ДЖОРДЖ НОЕЛЬ БАЙРОН (1788-1824) - РОМАНТИЗМ

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Ю. І. Ковбасенко - Літера ЛТД 2017

ДЖОРДЖ НОЕЛЬ БАЙРОН (1788-1824) - РОМАНТИЗМ

Річард Вестолл. Джордж Ґордон Байрон

Поет і воїн

ДЖОРДЖ НОЕЛЬ ҐОРДОН БАЙРОН. Вірші. Поема «Мазепа»

Англійському поету Байрону судилося стати символом романтизму, кумиром кількох поколінь європейців. Його портрети прикрашали кабінети вчених і будуари дам, у його героїв закохувалися шляхетні панянки, а їхню поведінку наслідували запальні юнаки. Навіть життя Байрона, сповнене таємниць і міфів, злетів і падінь, неймовірних пригод і поневірянь, є ніби ще одним твором, написаним геніальним романтиком.

Дж. Байрон народився в Лондоні у старовинній англійській шляхетній родині. Його мати походила зі знаменитого, але збіднілого шотландського роду Ґордонів (звідси - одне з імен Байрона).

Дитинство хлопчик провів у чарівних горах Шотландії і надихався романтичними пейзажами: крутими урвищами і височезними скелями, самотніми велетами-деревами й розбурханими гірськими потоками.

Після смерті далекого батькового родича 10-річний хлопчик успадкував титул лорда і роль головного представника роду Байронів. Після закінчення закритого коледжу для аристократів у Гарроу (1801-1805), де поглиблено вивчав історію, філософію, географію, античну літературу, він здобув освіту в Кембриджському університеті (1805-1808), де найохочіше вивчав історію та літературу.

Вже в Гарроу Байрон показав силу своєї натури. Від неправильного лікування дитячої хвороби одна нога в нього була трохи коротшою за іншу, і він ходив, трохи накульгуючи. Але характер мав залізний, багато й напружено займався спортом і ціною неймовірних зусиль і виснажливих тренувань він навчився ходити не кульгаючи, та ще й став чудовим фехтувальником, боксером, гравцем у крикет і одним із найкращих танцюристів Лондона. А ще Байрон був чудовим плавцем: у 1809 р. він уплав подолав гирло ріки Тахо (це понад кілометр розбурханої під час океанського припливу води!), а через рік за 65 хвилин переплив протоку Дарданелли! У 1818 р., коли він переміг у запливі у Венеції, подолавши за чотири години двадцять хвилин відстань у кілька миль, італійці з повагою назвали його «англійцем-рибою».

Та дух бунтарства - не покути -

Найважчі розбиває пута...

Зовнішність молодий багатий лорд мав божественну, був цікавим співрозмовником, мав шалений успіх у жінок. А якщо до цього всього додати літературну геніальність, то можна зрозуміти, чому він мав, як це часто трапляється з непересічними особистостями, одразу дві армії: шанувальників і заздрісників.

Писати вірші Байрон почав рано, багато перекладав із давньогрецької й латини, тож добре знав античну літературу. Однак по-справжньому займатися поетичною творчістю почав у Кембриджі.

Рік виходу перших двох пісень «Паломництва Чайльд Гарольда» був етапним у житті Байрона. Він досягнув повноліття і отримав право засідати в Палаті лордів. Сьогодні його позицію назвали б опозиційною («Смаглява раса з берегів Гангу до ґрунту зрушить вашу імперію тиранів», - проголосив він у своїй першій промові). Звісно, парламентарі не пробачили сміливого поета, і незабаром зробили все, щоб прискорити вигнання Байрона з батьківщини.

Тим часом кожний новий твір додавав поету все більшої слави. Це так звані «східні поеми»: «Гяур» (1813), «Корсар» і «Лара» (1814). Кожна зі «східних поем» є невеликою віршованою повістю, у центрі сюжету якої - доля якогось одного романтичного героя. Вся увага автора скерована на те, щоб розкрити внутрішній світ героя, показати глибину його могутніх пристрастей.

