ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ (1749-1832) - КУЛЬТУРА ДОБИ ПРОСВІТНИТВА - СВІТЛО РОЗУМУ: ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПРОСВІТНИЦТВА

Підручник Зарубіжна література 9 клас - О. О. Ісаєва - Оріон 2017

ЙОГАНН ВОЛЬФГАНГ ГЕТЕ (1749-1832) - КУЛЬТУРА ДОБИ ПРОСВІТНИТВА - СВІТЛО РОЗУМУ: ІЗ ЛІТЕРАТУРИ ПРОСВІТНИЦТВА

У свідомості всього людства він є найбільшим німецьким поетом і водночас однією з найвищих вершин світової поезії.

Дмитро Наливайко, український літературознавець

СВІТОЧ ПОЕЗІЇ Й НАУКИ

Йоганн Вольфганг Ґете — найвеличніший представник культури Просвітництва. У його особистості поєдналися письменник, філософ та дослідник. Кожна із цих граней надзвичайно яскраво відображає особливості століття Розуму. Водночас науковці наголошують на тому, що «феномен Ґете далеко виходить за ці рамки, захоплюючи такі сфери духу й творчості, до яких просвітники не підносилися або ж ігнорували їх»1.

Народився майбутній письменник 28 серпня 1749 р. у Франкфурті-на-Майні в багатій бюргерській2 родині. Наприкінці життя він напише про цей факт в автобіографічній книжці «Поезія і правда»: «Поєднання сузір'їв було щасливим: Сонце стояло під знаком Діви у своєму зеніті, Юпітер і Венера подивлялися на нього люб’‎язно. Меркурій — не вороже...» Природа начебто справді передбачала появу на світ нового генія.

1Наливайко Д. С. Поет національний і всесвітній. — К. : Веселка, 2004.

2Бюргер — у Німеччині та деяких інших країнах — мешканець міста.

Батьки Ґете створили всі умови для гармонійного розвитку дитини: у будинку була велика бібліотека (2000 томів) і картинна галерея, дорослі часто влаштовували лялькові вистави. Навчання хлопчика почалося з трьох років. Він оволодів основами юриспруденції, античної філософії й літератури, верхової їзди та малювання, гри на фортепіано та скрипці. Особливу увагу приділяли вивченню мов: англійської, французької, італійської та двох «мертвих» — давньогрецької й латини. Цікаво, що сам учень навіть вигадав гру у формі листування між вигаданими членами родини, кожен з яких повинен був висловлюватися однією із цих мов. Пізніше він напише: «Хто не знає чужих мов, не знає нічого і про свою».

У 1765 р. з волі батька Ґете вступив на юридичний факультет Лейпцизького університету. Однак правознавство не настільки цікавило юнака, щоб заволодіти світом його думок. Він захоплюється природничими науками, із задоволенням малює пейзажі. З особливою силою його притягує література, яка в той час розвивалась у руслі рококо. Саме в цьому стилі Ґете пише свої перші студентські вірші (літературною творчістю він захопився ще в дитинстві). Навчання в Лейпцизькому університеті перервала несподівана хвороба, через яку він змушений був повернутися додому.

Подальше оволодіння наукою юнак продовжує в університеті Страсбурга. Тут він знайомиться з видатним німецьким мислителем Й.-Г. Гердером, який відіграв важливу роль у формуванні Ґете, зокрема привернув його увагу до фольклору як могутнього джерела національної літератури. 6 серпня 1771 р. Ґете отримав ступінь ліцензіата права, але бажання робити кар’‎єру юриста в нього не було. Юний Ґете захопився письменництвом.

У творчості Ґете виділяють два періоди — «штюрмерський» і «веймарський».

Назва першого пов’‎язана з рухом «Буря й навала» (нім. «Sturm und Drang»), який розгорнувся в Німеччині в 6080-х роках ХVIII ст. й відіграв значну роль у розвитку німецької літератури.

Пам’‎ятник Ґете в Лейпцизі

Учасниками руху були молоді люди, іменовані «бурними геніями» — німецькою штюрмерами. Вони протестували проти феодально-кріпосницьких порядків, соціальної нерівності, пригнічення особистості релігійними догмами. Озброївшись ідеями Руссо, більшість із них сповідували культ природи та концепцію «природної людини». Штюрмери високо цінували фольклор, виявляли повагу до національної своєрідності літератур. Вони ввели в моду так звану «штюрмерську драму», у центрі якої перебував молодий геній, бунтар і задирака. Заголовок однієї з таких драм і дав назву всьому рухові.

Ґете судилося стати лідером «Бурі й навали», штюрмерські погляди на життя яскраво відобразились у його творчості. У середовищі «бурних геніїв» були популярні твори про природу. Саме цій темі присвячує поетичні рядки юний Ґете. Один з найулюбленіших читачами віршів — «Майська пісня» (1771). У ньому звучить щире захоплення не лише від почуття кохання, а й від відчуття єдності природи та людини.

