Справжня цінність людини не в титулі, а в її особистих якостях «Міщанин-шляхтич» Мольєр
Жан-Батист Поклен де Мольєр (1622–1673) — видатний французький драматург доби класицизму, актор і реформатор театру. Його творчість довела, що комедія може бути не лише розвагою, а й глибоким засобом пізнання людини та суспільства.
Комедія «Міщанин-шляхтич» була написана у 1670 році — в період розквіту абсолютизму Людовіка XIV. Формально це комедія-балет, створена у співпраці з композитором Жаном-Батистом Люллі, але за своїм змістом вона виходить далеко за межі легкої придворної вистави.
Безпосереднім приводом до написання твору став візит турецького посольства до французького двору у 1669 році. Посли поводилися стримано і не виявили очікуваного захоплення розкішшю королівських церемоній. Це образило Людовіка XIV, і він замовив сатиричну виставу, яка б висміювала «екзотичні церемонії».
Проте Мольєр не обмежився поверхневою пародією. Він використав замовлення як привід для створення глибокої соціальної сатири, спрямованої не проти іноземців, а проти власного суспільства — його марнославства, культу статусу та духовної порожнечі.
Міф: «Міщанин-шляхтич» — це лише фарс із кумедними танцями.
Правда: За зовнішнім комізмом прихована критика соціальних ілюзій і хибних цінностей епохи.
Головний герой п’єси — пан Журден, заможний міщанин, який одержимий бажанням стати шляхтичем. Він щиро переконаний, що титул, одяг і манери можуть змінити сутність людини. Саме тому Журден наймає вчителів музики, танців, фехтування та філософії.
Одна з найяскравіших сцен комедії — урок з Учителем філософії. Тут Мольєр висміює не лише невігластво Журдена, а й схоластичну освіту, відірвану від реального життя. Саме в цій сцені герой із подивом вигукує:
«Їй-богу, я й не знав, що вже понад сорок років розмовляю прозою!»
Цей комічний момент має глибокий сенс. Мольєр показує, що знання без розуміння і критичного мислення не роблять людину мудрішою. Освіта, перетворена на набір термінів, стає ще одним різновидом маски.
Система образів у комедії побудована на чіткому протиставленні. Пан Журден уособлює засліпленість статусом, тоді як пані Журден і служниця Ніколь представляють здоровий глузд і життєву мудрість. Вони бачать абсурдність прагнень героя, але не здатні його зупинити.
Окрема сюжетна лінія — кохання Люсіль і Клеонта — підсилює головну ідею п’єси. Журден ледь не руйнує щастя власної доньки лише тому, що її обранець не має шляхетного походження. Так соціальний забобон стає причиною особистої драми.
Чи може прагнення до «вищого статусу» перетворитися на пастку для самої людини?
На прикладі Журдена Мольєр показує, що зовнішній статус може стати в’язницею. Герой перестає жити повноцінним життям, псує стосунки з родиною і стає легкою здобиччю для лестунів, зокрема графа Доранта, який відверто ним користується.
Головна ідея комедії полягає в утвердженні гуманістичних цінностей. Мольєр доводить, що гідність людини визначається не походженням і не титулом, а розумом, чесністю та внутрішньою свободою.
Саме тому «Міщанин-шляхтич» залишається актуальним і сьогодні. У різні епохи змінюються форми престижу, але прагнення здаватися кимось іншим, ніж ти є, продовжує визначати поведінку багатьох людей.
Для Мольєра сміх — не порожня забава, а спосіб показати людині її вади й змусити замислитися над собою.
Одним із найвідоміших творів драматурга є комедія «Міщанин-шляхтич», написана у 1670 році. Вона належить до жанру комедії-балету — поєднання драматичної дії, музики й танцю. П’єса була створена у співпраці з композитором Жаном-Батистом Люллі та призначалася для придворного театру короля Людовіка XIV.
Історія створення комедії пов’язана з тогочасними подіями при дворі. Французька знать захоплювалася розкішшю, церемоніями та зовнішніми ознаками шляхетності. Мольєр використав цю атмосферу, щоб висміяти прагнення людей будь-що здаватися «вищими», ніж вони є насправді.
Міф: Комедії Мольєра — це лише легкі жарти для розваги.
Правда: За комічними сценами прихована серйозна критика суспільних вад і фальшивих цінностей.
Сюжет комедії зосереджений навколо пана Журдена — багатого міщанина, який мріє стати шляхтичем. Він витрачає величезні гроші на вчителів танців, музики, фехтування та філософії, сподіваючись, що зовнішні манери зроблять його дворянином.
Проте Журден не розуміє головного: шляхетність не купується. Його поведінка викликає сміх, адже він легко піддається лестощам і стає жертвою хитрих аристократів, зокрема графа Доранта.
Паралельно розгортається лінія кохання Люсіль — дочки Журдена — та Клеонта. Батько не дозволяє їм одружитися, бо юнак не має шляхетного титулу. Саме ця ситуація ще раз підкреслює абсурдність соціальних забобонів.
Чому прагнення до зовнішнього статусу часто заважає людині бути щасливою?
Важливу роль у комедії відіграють другорядні персонажі. Пані Журден уособлює здоровий глузд і практичність, Клеонт — чесність і щирість, а слуги Ков’єль і Ніколь додають п’єсі динаміки та народного гумору.
Особливу художню цінність має система засобів комічного. Мольєр широко використовує іронію, сатиру, гротеск і фарс. Комічні сцени навчання Журдена або «турецька церемонія» не лише смішать, а й викривають внутрішню порожнечу героя.
Сміх у Мольєра завжди спрямований не проти людини, а проти її вад.
Головна ідея комедії «Міщанин-шляхтич» полягає в утвердженні справжніх людських цінностей. Автор показує, що ні багатство, ні титул не роблять людину гідною поваги. Лише моральні якості визначають її справжню цінність.
Комедія має загальнолюдське значення й залишається актуальною й сьогодні. У різні епохи змінюються форми престижу, але прагнення здаватися кимось іншим, ніж ти є, залишається незмінним.
Напиши роздум на тему: «Чи потрібен людині високий статус, щоб бути гідною поваги?» Спирайся на образ пана Журдена та власний життєвий досвід.
Дата останньої реадакції: 27/01/2026