До А. П. Керн - ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) - ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Я мить чудову пам’‎ятаю,

Коли мені з’‎явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

В сумній, холодній безнадії,

В людській тривожній метушні,

Звучав твій голос, наче мрії,

У снах з’‎являлась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівничі

Розвіяв вітер часу злий,

І я забув твоє обличчя,

Твій стан і голос ніжний твій.

Олександр Арефов-Багаєв. Ймовірний портрет Анни Керн (1840-і рр.)

У глушині важкій вигнання

Минали дні мого життя

Без божества і без кохання,

Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю,

Моїм очам з’‎явилась ти,

Як осяйне видіння раю,

Як чистий геній красоти.

І серце б’‎ється знов огнисте,

В моїй душі воскресли знов

І божество, й натхнення чисте,

Й життя, і сльози, і любов.

Переклад з російської Володимира Сосюри