрасивши свій твір, як хвіст павича (переклад з італійської Михайла Москаленка):

Хай-но грянуть мої рими вам на славу, зорі ясні,

розсипе, у небі зримий, мерехтливі і прекрасні

смолоскипи дня, що смутно гасне,

славні вогники, вуглинки

серед згарища нічного,

найсліпучіші жаринки

в далях Сонця мандрівного,

промені думок Творця самого...

А ось, наприклад, класицистичний елегійний двовірш німецького поета XVIII ст. Фрідріха Гельдерліна (переклад з німецької Ігоря Качуровського):

Вчися мистецтва в життя і вчися життя у мистецтва.

Правильно бачиш одне — в другім не схибиш також.

Цей вірш напрочуд схожий на вже знайомі вам елегії елліна Тіртея (VII ст. до н. е.) (переклад з давньогрецької Григорія Кочура):

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах...

Недаремно теоретик класицизму француз Нікола Буало в «Мистецтві поетичному» віддає перевагу стриманій простоті класицизму, а не надмірній метафоричності бароко, презирливо називаючи метафори й епітети Дж. Маріно «фальшивими самоцвітами».

Якщо окремим епохам притаманні свої провідні стилі, то їх називають стилями епох. Наприклад, щойно згадані стилі якраз і є стилями епох бароко і класицизму. Водночас у кожного видатного письменника є власний стиль. Так, кажуть про гомерівський стиль — неспішну, деталізовану оповідь, із безліччю дрібних деталей або й цілими каталогами — переліками героїв, кораблів тощо. Або про стиль Франческо Петрарки: вишуканість, прагнення до зовнішньої краси в оспівуванні кохання, замилування жінкою як утіленням усіх земних і божественних чеснот, зазвичай у жанрі сонета. Особливий, не схожий на інших стиль окремого письменника називають індивідуально-авторським стилем.

Поняття стилю поширилося на всі сфери людського життя: є стиль зачіски чи стиль гри футбольної команди, стиль одягу та стиль поведінки в товаристві...

Я мислю — отже, існую






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.