ХОТІВ БИ ЖИТИ ЗНОВ У ГОРАХ - ДЖОРДЖ НОЕЛЬ БАЙРОН (1788-1824) - РОМАНТИЗМ

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Ю. І. Ковбасенко - Літера ЛТД 2017

ХОТІВ БИ ЖИТИ ЗНОВ У ГОРАХ - ДЖОРДЖ НОЕЛЬ БАЙРОН (1788-1824) - РОМАНТИЗМ

Хотів би жити знов у горах

Дитям безжурним, як колись,

Блукать між скель, в морях суворих

Між хвиль розбурханих нестись.

Моя ж душа, мов птах прип’‎ятий,

Що прагне скель і висоти,

Страждає в Англії пихатій,

В краю лукавства й німоти.

Дай утекти мені, талане,

На лоно урвищ і горбів,

Забудь всі титули й кайдани,

Лакуз вельможних і рабів.

Веди мене на хмурі скелі,

Де стогне грізний океан, -

Верни в дитинства дні веселі,

Дай серцю відпочить од ран.

Я мало жив, та відчуваю:

Чужий я в цьому світі лжі.

Навіщо ж темрява ховає

Той знак останньої межі?

Я спав, я снив про щастя, доки

Не заступив тих марень гніт, -

То, Правдо, промінь твій жорстокий

Вернув мене у ниций світ.

Кого любив - давно нема вже,

Та й друзі розійшлись, як дим.

Надію втративши назавше,

Вже й серце стало крижаним.

Хай інколи тамує келих

Скорботу й біль, нехай уста

Сміються між питців веселих, -

Я серцем завжди сирота.

Як слухать ляси разуразні

Не друзів і не ворогів,

Кого у тлум строкатий блазнів

Маєтність або сан привів!

Де ж друзів коло? Чом не склалась

Та приязнь вірна і свята?

Набрид мені вертепний галас

I втіх нещирих марнота.

А ти, о Жінко, світоч вроди,

Й тобі розрада і любов,

Та в серці в мене стільки льоду,

Що я й до тебе охолов.

Цей світ лукавства і облуди

Я б промінять на край хотів,

В якому вільно дишуть груди

Між темних урвищ і хребтів.

Туди б, з незлобним серцем, в бурю,

На те безлюддя, до стихій!

Волію пустку дику й хмуру,

Таку ж, як дух похмурий мій.

О, як мені з душного світу,

Мов голуб до свого кубла,

У небо грозове злетіти,

В кочівлю сонця та орла!

Переклад Дмитра Паламарчука

Вірш «Хотів би жити знов у горах» (1806) належить до збірки «Години дозвілля» (1807). Це перша збірка дев’‎ятнадцятирічного поета, яку він підписав власним іменем. Критики зустріли її неоднозначно. Хтось привітав появу молодого поета, чий неабиякий літературний талант яскраво засяяв в щирих юнацьких віршах. А от у журналі «Единбурзький огляд» з’‎явилася брутальна рецензія, яка фактично заперечила наявність у поета-початківця будь-якого поетичного хисту. Однак такий холодний прийом консервативними літераторами не збентежив молодого поета. У дошкульній сатиричній поемі «Англійські барди і шотландські оглядачі» (1809) він висміяв тих, хто, на його думку, стримував розвиток англійської літератури.

Вірш «Хотів би жити знов у горах» просякнутий традиційними мотивами і настроями поезії романтизму. Самотня душа ліричного героя страждає від пихатості й лукавства світу. Він хоче втекти від ницої буденності в край, «в якому вільно дишуть груди». Це край його дитинства, світ спогадів про ті часи, коли він був щасливим серед «скель і висоти».

1. Знайдіть у тексті поезії традиційні для романтизму образи.

2. Які два світи протиставляються в поезії? Схарактеризуйте їх, використавши найяскравіші метафори та епітети вірша.

3. Якому світу належить незлобне серце ліричного героя? Чому воно стало крижаним?

4. Знайдіть слова, які пов’‎язані з поняттям «холод». Яку роль вони відіграють

у тексті? Чи асоціюються вони у вас із юнацьким світоглядом? Чому?

5. Визначте риси романтизму в характеристиці ліричного героя вірша.

6. Порівняйте ліричних героїв Байрона та Гайне. Що їх об’‎єднує, у чому вони різні?

7. Доберіть до вірша живописні та музичні ілюстрації. Поясніть свій вибір.