ГЕНРІХ ГАЙНЕ (1797-1856) - РОМАНТИЗМ

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Ю. І. Ковбасенко - Літера ЛТД 2017

ГЕНРІХ ГАЙНЕ (1797-1856) - РОМАНТИЗМ

Останній поет і перший критик романтизму

ГЕНРІХ ГАЙНЕ.

Збірка поезій «Книга пісень»

Гайне мріяв про справедливий світ, вільну й демократичну Європу. І в тому, що вона таки постала, - велика заслуга Г. Гайне та його сучасників. Насіння, яке вони засіяли, зійшло. Можливо, саме на це й сподівався поет, кажучи: «Насправді я не знаю, чи заслужив я, щоб після моєї смерті мою труну прикрасили лавровим вінком. Але на цю труну ви маєте покласти меч, тому що я був хоробрим солдатом у війні за звільнення людства».

Готліб Гессен. Портрет Гайне, 1828

Генріх Гайне народився в єврейській родині торговця сукном у німецькому місті Дюссельдорфі, що тоді перебувало під протекторатом французької влади. Тож отримувати освіту він почав у ліцеї, відкритому французами. Вихованням сина серйозно займалася мати, освічена й розумна жінка. Після приєднання Дюссельдорфа до Пруссії Генріх, як наполягала сім’‎я, переходить до комерційного училища. Перша спроба зробити з нього комерсанта не вдалася. «Хлопець не має жодного хисту до наживи», - таким був вердикт роботодавця.

Зазнали краху й намагання дядька, Соломона Гайне - власника банку в Гамбурзі, розкрити генетично закладені комерційні здібності небожа. Однак три проведені в дядька роки не можна вважати змарнованими: Гайне встиг двічі поспіль серйозно закохатися у своїх кузин: спочатку в Амалію (яка ним знехтувала й одружилися з прусським аристократом-землевласником), а згодом - у Терезу. Гіркі юнацькі переживання час від часу відлунюватимуть у його творах.

Далі були університети, де Гайне опановував юриспруденцію: Боннський, Геттінгенський і Берлінський. Серед його вчителів - філософи світового рівня - Август Вільгельм Шлегель та Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Хоча спеціальністю він не надто переймався, надаючи перевагу лекціям з історії та літератури, докторську дисертацію з права у Геттінгені захистив.

Чудову пісню - пісню нову,

О друзі, я буду співати!

Ми хочемо царство небесне тут,

На цій землі, збудувати.

Однак його цікавила поезія і лише поезія. Знаменита нині збірка «Книга пісень» (1827) стала коштовною перлиною німецької та світової лірики.

Гайне не був самітником, зосередженим на власних переживаннях і жалях. Мандри роздрібненою Німеччиною, роздуми над долею співвітчизників вилилися в «Подорожні нариси» (1826-1831), якими надзвичайно захоплювалася публіка і які були заборонені в деяких німецьких містах. Через різко негативну реакцію прусської верхівки на ці твори та надії, що їх зародила у Гайне французька липнева революція 1830 р., поет назавжди переїхав до Парижа (1831).

Служіння ідеям свободи, рівності й братерства спонукали Гайне стати, за його влучним висловом, «барабанщиком революції». З батьківщиною Гайне зв’‎язку не втрачав. Досвід революційної Франції він хотів поширити на відсталу тоді Німеччину. У Парижі він активно займався журналістикою. А в Німеччині книги забороненого поета мали неймовірний попит і розходилися великими накладами. Користуючись постійною матеріальною скрутою поета й тим, що через загрозу арешту приїхати до Гамбурга той не міг, видавець фактично паразитував на ньому, виплачуючи копійчані гонорари. Тож коли хтось із відвідувачів жалюгідної мансарди заводив розмову про Гамбург, Гайне не без іронії показував зображення будинків, які збудував видавець за прибутки від його книжок.

Лише через 13 років еміграції поетові пощастило знову потрапити на батьківщину. Коли прусські прикордонники, як водиться, спитали, чи немає в нього забороненої літератури, він чесно їм відповів: «Є!», і, постукавши пальцем по своєму лобі, показав: «Ось тут». Написана роком пізніше сатирична поема «Німеччина. Зимова казка» (1844) була теж заборонена в Пруссії, а на кордоні отримали наказ заарештувати її автора, хоч би де він з’‎явився. Бо ж Гайне, як ніхто інший, добре бачив суто німецькі проблеми: націоналістичний мілітаристський дух, гоніння на вільне слово, пережитки феодалізму.

