ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ - РОМАНТИЗМ

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Ю. І. Ковбасенко - Літера ЛТД 2017

ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ - РОМАНТИЗМ

Ще не бувало так, щоб попередня літературна доба закінчилася саме о 12-й годині ночі 31 грудня старого року, а наступна почалася саме 1 січня року нового. У мистецтва власний годинник. Це стає ще очевиднішим, коли йдеться про епоху велику й продуктивну, яка впливає на літературний процес навіть через століття.

Саме такою була доба романтизму. Від часу свого панування (початок - середина ХІХ ст.) він постійно нагадував і нагадує про себе аж до сьогодні: так, уже на початку ХХ ст. виник т. зв. неоромантизм (новоромантизм, за Лесею Українкою). Поруч із домінуючим напрямом чи стилем завжди існують інші: ті, що згасають, і ті, що народжуються.

Тож десь від середини ХІХ ст. надмірне прагнення до екзотики та невтішна «світова скорбота» романтиків, їхнє намагання занурити читача у світ мистецької уяви та фантазії почали певною мірою надокучати широкій публіці. Колишні відкриття романтизму все частіше перетворювалися на затерті штампи, а зрештою - на пародію. А тим часом навколо вирувало реальне життя, абсолютно не схоже на романтичну картину світу.

До того ж у той час провідним філософським напрямом у Європі та США став позитивізм - вчення про те, що все істинне (позитивне) знання є виключно результатом спеціальних наук. Для позитивістів абстрактне фантазування романтиків було пустопорожньою балаканиною, марнуванням часу. Бо яка від нього «позитивна» користь? Конфлікт між світоглядом романтиків і позитивістів можна співвіднести з різницею у світобаченні двох братів, персонажів відомої притчі. Коли вони зайшли в розкішний весняний гай, перший вигукнув у захваті: «Яка краса!» А другий відповів: «Згоден! Бо це ж скільки грошей можна заробити, виготовивши з цих дерев табуретки й продавши їх». Реаліст О. Бальзак, який називав своїм літературним батьком романтика В. Скотта, відзначив, що «перемога реалізму над романтизмом зумовлена торжеством науки над фантазією».

Які є найважливіші ознаки реалізму? Реалізм (лат. realis - «речовий, дійсний») - великий напрям у літературі та мистецтві, що набув розвитку в 18301840-х рр. спочатку у Франції, а в ХІХ ст. поширився по всій Європі та Америці. Основоположним для реалізму стає принцип відповідності мистецтва реальній дійсності. Ключовою проблемою є взаємини людини й середовища, а також впливу суспільства на формування особистості.

Між культурно-історичними епохами немає чітких хронологічних меж, ці межі рухливі й досить-таки відносні, епохи «заходять» одна в одну, певний час «співіснують» і взаємодіють між собою.

Дмитро Наливайко, український літературознавець

Жак Луї Давид. Наполеон на перевалі Сен-Бернар, 1801

Існує думка, що саме ця картина дала початок романтизму в європейському живописі.

У 1830-1850-х рр. склалася ситуація «естетичного двовладдя» романтизму і реалізму. Багато видатних письменників починали свій творчий шлях як романтики, а потім ставали реалістами. Так було з Ч. Діккенсом, О. Бальзаком, М. Гоголем, Т. Шевченком та ін. Узагалі, творчість деяких письменників, особливо непересічних, важко втиснути у якісь рамки, «розкласти по поличках»: ось це - «чистий романтик», а ось це - «чистий реаліст».

Мистецька критика намагається за всяку ціну втиснути кожного митця в якусь шухляду, приклеїти йому дешеву етикетку якогось напряму... Пам’‎ятаймо, що мистецтво творять митці (одиниці), а не напрями.

Богдан-Ігор Антонич, український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець

Що ж у реалізмі й романтизмі було спільного чи схожого, а чим вони відрізнялися? Передовсім реалізм не відкидав (або відкидав не цілком) знахідки романтизму. Так, реалісти не змогли б бути такими переконливо точними в описах часу й місця дії, якби не знахідки романтизму - історизм і місцевий колорит. Для реалістів (як свого часу для романтиків) принципово важливою була як правдоподібність і точність деталей, так і вірогідність «обличчя епохи» в цілому. Бо характер, вчинки та й, зрештою, доля персонажів у реалістичній літературі мали бути чітко зумовлені реальною історичною ситуацією, походженням та оточенням героя тощо. Ось тут і знадобився реалістам художній досвід романтиків. Адже коли В. Скотт (історичний роман Наполеон Бонапарт (1769-1821) був для романтиків улюбленим героєм: доля піднесла його на непомірну висоту, а відтак жорстоко кинула в безодню. Він переміг у багатьох битвах, завоював народи, заснував імперію, а потім зазнав поразки і скінчив життя у вигнанні.

«Айвенго») описує рицарський турнір у Ашбі, то читач ніби сам потрапляє в добу Середньовіччя, чує хрипіння рицарських коней, дзвін ударів меча об панцир, бачить яскраві прапорці на списах бійців.

Поль Деларош. Бонапарт переходить через Альпи, 1848

Крім того, письменників-реалістів цікавило відтворення внутрішнього світу персонажів, мотивація їхніх вчинків. «Незмірно легше мальовничо зобразити одяг якогось персонажа, - зізнавався Стендаль, - аніж розповісти про те, що він відчуває, і змусити його розмовляти».