Тим часом у Англії Байронові фактично влаштували бойкот, і 25 квітня 1816 р. він назавжди покидає батьківщину. Він переїхав до Швейцарії, а згодом до Італії, яка після розгрому Наполеона саме потрапила під владу Австрії. Став активним учасником національно-визвольної боротьби, брав активну участь у діяльності підпільної організації карбонаріїв («вуглярів»). Під час перебування Байрона в Італії з’‎являється ліро-епічна поема «Мазепа» (1818). Повстання карбонаріїв у Неаполі (1820-1821) було придушене іноземними військами за санкцією «Священного союзу» Австрії, Пруссії та Росії (Гайне дратувало саме слово «священний» у назві цієї репресивної машини). І Байрон їде (1823) допомагати грекам, які саме боролися за звільнення від влади Туреччини.

Від 1818 р. до кінця свого короткого життя поет пише перший у світовій літературі роман у віршах «Дон Жуан», який так і не закінчив. А цікаво було б побачити його фінал, адже образ Дон Жуана абсолютно не схожий на «байронічного героя».

«БАЙРОНІЧНИЙ ГЕРОЙ» І БАЙРОНІЗМ

Усі ці твори, а насамперед «східні поеми», породили новий тип персонажа - «байронічного героя». Це самотня розчарована людина (часто із загадковим минулим), яка з гордим презирством ставиться до суспільства, що відштовхнуло її, і мститься цьому суспільству, але при цьому й сама страждає. Вона має страдницьку душу, сильний характер і бунтівливу вдачу. Ця внутрішня суперечливість «байронічного героя» чи не найкраще втілена в рядках із поеми «Корсар» (характеристика її головного героя Конрада) - «з вогнем в очах і серцем крижаним».

Дочка лорда Байрона Ада відома як математик і автор опису обчислювальної машини Чарльза Беббіджа. Алгоритм обчислення чисел Бернуллі на аналітичній машині, описаний Адою, є першою програмою для відтворення на комп’‎ютері. Тому її вважають першим програмістом.

«ПАЛОМНИЦТВО ЧАЙЛЬД ГАРОЛЬДА»

У 1809 р. Байрон подорожує до Іспанії, Португалії, Албанії та Греції, результатом чого стали дві пісні першої у світовій літературі ліро-епічної поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», які Байрон привіз до Англії в липні 1811 р. і, доопрацювавши, видав у 1812 р.

Геніальний твір миттєво прославив автора, молодий поет відчув суть романтичного «духу епохи». Після цієї публікації Байрон написав, що «якось одного чарівного ранку він прокинувся і відчув себе знаменитим». А його герой Чайльд Гарольд, сумний блукач, який розчарувався в честолюбних надіях і солодких мріях юності, став виразником настроїв і сподівань молодого покоління. Цей розчарований аристократ тікає від свого суспільства в далекі екзотичні краї, де шукає дикої природи (улюблений для романтиків мотив утечі від буденності), не спотвореного цивілізацією життя, гармонійної краси.

У Греції Байрон продовжив боротьбу проти деспотії. Він озброїв і навчав цілий загін грецьких повстанців. У м. Міссолунги він захворів на лихоманку й помер 19 квітня 1824 р. Тіло видатного поета було перевезено до Англії. А остання поетична крапка його життя - вірш, написаний поетом на своє 36-ліття - могла б послугувати епіграфом до всієї його буремно-романтичної долі: «Як шкода молодих років, / На жертву волі їх оддай! / До битви стати час наспів. / В борні сконай!..» (переклад Д. Паламарчука).

1. У чому вбачав своє призначення як письменника Дж. Байрон?

2. Після якої події поет записав у щоденнику, що на ранок він прокинувся знаменитим?

3. Що змусило його покинути Англію?

4. Як життя і творчість письменника пов’‎язані із суспільним і політичним життям того часу?

5. Чи має творчість поета автобіографічний характер?

6. Яку роль відіграв Байрон у розвитку англійського й світового романтизму?

7. До якої течії романтизму ми можемо віднести творчість Байрона?

8. Чи знайшли настрої світової скорботи своє відображення у творчості Байрона?

9. Дайте визначення поняття «байронічний герой». Чи має це явище суто літературний характер?

10. Що в поезії Байрона є символом нескореності?

11. Схарактеризуйте ліричного героя поезій Байрона (на прикладі прочитаних творів). Доведіть, що це романтичний герой.