З 1846 р. Гайне опинився, за його власним висловом, у «матрацній могилі» - почався прогресуючий параліч. Проте він не втратив інтересу до життя, а й далі працював - усі вісім років лежання на матраці.

У 1851 р. вийшла друком поетична збірка «Романсеро», яку критики називали «золотою книгою переможених»:

Не врятовує героя

Ні шолом, ні ясна зброя.

Ось лежить він на землі,

А мерзотник у сідлі...

Здавалося, доля вирішила уповні познущатися з Гайне: все, у що він вірив і чому присвятив життя, зазнавало краху. «Весна народів» закінчилася заморозком реакції, березнева німецька революція 1848 р. теж захлинулася. Гайне та його товаришів згодом назвали «поколінням переможених».

Утім, хто переможець, а хто переможений - розсудив час.

Збірка поезій «Книга пісень»

Однією з найпопулярніших книг «останнього поета романтизму й першого його критика», як називав себе Гайне, є збірка поезій «Книга пісень». Вона до певної міри автобіографічна, адже саме нерозділене кохання до кузини Амалії покладено в основу вічної історії, яку переповів Г. Гайне.

Я рано підпав під вплив німецьких пісень... У моїх віршах. до певної міри народна лише форма, зміст же належить «цивілізованому» суспільству, яке просякнуте умовностями. Я. зрозумів, як зі старих форм народних пісень можна створити нові форми, теж народні, хоча в них немає ні наслідування застарілої мовної незграбності, ні безпорадності.

Г. Гайне

«Книга пісень» була надрукована у 1827 р. й об’‎єднала всі вірші, написані митцем до цього часу. Вже самою назвою поет визначив особливості своєї збірки, що створювалася під впливом народної пісні. Він не лише використав окремі фольклорні теми та мотиви, а й за формою наблизив свої вірші до пісні, використавши, зокрема, улюблений фольклором ліричний монолог.

«Книга пісень» не знає рівних за кількістю перевидань, а також перекладів на музику. Що ж зробило збірку такою популярною? Насамперед щирість, простота, підкреслена (як у фольклорі) наївність передачі почуттів. Ліричний герой «Книги пісень» сповідує істину, зрозумілу й майже недосяжну водночас: без кохання немає щастя, а без щастя життя втрачає сенс. Це піднесене почуття поет ніби «приземлив», перенісши місце дії на міські вулиці чи у міщанські вітальні. Тут і там ми бачимо ознаки буденності: групка причепурених містян радісно й завзято чимчикує на свято, захоплено спостерігаючи, «як світ романтично зацвів», а «їхні вуха довго вбирають радісний спів шпаків»; колишня кохана, змарніла і втомлена, повертається з базару; а ось освітлений вечірній будинок, у вікнах якого подеколи з’‎являються тіні, - ці та безліч інших деталей підкреслюють достовірність, примушують повірити в щирість і правдивість того, що відбувається навколо.

«Книга пісень» складається з 5 розділів: «Страждання юності» (1816-1821), «Ліричне інтермецо» (1822-1823), «Знову на батьківщині» (1823-1824), «Подорож на Гарц» (1824), «Північне море» (1825-1826). Попри розмаїтість, цикли органічно продовжують один одного й об’‎єднані спільним мотивом - сповіддю ліричного героя, що розкриває формування й розвиток його особистості. Він то романтично піднесений, то іронічно глузливий.

У І частині ліричний герой страждає від нещасливого кохання. Його кохана - підступна, жорстокосерда і немилосердна. У свідомості героя все переплуталося: буття і сон, життя і смерть, фантазії й реальність. Зневажене почуття стає джерелом гострого конфлікту з навколишнім світом. Тож особиста трагедія перетворюється на вселенську катастрофу. Загальний настрій цієї частини - розпач і розпука.

Відчай «Страждань юності» змінюється світлою тугою в «Ліричному інтермецо». Поет уславив земне кохання в усій його життєвій красі й привабливості, адже жоден вимріяний поетичний ідеал нічого не вартий, коли немає реального почуття. Від вірша до вірша перед нами проходить своєрідний любовний роман, складений із ліричних мініатюр. «В чарівний місяць май» ліричний герой закохався, але дівчина його не помічає і виходить заміж за іншого, залишивши самотньому герою лише страждання.