Захопившись фольклором, Ґете пише кілька віршів як наслідування німецької народної поезії («Дика трояндочка», «Фіалка» та інші). У пошуках образу бунтівника він звертається до міфології, і в його творчості з’‎являється поезія-гімн «Прометей», у якій по-просвітницьки звучить віра в безмежні можливості людини. Вірш написано у формі монологу. На відміну від міфологічного, титан, оспіваний Ґете, не йде на жодний компроміс із Зевсом.

У цей час Ґете цікавиться творчістю Шекспіра, якого тоді ще погано знали в Німеччині. Він залишив захопливі відгуки про спадщину видатного британця: «Перша ж сторінка Шекспіра, яку я прочитав, підкорила мене на все життя, а здолавши першу його річ, я стояв як сліпонароджений, якому чудотворна рука раптом подарувала зір». Підкорений магією театрального мистецтва, Ґете задумує історичну драму «Гец фон Берліхінген» (1773), яка багато чим нагадує хроніки Шекспіра. Але на відміну від Шекспіра, він прагнув до максимальної історичної достовірності.

З ранніх творів Ґете найбільшу славу приніс йому роман «Страждання юного Вертера» (1774), який називають сповіддю письменника. 23-річний Ґете приїхав у маленьке містечко Вецлер, щоб пройти практику в суді. Тут він знайомиться з прекрасною дівчиною Шарлоттою Буфф — нареченою його друга Кестнера. Ґете пристрасно закохується в неї, але, розуміючи, що не може зруйнувати щастя близьких йому людей, залишає Вецлер і повертається до рідного Франкфурта. Сюжет роману багато чим нагадує ці події. Він написаний у формі листів юнака з бюргерського середовища своєму другу, а також коментаря до них видавця. Такий вибір навіяно захопленням Ґете сентименталізмом, адже епістолярний роман1 був улюбленим жанром представників цього напряму.

Так закінчився перший, відносно короткий, «штюрмерський» період творчості письменника. Його вже добре знали як автора лірики, драми, а особливо роману. Уявити Ґете цього часу допоможе опис одного із сучасників митця: «гарний 25-річний юнак, з голови до п’‎ят втілення генія, сили, могутності, серце, сповнене почуття, з орлиними крилами...».

Наступний етап його творчості пов’‎язаний з переїздом у місто Веймар, звідси і назва — веймарський. Ґете прибув туди восени 1775 р. на запрошення вісімнадцятирічного герцога Карла-Августа. Тут він і прожив до кінця життя. Що ж сприяло прийняттю рішення залишитися у Веймарі? Насамперед Ґете приваблювала особистість Карла-Августа — правителя Вей- марського герцогства. Як ви знаєте з історії, Німеччина тих часів не була цілісною державою — вона була поділена більше ніж на триста королівств, князівств, герцогств і єпископств. У кожному з них панували порядки, які залежали від розуму, таланту й моральних якостей правителя. У Карлі-Августі Ґете вбачав яскраву особистість, яка допомагала талановитим людям і намагалась перетворити свою маленьку державу на справжній культурний центр Німеччини.

Адольф Мюллер. «Веймарські класики» Шиллер, Вільгельм й Александер фон Гумбольдти й Ґете (XIX ст.)

1Епістолярний роман, або роман у листах, — різновид роману, який являє собою цикл листів одного чи кількох персонажів.

Ґете з усією відповідальністю занурився в державну діяльність: спочатку був радником герцога, потім керував військовими й фінансовими справами, обіймав посаду прем’‎єр-міністра, міністра культури, працював директором театру. До всього цього його спонукало щире прагнення покращити життя в герцогстві. Він опікується будівництвом доріг, розвитком лісового господарства, поновлює гірничу справу. Але невдовзі Ґете розчаровується в державній службі, оскільки переконується в неможливості здійснення багатьох його планів, які могли б радикально змінити життя суспільства. Така інтенсивна діяльність закінчується душевною кризою, вилікувати яку Ґете вирушає до Італії. На батьківщині Вергілія він пробув два роки (17861788). Саме там, серед розкішної італійської природи й неповторних пам’‎яток античної культури, Ґете чітко усвідомлює, що його головне покликання — поезія.

Повернувшись до Німеччини, він цілковито присвячує себе мистецтву слова. У його творчості відображаються нові філософсько-естетичні пошуки, названі дослідниками «веймарською класикою». Для неї було характерне повернення до принципів античного мистецтва, але не з метою реставрації минулого. Ґете сприймав античність як джерело натхнення для створення нової літератури, яка слугуватиме ідеї виховання гармонійної особистості.

