ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799-1837) - РОМАНТИЗМ

Підручник Зарубіжна література 9 клас - Ю. І. Ковбасенко - Літера ЛТД 2017

ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799-1837) - РОМАНТИЗМ

З любов’‎ю до життя

ОЛЕКСАНДР ПУШКІН.

Вірші. Роман у віршах «Євгеній Онєгін»

Серед письменників певної національної літератури буває той, у чиїй творчості в концентрованому вигляді проявилися народний дух і національна ментальність. Для іспанців це Мігель Сервантес, для англійців - Вільям Шекспір, для шотландців - Роберт Бернс, для угорців - Шандор Петефі, для поляків - Адам Міцкевич, для українців - Тарас Шевченко, а для росіян - Олександр Пушкін.

Орест Кипренський. Олександр Пушкін, 1827

О скільки відкриттів чудових

Готує нам просвіти дух...

Народився О. Пушкін 26 травня (6 червня за новим стилем) у Москві в родині, яка ніби уособлювала російську історію: старовинний боярський рід Пушкіних завжди відігравав помітну роль у становленні російської держави, а рід Ганнібалів, до якого належала мати поета, походив від улюбленця Петра І - арапа (африканця) Ібрагіма, якого цар звів у дворянство і, за переказами, навіть був на його весіллі сватом.

Олександр отримав гарну домашню освіту, а розвитку його літературних здібностей сприяли літературні вечори в їхньому будинку. 19 жовтня 1811 р. Пушкін став учнем Царськосільського ліцею. Там він опанував античну літературу і почав писати вірші (переважно про кохання, дружбу, студентське братерство).

З мовчазного вайлуватого хлопчика, якого матір частенько лаяла за незграбність, він перетворився на стрункого ліцеїста. Юнак міг з місця перестрибнути кілька стільців, згодом став вправним вершником і фехтувальником, купався в крижаній воді, влучно стріляв (був завзятим дуелянтом), грався важкою палицею як тростинкою, щодня долаючи пішки з десяток верст, і був, попри маленький зріст і далекі від ідеалу риси обличчя, улюбленцем жінок.

Після закінчення ліцею (1817) він отримав невисокий чин колезького секретаря і посаду в Колегії закордонних справ. 1820 р. завершив поему «Руслан і Людмила», свій перший великий твір. Його дошкульні поезії дратували вельмож і самого царя. За них чиновника-початківця Пушкіна відрядили на південь Російської імперії, адміністративний центр якого тоді був у Катеринославі (нині м. Дніпро). Це відрядження згодом отримало символічну назву «південне заслання». Він відвідав Київ, наслідком чого стало написання «Пісні про віщого Олега» (1822). Пушкін особисто шукав на горі Щекавиці могилу київського князя. Ці події спонукали поета повернутися до тексту «Руслана і Людмили»: він дописав знаменитий вступ: «Край Лукомор’‎я дуб зелений...».

Під час відрядження (1820-1824) він відвідав ще й Кишинів та Одесу. Там були написані романтичні поеми «Кавказький бранець», «Бахчисарайський фонтан», «Брати розбійники». Цей творчий доробок засвідчив, що в Росії з’‎явився великий поет. У Кишиневі віщунка напророкувала Пушкіну смерть «від білої голови». Відтоді поет ніколи не сідав на білого коня (як і оспіваний ним князь Олег?) і завзято викликав на дуель будь-якого кривдника-блондина. А ще був певен, що його дружиною стане перша красуня Російської імперії. Забігаючи наперед, скажемо, що він таки одружився з першою красунею і таки загинув «від білої голови» - його вбивця, француз Дантес, був блондином.

Кінець відрядження Пушкін провів в Одесі. Можливо, саме там до нього прийшло усвідомлення нездійсненності романтичних поривань: епоха непересічної особистості, сповнена неймовірних злетів і падінь, закінчилася зі смертю двох її кумирів: політичного (Наполеона) і поетичного (Байрона). Закінчувався цілий період у творчості поета, підсумком якого став вірш «До моря» (1824). Портова Одеса спокушала мріями про таку близьку свободу. Лише кілька кроків трапом корабля відділяли поета від втечі з Росії (а може, це була лише його романтична роль?): «Хотів навіки я лишити / Докучні, сірі береги, / З тобою дихати, і жити, / І на хребтах твоїх носити / Жар поетичної снаги» (переклад А. Малишка). В Одесі народилися перші рядки «Євгенія Онєгіна».

