Підручник Зарубіжна література 9 клас - Ю. І. Ковбасенко - Літера ЛТД 2017
І НУДНО, І СУМНО - МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) - РОМАНТИЗМ
І нудно, і сумно! - і нікому руку подать,
Як горе у душу прилине...
Бажання!.. Чи варто даремно і вічно бажать?..
А роки минають - найкращі хвилини!
Кохати... кого ж бо? На час, годину - дарма,
Кохання ж навік - неможливе...
Чи в себе заглянеш? - минулого й сліду нема:
І радість, і мука, і все це мінливе!
Що пристрасті? - Скоро вогонь їх солодких недуг
При слові розсудку згасає,
Й життя - як поглянеш на нього уважно навкруг -
Лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає!
Переклад Миколи Терещенка
Вірш «І нудно і сумно...» М. Лермонтов написав у 1840 р., коли йому було лише 26 років. За свідченнями сучасників, у цьому вірші якнайповніше розкрилися настрої волелюбної частини ровесників поета, які прагнули активної діяльності й були пригнічені неможливістю боротися за свої переконання та ідеали.
За формою це елегія, що нагадує запис у щоденнику, в якому фіксуються миттєвості душевного стану. Мова вірша афористична, що підносить поезію до рівня філософського осмислення життя. Елегія просякнута настроями світової скорботи, ліричний герой страждає, бо зневірився в житті. Він самотній, бо «нікому руку подать», втомився від власних бажань, кохання не розраджує його душу. Фінал вірша звучить гірко-саркастично, бо життя нагадує ліричному герою недоречний жарт.
Вірш тримається на контрасті миті й вічності, розуму й почуття. Ця відсутність життєвих ідеалів, піднесеного й вічного примушують ліричного героя неймовірно страждати від усвідомлення нікчемності свого життя: «А роки минають - прогаяні роки!» За образним виразом літературного критика тих часів, у цьому вірші вчувається «глухий, могильний голос підземного страждання, нетутешньої муки, це приголомшуючий душу реквієм усіх надій, усіх почуттів людських, всієї чарівності життя».
1. Який внутрішній конфлікт відображає вірш «І нудно, і сумно!»?
2. Як у вірші трансформується традиційна для романтизму тема самотності героя?