Зарубіжна література приклад шкільного твору - Ессе з зарубіжної літератури - 2025

Своєрідність поглядів автора на кохання і красу людини. Вільям Шекспір «Сонет 130»

Сонет 130 Вільяма Шекспіра відомий своєю неприкрашеною та реалістичною оцінкою кохання і краси, в контексті того, як ці теми часто idealized в літературі Ренесансу. У цьому сонеті Шекспір висловлює своє особисте уявлення про кохання та привабливість.

Основна ідея сонету 130 полягає в тому, що кохана жінка відмінна від традиційної літературної ідеї ідеальної коханої. Шекспір навмисно виходить за межі загальноприйнятих стереотипів і образів, що описують кохання. Він визнає, що його кохана не є такою красивою, як героїні інших сонетів, і висміює традиційні прирівняння до природних явищ.

Наприклад, він пише, що її очі не такі, як сонце, її губи не такі, як коралі, і її волосся не як золото. Він визнає її недоліки, але в той же час відзначає її індивідуальність та природну привабливість, вказуючи, що, хоча вона не ідеальна, йому все одно її кохати.

Сонет 130 стає своєрідним виразом відступлення від кліше та ілюзій, властивих літературі епохи, та представляє реалістичні погляди на кохання та привабливість, що робить його відомим своєю автентичністю та неординарністю.

Сонет 130

Її очей до сонця не рівняли,
Корал ніжніший за її уста,
Не білосніжні пліч її овали,
Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,
Та на її обличчі не стрічав,
І дише так вона, як дишуть люди,-
А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба
До музики, милішої мені,
Не знаю про ходу богинь із неба,
А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,
Що славлені похвалами пустими.

Переклад Дмитра Паламарчука

Аналіз Сонет 130

Тема:

Цей сонет присвячений темі краси та кохання. Автор кидає виклик традиційним уявленням про красу, описуючи свою кохану без використання типових метафор та порівнянь.

Структура:

Сонет складається з трьох катренів (чотиривіршів) та одного дистиха (двовірша).

Рима:

Сонет написаний англійською сонетною римою ABAB CDCD EFEF GG.

Художні засоби:

Порівняння: автор використовує порівняння, щоб показати, що його кохана не відповідає традиційним уявленням про красу. Наприклад, він порівнює її очі не з сонцем, а з "тьмяним склом", а її волосся не з золотом, а з "дротом".
Антитеза: автор використовує антитезу, щоб протиставити свою кохану богині. Він стверджує, що вона не схожа на богиню з неба, а є простою людиною.
Оксюморон: автор використовує оксюморон, коли описує кохану як "неповторну", але й "звичайну".

Ідея:

Ідея сонету полягає в тому, що справжня краса не в зовнішності, а в особистості. Автор любить свою кохану не за її красу, а за те, що вона є.

Особливості:

Цей сонет є одним із найвідоміших сонетів Шекспіра.
Він відрізняється від інших сонетів тим, що автор не використовує типових метафор та порівнянь.
Цей сонет є прикладом того, як Шекспір використовує мову, щоб створити унікальний образ коханої.

Вплив:

Цей сонет мав великий вплив на розвиток англійської поезії. Він використовується як приклад того, як можна писати про кохання без використання традиційних метафор та порівнянь.

Сучасність:

Цей сонет актуальний і донині. Він нагадує нам, що справжня краса не в зовнішності, а в особистості.

Сонети Шекспіра як відображення внутрішнього світу людини доби Ренесансу

Сонети Вільяма Шекспіра (1564-1616) — це не просто вірші про кохання, дружбу, красу, плинність часу та сенс життя. Це справжня енциклопедія людських почуттів та думок, що розкриває перед нами глибини внутрішнього світу ренесансної людини.

Ось деякі ключові особливості сонетів Шекспіра, які роблять їх таким цінним джерелом для розуміння ренесансної епохи:

Гуманізм:

Сонети пронизані гуманістичними ідеалами. Людина з її безмежними можливостями та прагненням до досконалості стає центром всесвіту. Шекспір оспівує красу людського тіла, силу розуму, велич почуттів.

Індивідуалізм:

Ліричний герой сонетів — це не просто узагальнений образ, а особистість з унікальним світоглядом, емоціями та досвідом. Він глибоко розмірковує над сенсом життя, шукає відповіді на складні питання буття.

Конфліктність:

Внутрішній світ ренесансної людини сповнений контрастів. Це світ, де радість буття межує з трагізмом, щирість — з лицемірством, а любов — з ненавистю. Шекспір майстерно розкриває цю конфліктність, змальовуючи складні психологічні стани своїх героїв.

Філософська глибина:

Сонети Шекспіра сповнені філософських роздумів про сенс життя, природу кохання, красу та плинність часу. Автор не дає готових відповідей, а натомість спонукає читача до власних роздумів.

Естетична досконалість:

Сонети Шекспіра — це не лише глибокі за змістом твори, але й досконалі з точки зору форми. Автор використовує багатий арсенал художніх засобів — метафори, порівняння, епітети, оксюморони — щоб створити яскраві образи та передати тонкі нюанси людських почуттів.

Додатково:

Сонети Шекспіра поділяються на два цикли: 154 сонети, присвячені "смаглявій леді", та 28 сонетів, адресованих "юнакові".
Сонети Шекспіра написані п'ятистопним ямбом, що надає їм особливої мелодійності та урочистості.
Сонети Шекспіра мали величезний вплив на розвиток світової поезії. Їх перекладали багатьма мовами світу, ними захоплювалися і наслідували поети різних епох.

Своєрідність поглядів автора на кохання і красу людини в сонетах Шекспіра

Сонети Шекспіра — це не просто вірші про кохання та красу, це справжня енциклопедія людських почуттів та думок, що розкриває перед нами глибини ренесансного світогляду.

Ось деякі особливості поглядів Шекспіра на кохання і красу людини, які роблять його сонети такими унікальними:

Кохання як джерело радості та страждань:

Шекспір не ідеалізує кохання. Він зображує його як складне почуття, яке може приносити як радість, так і страждання. Ліричний герой сонетів переживає щиру й палку любов, але водночас відчуває ревнощі, страх втрати, розчарування.

Краса як мінлива й тлінна:

Шекспір не ототожнює красу лише з зовнішньою привабливістю. Він розуміє, що справжня краса людини полягає в її єднанні з душею, розумом, почуттями. Проте автор усвідомлює, що тілесна краса мінлива й тлінна, що лякає його й змушує шукати способи її увіковічення.

Ідеал коханої:

Образ коханої в сонетах Шекспіра багатогранний. Вона постає перед нами як прекрасна й недосяжна богиня, як вірна й щира подруга, як муза й натхнення. Проте автор не ідеалізує свою кохану, визнаючи її недоліки.

Філософія кохання:

Сонети Шекспіра сповнені роздумів про природу кохання, його роль у житті людини. Автор шукає відповіді на питання про те, чи може кохання бути вічним, чи може воно подолати смерть, чи може воно зробити людину щасливою.

Висновок:

Сонети Шекспіра — це унікальне явище в світовій літературі. Вони дають нам можливість зазирнути в душу людини доби Ренесансу, відчути її радощі та трагедії, зрозуміти її прагнення та цінності. Погляди Шекспіра на кохання і красу людини глибокі й оригінальні, вони й досі вражають читачів своєю щирістю та емоційною силою.