ФРАШЕРІ, Наїм - Біографія, життя і творчість письменника

ФРАШЕРІ, Наїм - Біографія, життя і творчість письменника

(1846 — 1900)

ФРАШЕРІ, Наїм - творчість письменника

ФРАШЕРІ, Наїм (Frasheri, — 25.05.1846, Фрашері, Албанія — 20.10.1900, Стамбул) — албанський поет.

Дитячі та юнацькі роки Фрашері провів у рідному містечку Фрашері, де вивчив турецьку й арабську мови, які складали основу тодішньої системи освіти в Албанії. У 1866 р. родина Фрашері перебралася у м. Яніни, де юнак вступив у грецьку гімназію, у якій прослухав курс класичних наук, вивчив грецьку та латинську мови, захоплювався творами Гомера та Вергілія, Дж. Румі та Сааді, студіював праці східної філології та філософії. Упродовж 1872—1882 pp. Фрашері працював у представництвах турецької влади в Албанії. З 1882 р. і до останніх днів свого життя Фрашері перебував у Стамбулі. Світогляд Фрашері формувався під перехресним впливом ідей албанського національно-визвольного руху, просвітницьких ідеалів філософії Вольтера та Ж.Ж. Руссо і релігійно-містичної системи суфійського пантеїзму. Проповідь морального удосконалення, заклики до людяності, добра, братерства, до оволодіння знаннями поєднувались у його діяльності з ідеєю боротьби за національне визволення. Фрашері підтримував тісні зв’язки з албанськими політичними угрупованнями та культурними організаціями, зокрема з Прізренською лігою — організацією, що ставила за мету відокремлення Албанії від Туреччини, та стамбульським «Товариством писемності», яке, крім поширення грамотності серед албанського населення, займалось також пропагандою ідей національного визволення.

Перебуваючи у Стамбулі, Фрашері активно займався видавничою й освітньою діяльністю: видавав підручники для початкових шкіл Албанії, у яких подавав відомості із географії, літератури, природничих наук, писав праці з історії, вперше викладаючи албанською мовою досягнення сучасної йому науки — ідеї Ч. Дарвіна, теорію Канта-Лапласа про походження Всесвіту тощо.

Власне літературно-художню творчість Фрашері розпочав із творів турецькою та перською мовами. У 1884 р. у Стамбулі побачила світ його турецькомовна алегорична новела «Чотири пори року». Перською мовою Фрашері видав у 1885 р. поетичну збірку «Мрії» («Tehajylat»), албанською — поетичні збірки «Вірші для початкових шкіл» (1886), «Літні квіти» («Lulet e veres», 1890), «Рай і влучні слова» («Parajsa dhe Fjala fluturake», 1894). Вірші Фрашері 80-х pp. позначені рисами гуманістичної дидактики, в них втілений заклик поета до знань, світла, праці, проповідь високої моралі, співчуття до знедолених. Дбаючи про виховне значення своєї поезії, Фрашері часто вдавався до жанру байки («Старий дракон і лисиця», «Казка і правда»), поетичного афоризму («Мудрі слова»), алегорії («Пісня світильника»).

У подальшому однією з головних тем творчості Фрашері, за словами А. Десницької, стає «всюдисуще і знеособлене божество, яке мусульманський поет ніколи не називає Аллахом, а лише «богом великим і істинним». У перськомовних віршах («Небо», «Філософія», «Сонце», «Місяць») і в албанських («Бог», Всесвіт», «Знання», «Істина «й ін.) автор з ліричним пафосом змальовує картину Всесвіту. Безкінечні зоряні світи, рух небесних світил, народження і згасання, зміни пір року, нескінченний океан буття, в якому живі істоти народжуються, існують, підпорядковуючись законам Всесвіту, йдуть у небуття і знову народжуються у нових перевтіленнях — уся ця космічна тематика постає у його поезії не як виклад уявлень поета про світ, а як одкровення, як схвильований переказ великого міфу.

Поряд із космічною темою у його поезії чільне місце посідає тема Людини. Поет шукав втілення божества у зоряних світах і в крапельці води, але насамперед у людині... Згідно із етичною концепцією Фрашері, божество втілене в людині, і це унеможливлює пошуки будь-яких інших святинь. Людина повинна пізнати себе. І головне — людина, яка вбирає у себе божественну сутність, повинна прагнути до подолання зла як у собі, так і в інших, повинна розвивати людяність, мудрість, прагнення до знань, любов до батьківщини.

З другої половини 80-х і в 90-х pp. Фрашері створив чотири поеми «Отари і луки» («Bageti e bujqesia», 1886), «Справжнє бажання албанців» («О alithis pothos ton Alvanon», 1886), «Історія Скандеберґа» («Istori є Skenderbeut», 1898), «Кербела» («Qerbelaja», 1898). Поема «Отари і луки» вважається одним із найкращих творів Фрашері. Вона написана під впливом верґілієвих буколік, у ній оспівується краса рідної природи, велич і благородство сільської праці, проповідуються ідеї добра, справедливості, братерства, висловлюються сподівання на звільнення Албанії з-під влади Туреччини. У поемі «Справжнє бажання албанців «Фрашері закликає балканські народи жити у злагоді, ставитись із повагою до національних інтересів різних країн. У поемі «Історія Скандеберґа» змальовано життя албанського національного героя XV ст. Георгія Кастріота. В основу поеми «Кербела» покладені трагічні події ранньої історії ісламу.

У творчому спадку Фрашері є також переклади албанською мовою байок Ж. де Лафонтена та першої пісні «Іліади», дві історичні праці «Загальна історія» (1899), написаний віршами та прозою релігійно-філософський трактат «Бекташинський зошит» (1896).

Поезія Фрашері відіграла важливу роль у формуванні албанської літературної мови (тоскський діалект), поетичних традицій та ідейно-художніх засад, на які спиралася албанська література XX століття.

В. Назарець



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.