Отже, необхідно було шукати нові художні засоби для відтворення внутрішнього стану персонажів. Це завдання почали розв’‎язувати вже романтики, які переважно те й робили, що описували «життя духу» своїх героїв. Вони зробили душевні порухи рушієм сюжету своїх творів, а пейзаж - своєрідним «пейзажем душі» (Дж. Байрон, Г. Гайне, М. Лермонтов та ін.). Письменники-реалісти продовжили справу романтиків.

Реалізм вимагав зображення «типових героїв у типових обставинах». Тож учинки героїв мають мотивуватися не примхою письменника, а внутрішньою логікою самого образу. Іноді реалістичні персонажі навіть «не слухаються» свого автора! Якось Пушкін написав фразу,

Європейський реалізм першої половини ХІХ ст. багато в чому формувався як напрям у межах загальноромантичного потоку - в боротьбі з неприйнятними для нього чи навіть йому ворожими сторонами романтичної естетики (зокрема, з наявністю «двох світів», з тенденцією ідеалізації художнього образу) і у згоді з романтичним сприйняттям постійної мінливості світу.

Дмитро Затонський, український літературознавець

А В ЦЕЙ ЧАС В УКРАЇНІ...

Відгуркотіли наполеонівські війни, захлинулося кров’‎ю на російських багнетах польське «листопадове повстання» 18301831 рр. Але «весна народів» уже стояла на порозі Європи, її подих відчула й Україна...

На межі 1845-1846 рр. у Києві утворилася політична спілка - Кирило-Мефодіївське братство. До неї увійшов Тарас Шевченко, за що поплатився десятьма роками солдатчини на Аралі та ранньою смертю. І що аж такого загрозливого для російського царату було в мирних дискусіях десятка українських інтелігентів у тісній квартирці на Андріївському узвозі? Адже навіть самі слідчі доповідали Миколі І: «Украйно-славянское общество Св. Кирилла и Мефодия было не более как ученый бред... Учредители его были не в состоянии сделаться скорою причиною восстания...». Проте росіяни передчували, що романтична поетизація всього українського, національно-самобутнього для Російської імперії може стати бомбою сповільненої дії: «.Но вред от них мог произойти медленный и тем более опасный... Правительство должно принять меры по отношению особенно к украйнофилам, поскольку мысли последних о возобновлении народности (державної незалежності. — Ю. К., Л. К.) их родины могут привести малороссов, а за ними и прочих подданных России к желанию существовать самостоятельно».

А найвидатніші письменники-романтики поступово ставали реалістами, тож у їхніх творах зросла питома вага зображення та критики конкретних суспільних вад. Шевченко наважився зачепити не лише імперську політику, а й узагалі самого імператора та членів його родини (особливо скаженів Микола І від поеми «Сон» («У всякого своя доля»)). Та й значно обережніший за Кобзаря Микола Гоголь перейшов від поетизації козаччини («Тарас Бульба») до сатиричного висміювання російських реалій («Ревізор», «Мертві душі», «Шинель»).

яка наробила галасу, - мовляв, його Татьяна Ларіна «узяла та й вискочила заміж». Читай: автор «Євгенія Онєгіна» навіть не здогадувався, що вигадана ним героїня вийде заміж! «Живіть життям зображуваних персонажів, - закликав письменників Л. Толстой, - показуйте їхні внутрішні відчуття, і вони самі зроблять те, що їм потрібно за їхніми характерами зробити».

Проте між романтизмом і реалізмом, звісно, існували й принципові розбіжності. Якщо романтиків цікавили «незвичайні герої у незвичайних обставинах» (загадкові розчаровані бунтарі, пригнічені фатальними пристрастями вигнанці суспільства тощо), то реалістів - люди, які займаються буденною діяльністю: селяни чи дрібні службовці, банкіри чи лихварі. Здавалося б, ну що поетичного може бути в описі роботи банкіра чи лихваря? Проте перелік відсотків лихваря Гобсека зачаровує читача не менше, ніж опис екзотичних краєвидів у романтиків.

Потрібно також згадати відсутність у реалістів улюбленого романтиками мотиву втечі героя від сірої буденності. Дія реалістичних творів відбувається в конкретному та добре відомому місці. Деякі дослідники навіть полюбляють ходити й перевіряти номери будинків, згаданих у творах реалістів. І часто ці номери й навіть кількість вікон чи балконів збігається.

І насамкінець слід відзначити зміну жанрових пріоритетів. Якщо романтизм є добою панування поезії, то реалізм - епоха домінування прози. Провідним жанром стає соціальний роман, який дозволяв якомога повніше й детальніше відтворювати картини життя суспільства.

1. Творчість яких письменників тісно пов’‎язана як з романтизмом, так і з реалізмом? Чим це можна пояснити?

2. Що приваблювало письменників-реалістів у романтизмі, а від чого вони прагнули відмовитися?

3. Що було філософським підґрунтям романтизму, а що - реалізму? Чи могло вплинути це на зміст і форму літературного твору?

4. Які відкриття та знахідки романтизму реалісти запозичили, а від чого принципово відмовилися?

5. Порівняйте, як зобразили один і той самий епізод у житті Наполеона художники Жак Луї Давид і Поль Деларош (с. 77). Чим, на вашу думку, відрізняються ці картини і чому? Доведіть, що в картині Делароша поєднуються риси романтизму і реалізму.






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.