У циклі «Знову на батьківщині» Гайне використовує традиційний мотив подорожі: розчарований ліричний герой покинув рідні місця і згадує минуле. Юнацькі страждання йому дорогі як згадка про світле, хоча й болюче почуття.

Інтермецо - невеликий музичний твір довільної форми, а також самостійний оркестровий епізод в опері або проміжний розділ в інструментальній композиції.

Змінюється і сприйняття коханої: вона не винна в стражданнях ліричного героя, адже кохання спалахнуло в його душі не з її волі. Ліричний герой дорослішає, починає розуміти неоднозначність і суперечливість кохання: те, що нещодавно здавалося неймовірною трагедією, здатне вивищити нас і допомогти зрозуміти істинну глибину людського життя.

В останній частині збірки «Північне море» ще більше підсилюється схильність ліричного героя до пошуку відповідей на вічні запитання. Він намагається злитися з природою, відчути себе хай маленькою, але такою необхідною частинкою Всесвіту.

Більшість віршів збірки за формою нагадують народну пісню й написані як ліричний монолог-сповідь. Тут немає складних метафор чи алегорій. Мова віршів наближена до розмовної, активно використовуються паралелізм та питальні речення, що теж характерно для народної поезії. Про цей цикл Гайне сказав: «Ці вірші належать до найсамобутнішого, що я написав».

Важливим засобом розкриття внутрішнього світу й стану душі ліричного героя є зображення природи. Самотні кедр і пальма, неживі троянди, мовчазні фіалки, холодне сонце - всі ці образи найповніше розкривають усе безмежжя страждань ліричного героя, підкреслюючи його нерозривну єдність із природою, а природи - з ним.

Ще однією виразною особливістю «Книги пісень» є її іронія. У Гайне вона охоплює зображення як зовнішнього, так і внутрішнього світу.

Еволюція ліричного героя «Книги пісень»: від надмірного романтизму через більш тверезий погляд на світ до відсторонення від засад романтичної свідомості (романтична втеча від дійсності в любов - розчарування в ідеалі коханої і коханні взагалі - іронічне ставлення до світу і до себе).

Філістери, вбрані на свято,

Ідуть в поля і ліси,

Стрибають, немов цапенята,

Сп’‎янілі геть від краси.

Захоплено спостерігають,

Як світ романтично зацвів,

I довгим вухом вбирають

Дзвінкі пісні шпаків.

Переклад Марії Пригари

Мене ти ще більш печальним

Зробила на довгі дні —

У поцілунку прощальнім

Відмовила мені.

Стрілятися я не стану,

Про це ти й думать облиш, —

Бо все це, моя кохана,

Було вже зо мною раніш.

Переклад Павла Усенка

На кінець ХІХ ст. кількість віршів із «Книги пісень», покладених на музику, становила понад півтори тисячі. До поезії Гайне зверталися композитори Ф. Шуман, Ф. Ліст, Ф. Шуберт, Й. Брамс, Р. Штраус, Р. Вагнер, О. Мендельсон, Е. Гріг, П. Чайковський, М. Лисенко та ін.

Гарна доля судилася «Книзі пісень» і на українській землі. Окремі вірші збірки майже відразу були перекладені українською мовою. Особлива заслуга тут належить Лесі Українці, якій вдалося передати тонкий ліризм віршів Гайне. Поезії німецького романтика привертали увагу Ю. Корецького, М. Рильського, Л. Первомайського, М. Пригари, М. Лукаша, О. Новицького, В. Струтинського, П. Усенка, Н. Забіли та ін.

1. У чому Г. Гайне вбачав своє призначення як письменника?

2. Як життя і творчість письменника пов’‎язані з суспільним і політичним життям того часу?

3. Чи є творчість поета автобіографічною?

4. Чи згодні ви з твердженням, що Гайне належить до покоління переможених? Чому в Німеччині за життя Гайне і пізніше, за часів Третього рейху, були заборонені твори поета?

5. Порівняйте збірку «Книга пісень» Г. Гайне та «Книгу пісень» Ф. Петрарки. Що їх об’‎єднує? Чи наслідував німецький поет Петрарку?

6. З яких циклів складається «Книга пісень»? Чи пов’‎язані якимось чином вірші в циклі між собою?






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.