ПУШКІН І МІЦКЕВИЧ

1826 р. у Петербурзі Олександр Пушкін познайомився з польським поетом Адамом Міцкевичем, якого вислали з рідної Литви (тоді була під владою Росії) за національно-визвольну, а отже, з погляду царату, - антиросійську діяльність. А діяльність ця полягала в його участі в студентських товариствах «філаретів» і «філоматів», які чимось нагадували Кирило-Мефодіївське братство, за участь у якому було заслано на 10 років і Тараса Шевченка. Їхнє недовге приятелювання було плідним у творчому плані: вони перекладали вірші один одного, обмінювалися думками щодо політичної й культурної ситуації. Однак їхнє бачення жорстоко придушеного російськими війська ми польського національно-визвольного «листопадового повстання» 1830-1831 рр. виявилося діаметрально протилежним.

Пушкін був прибічником Російської імперії, тож повстання він різко засудив і навіть хотів узяти участь у його придушенні. Натомість Міцкевич сприймав повстання як акт справедливості та вияв найкращих рис польського народу (його рідний брат виступив проти Росії збройно). Тож дружба польського й російського поетів перервалася. Лише у 1837 р. Міцкевич опублікував некролог на смерть Пушкіна, а в лекціях зі слов’‎янських літератур, які він читав у «Колеж де Франс» (Париж), досить високо оцінив творчість свого російського колеги.

Після повернення (1824) звільнений зі служби Пушкін був відправлений до с. Михайлівського, неподалік Пскова, де був маєток його батьків (т. зв. північне заслання). Там він працював над «Євгенієм Онєгіним», «Борисом Годуновим», писав вірші.

1825 р. відбулося повстання декабристів. Пушкін у ньому участі не брав, але переживав з приводу його розгрому, страти та заслання до Сибіру декабристів, з якими в нього були приятельські стосунки (щоправда, до своїх лав вони поета з певних причин не прийняли - можливо, це й врятувало його від їхньої долі).

Російський цар Микола І (Микола Павлович, за жорстокість і любов до «палочної дисципліни» прозваний народом «Николай Палкин») зустрівся з Пушкіним і пообіцяв йому своє заступництво та відсутність цензури в творчості.

У 1830 р. Пушкін почав свататися до Наталії Гончарової. Перед одруженням він поїхав до маєтку в Болдіні, де затримався через карантин. Цей найпродуктивніший період творчості поета називають Болдінською осінню. А в 1831 р. поет одружився з Наталією Гончаровою, першою красунею Петербурга.

Сім’‎я росла, молода дружина хотіла мати успіх на балах у вищому світі, тож постійно потрібні були гроші... І Пушкін погодився стати придворним, поновившись на службі в невисокій (бо не мав вислуги років) посаді камер-юнкера. Зазвичай камер-юнкерську ліврею носили безвусі юнаки, а тут поміж них затесався сімейний чоловік. Звісно, ситуація була не надто приємною. Довелося брати в борг у самого Миколи І. Дошкуляли також придворні інтригани, що добре враховували нестриманий характер нащадка гарячкуватих африканців, який дуже ревнував дружину-красуню. Усе закінчилося 27 січня 1837 р. біля Чорної річки фатальним пострілом Дантеса і смертельною, нестерпно болючою раною першого поета Росії.

Смерть Пушкіна збурила всю Росію. Два дні, доки поет помирав, сотні людей мовчки стояли біля будинку Пушкіна, чекаючи хоч якоїсь звістки про стан його здоров’‎я. І влада, боячись народного збурення, наказала здійснити церковну відправу над небіжчиком майже таємно в невеличкій церковці, куди пускали лише за спеціальними запрошеннями. А потім домовину з тілом поета в супроводі жандарма нишком перевезли до Святогорського монастиря, що поруч з родовим маєтком Пушкіних - селом Михайлівським.

Сонце російської поезії закотилося, а доба Пушкіна і його сучасників-письменників отримала назву золотої доби російської літератури.

Олександр Брюллов. Наталія Гончарова, 1831-1832

1. Чому день народження Пушкіна став національним святом Росії?

2. Як пов’‎язані життя і творчість Пушкіна з Україною?

3. Пригадайте, які твори Пушкіна ви вивчали в попередніх класах. Яке враження вони на вас справили?






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.