Перемога щирого кохання над соціальними умовностями, жадібністю та лицемірством «Севільський цирульник» П'єр-Огюстен Карон де Бомарше
П'єр-Огюстен Карон де Бомарше: Драматург, що наблизив майбутнє
П'єр-Огюстен Карон де Бомарше (1732–1799) — яскравий представник французького Просвітництва. Син годинникаря, який завдяки власному розуму став дворянином, він довів, що талант і енергія важать більше за титули. Його творчість стала голосом третього стану, проголошуючи еру, де панує особиста гідність, а не спадкові привілеї.
Основні мотиви та філософія творчості
Бомарше ввів у літературу образ нового героя — активного, кмітливого та незалежного. Його п'єси — це гостра соціальна сатира, замаскована під веселі комедії. Він першим показав, що людина з народу може бути розумнішою за аристократа, а сміх — це найкраща зброя проти тиранії та несправедливості.
- Соціальна рівність: Викриття лицемірства знаті та корупції в тогочасних судах.
- Уславлення розуму: Головним інструментом успіху героїв стає дотепність та "мистецтво жити".
- Боротьба за права: Бомарше не лише писав п'єси, а й активно боровся за авторське право та справедливість.
- Перемога щирості: Ствердження права кожної людини на щастя всупереч волі тиранічних опікунів.
Міф: Фігаро допомагає графу Альмавіві виключно через благородство та стару дружбу.
Правда: Фігаро — прагматик. Його допомога базується на «трьох китах»: великій грошовій винагороді (золоті екю), особистій помсті доктору Бартоло та азартному інтересі до складної інтриги. Це робить його образ реалістичним і життєвим.
«Севільський цирульник»: Тріумф спритності та кохання
Головні герої:
- Граф Альмавіва: Молодий іспанський гранд, який шукає щирого кохання.
- Розина: Юна і дотепна вихованка, яка не хоче коритися волі опікуна.
- Фігаро: Вільний цирульник, колишній конюх і аптекар, «майстер на всі руки».
- Доктор Бартоло: Жадібний і ревнивий опікун, символ всього старого і віджилого.
- Базиліо: Корисливий учитель музики, який вірить лише в силу золота та наклепу.
Сюжет будується навколо боротьби за Розину. Граф переодягається то в солдата, то в бакалавра Алонзо, щоб потрапити в дім доктора Бартоло. Проте справжнім диригентом подій є Фігаро. Він не просто виконує доручення, він веде тонку гру проти Бартоло, використовуючи кожну слабкість суперника.
Ключовий момент п'єси — нічне підписання контракту. Бартоло, будучи впевненим, що він обманув графа і видає Розину за іншого, власноруч підписує документ. Через спритність Фігаро контракт складений так, що Розина виходить за графа Альмавіву під його псевдонімом. Бартоло стає жертвою власної жадібності та необачності.
Фігаро як дзеркало епохи
Образ Фігаро — це вершина творчості Бомарше. Він поєднує в собі таланти поета, філософа та ділової людини. Фігаро не чекає милості від долі, він сам створює обставини.
«Я поспішаю посміятися над усім, інакше мені довелося б заплакати». Ці слова Фігаро пояснюють головний урок твору: оптимізм та гострий розум допомагають вижити навіть там, де все проти тебе.
Головна ідея та висновки для твору
- Перемога нового над старим: Фігаро та закохані уособлюють динамічне майбутнє, Бартоло — застигле минуле.
- Моральна перевага: Розум та енергія людини важливіші за соціальний статус чи багатство.
- Сатира на суспільство: Викриття наклепу (знаменита арія Базиліо) як інструменту, що може знищити репутацію чесної людини.
Висновок: Комедія Бомарше вчить нас, що свобода і щастя варті того, щоб за них боротися. На прикладі Фігаро автор показує, що знання, спритність та впевненість у собі — це ті якості, які роблять людину по-справжньому вільною.
Дата останньої реадакції: 27/01/2026