Йоганн Тишбейн. Ґете в Кампаньї (1787)

У цілому ж веймарський період творчості письменника подарував світові багатогранну й багатобарвну спадщину. Це трагедії («Егмонт», «Іфігенія в Тавриді»), балади («Вільшаний король», «Учень чаклуна» та багато інших), два романи про Вільгельма Мейстера, елегії, поеми, епіграми, послання, публіцистичні статті і, звичайно ж, вірші. У 1819 р. було видано «Західно-східний диван» — збірку, яка містила лірику та прозові статті, що відображали глибокий інтерес письменника до культури Сходу. Значна частина творів цієї збірки навіяна поезією знаменитого персидського поета Гафіза. Усього перу Ґете належать понад 1600 віршів. Серед них є і поезія «Алегорія», присвячена мистецтву перекладу:

Букет нарвавши на лужку густім,

Приніс його в задумі я у дім.

Але схилились до землі квітки,

Від теплих рук зів’‎яли пелюстки.

Його у глек поставив я тоді, —

Й квітки, мов чудо, розцвіли в воді!

Вершечки ніжні вгору підвелись,

Зелені стебла барвами взялись,

І чути свіжість в них тепер таку,

Немов вони на рідному лужку.

Так само я, мов чудо, пізнаю

На мові іншій пісеньку свою.

Переклад з німецької Миколи Терещенка

Головним творінням Ґете справедливо вважають трагедію «Фауст». Заявивши про себе в студентські роки стилем рококо, у своїй подальшій творчості письменник звертався до різних художніх методів, характерних для неокласицизму, сентименталізму, реалізму. Його балади пройняті романтичними тенденціями.

Крім письменницького покликання, Ґете вдалося реалізувати також дар ученого. Із 56 томів веймарського видання його творів 12 (!) репрезентують наукові праці. Ось назви лише деяких із них: «Природа», «Про оптику», «Вступ до порівняльної анатомії», «До вчення про колір». Він розробив теорію прогнозування погоди; відкрив міжщелепну кістку в черепі людини; започаткував нову галузь знань — метаморфоз рослин; захопившись мінералогією, описав камінь, названий його ім’‎ям, — ґетит; у 1827 р. увів у літературознавство поняття «світова література».

Ґете прожив довге, сповнене яскравих подій життя. Саме в розвитку дарованих природою нахилів, у спрямуванні їх на благо суспільства він вбачав сенс людського життя. Описуючи геніального поета і вченого на схилі літ, його великий співвітчизник Генріх Гейне відзначив: «У Ґете справді уповні відчувався той збіг особистості з обдарованістю, якого вимагають від незвичайних людей. Його зовнішній вигляд був настільки ж значним, як слово, що жило в його творіннях, і образ його гармонійний, ясний, радісний, благородно сумірний, і на ньому можна було вивчати грецьке мистецтво, як по грецькій статуї. Очі були спокійні, як погляд божества... Час вкрив його голову снігом, але не зміг схилити її. Він продовжував тримати її гордо і високо, а коли говорив, то здавалося, що йому дана можливість пальцем вказувати небесним зіркам шлях, яким вони мають рухатися...»

Йозеф Карл Штилер. Портрет Й.-В. Ґете (1828)

Енді Воргол. Ґете (1973)

1. Які факти з біографії Ґете вам видалися найбільш цікавими? Чому?

2. Розкажіть, яку роль у формуванні особистості письменника відіграла його родина.

3. Поясніть, як ви розумієте висловлювання Ґете про мову.

4. Які два періоди виділяють у творчості Ґете? Дайте їх стислу характеристику.

5. Порівняйте два словесні портрети письменника, наведені у статті. Яких періодів життя Ґете вони стосуються? Що увиразнюють у його особистості?

6. Поділіться вашим враженням від вірша «Алегорія». З якою метою автор використав у цій поезії алегорію?

7. Користуючись матеріалами статті та Інтернету, підготуйте презентацію на тему «Наукові досягнення Ґете».

8. У чому Ґете вбачав сенс людського життя? А в чому його вбачаєте ви?

9. Як ви думаєте, чому саме такий епіграф обрано до цієї статті?

10. Зверніть увагу на афоризми Ґете (див. рубрику «Цитата для

душі»). Як вони розкривають його філософські погляди?

ЦИТАТА ДЛЯ ДУШІ ВІД ЙОГАННА ВОЛЬФГАНГА ГЕТЕ

♦ Треба поливати власний сад, якщо ми не можемо дати дощу всій країні.

♦ Людина пізнає світ через пізнання самої себе, а себе — через пізнання світу.

♦ Знайомлячись із людиною, я передовсім запитую, чим вона займається. Як? У якій послідовності? І відповідь на ці запитання визначає мою думку про неї на все життя.

♦ Лиш той життя і волі гідний, хто б’‎ється день у день за них.

Будинок-музей Ґете у Веймарі (сучасне фото)






Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.