ҐРЕЙВС, Роберт - Біографія, життя і творчість письменника

ҐРЕЙВС, Роберт - Біографія, життя і творчість письменника

(1895 - 1985)

ҐРЕЙВС, Роберт - творчість письменника

ҐРЕЙВС, Роберт (Graves, Robert - 26.07.1895, Лондон — 07.12.1985, Дейя, о. Майорка, Іспанія) — англійський письменник.

Ґрейвс народився у Вімблдоні (південний Лондон) у сім’ї середнього достатку. Дитинство Роберта можна назвати щасливим. Його батько — шкільний інспектор, ірландський письменник і філолог Альфред Персеваль Ґрейвс, дослідник гельської культури. Мати — Амалія фон Ранке-Ґрейвс, внучата племінниця відомого німецького історика Л. фон Ранке. Школу Ґрейвс не любив. Саме у шкільні роки він почав писати вірші. Навчання Ґрейвса в Оксфордському університеті було перерване Першою світовою війною. 1914 р. він добровільно вступив у Британську армію, під час війни служив у Королівському валлійському стрілецькому полку. На війні був тяжко поранений. Військовий досвід Ґрейвс описав у книзі спогадів «Прощання з усім» («Good-bye to All That», 1929). Цю книгу можна назвати хронікою повоєнного «втраченого покоління», у ній також зображено шкільні роки Г. та його життя у першому шлюбі.

1918 р. Ґрейвс узяв шлюб з художницею та феміністкою Ненсі Ніколсон. 1926 р. він одержав учену ступінь у Сент-Джонз-коледжі Оксфордського університету і того ж року місце викладача англійської літератури в Єгипетському (нині Каїрському) університеті. Крім дружини та дітей, його супроводжувала поетеса Лаура Райдінґ, з котрою Ґрейвс заснував видавництво «Сізін Прес» і видавав журнал «Епілог» (1925—1938). У 1929 р. Ґрейвс і Райдінґ переїхали в Дейю, що на іспанському острові Майорка. Коли в Іспанії спалахнула громадянська війна, Ґрейвс змушений був залишити острів. Після короткочасного проживання у швейцарському Лугано, Бретані та Лондоні у 1939 p., вони переїхали до Америки. Невдовзі шляхи Ґрейвс і Л.Райдінґ розійшлися. 1946 Ґрейвс повернувся на Майорку з Беріл Ходж, дружиною свого друга, з котрою одружився у 1950 р. На Майорці Ґрейвс прожив більшу частину свого життя.

У повоєнні роки Ґрейвс здобув широке визнання як поет, ставши, по суті, «живим» класиком; він займав почесну посаду професора поезії в Оксфордському університеті (1961—1966), отримав Королівську Золоту медаль за досягнення у поетичній царині (1968) і Золоту медаль поета на Олімпійських іграх у Мехіко.

Ґрейвс — письменник багатогранний. Він залишив величезну творчу спадщину — бл. 140 книг. Проте насамперед його талант проявився у поезії. Ґрейвс-поет відзначається енциклопедичністю і тепер вже легендарною ерудицією. Для його віршів характерні численні міфологічні, географічні та культурно-історичні образи, алюзії, ремінісценції, цитати. Ґрейвс був поборником «чистої» поезії, вільної від «домішок» особистих переживань і моральних настанов. Поезія Ґрейвса зовні традиційна у плані метрики, строфіки, рими, навіть академічна. У ній прослідковуються кілька традицій, передусім англійських національних. Це і фольклорна британська поезія (зокрема, баладна традиція), і «поезія нісенітниць» («nonsence poetry»), і метафізична поезія XVII ст. Водночас ліриці Ґрейвса притаманні риси поезії XX ст.: філософський підтекст, іронічність трактувань, напруженість ліричного сюжету. Він, як зазначає літературознавець В. Скороденко, «пише про те, що хвилює його сучасників: про неповторність особистості в її зв’язках із навколишнім світом («Померлих воскрешати»), про дуалізм чуттєво-духовного пізнання світу («Питання в лісі»), про можливості вибору («Проживи тут життя»), про природу волі художника-творця («Читач, що стоїть у мене за спиною», «Спали її!»)». Найвищим досягненням Ґрейвса вважається його любовна лірика, в якій він відвертий, жартівливий, гіркий, скептичний і жагучий. Сам Ґрейвс зазначав: «Провідна тема моєї поезії — неможливість для чоловіка та жінки зберегти в реальному житті абсолютну любов; неможливість, переступити через яку здатна лише віра в добро».

Як поет, Ґрейвс дебютував у 1916 р. збіркою «Над Бразьє» («Over the Brazier»). У 1920-1930-х pp. поетичній діяльності він віддавав основні сили («Поезії. 1914-1926», 1926; «Поезії. 1914-1927», 1927; «Поезії. 1926-1930», 1931; «Поезії. 1930-1933», 1934; «Вибрані поезії», 1938). Жанровий репертуар його творчості розширився після перебування на Майорці. Повоєнна поезія Ґ. представлена в книгах «Поезіїта сатири» («Poems and Satires», 1951), «Поезії» («Yoems», 1953), «Вибрані вірші» («Collected Poems», 1959), «Ще вірші» («Мок Poems», 1961), «Нові вірші» («New Poems», 1961) і «Вірші 1970-1972»(«Poems 1970— 1972», 1973), «Тяжкі питання, легкі відповіді» («Difficult questions, easy answers», 1973).

Широковідомим Ґрейвс став завдяки історичним романам «Я, Клавдій» («I, Claudius», 1934) і його продовженню «Божественний Клавдій» («Claudius the God», 1943) — з римської історії, а також «Золотеруно» («Hercules My Shipmate», 1945) і «Цар Ісус»(«King Jesus», 1946), що зображують, відповідно, античні та новозаповітні часи. Так, роман «Цар Ісус» є новою інтерпретацією євангельських подій. Ґрейвс презентує Ісуса як мудреця та поета, заперечуючи його містичне народження від Діви. До постаті Христа Ґрейвс звернувся також у своїй праці «Відновлене Назаретське Євангеліє» («The Nazarene Gospel Restored», 1953; спільно із Джошуа Подро). Ще один історичний роман Ґрейвса — «Донка Гомера» («Homer’s Daughter») з’явився 1955 p.

З-під пера Ґрейвса вийшли також дослідження з міфології. Найвизначніше з них — «Біла богиня» («The White Goddess», 1948). У «Білій богині»Т. заперечує патріархальних богів як джерело натхнення на користь матріархальних сил кохання та руйнації. Муза, або богиня Місяця (Moon-goddess), надихає поезію магічною силою, на відміну від раціонального класичного вірша. «Біла богиня» — це, за словами самого Ґрейвса, «історична граматика поетичної міфології». Джерела поезії Ґрейвс зводить до часів епохи матріархату і пов’язує їх із постаттю короля-чоловіка, якого приносили в жертву богині-жінці. Муза приймає в Ґрейвса вигляд щедрої й одночасно жорстокої Праматері, втілення космічного жіночого начала, а поетична творчість офарблюється в ритуально-культові тони, перетворюється в Служіння. Істини поезії для нього вічні — на відміну від літературних мод і віянь, і навіть від історичних істин, що піддані перегляду в контексті часу. У міфологічних студіях Ґрейвс спирався на досвід таких вчених, як Дж. Фрезер («Золота гілка»), Дж. Бахофен, Дж. Харрісон, М. Муррей.

Перу Ґрейвса належать збірки літературно-критичних есе: «Про англійську поезію» («On English Poetry», 1922), «Огляд модерністської поезії» («A Survey of Modernist Poetry», 1928), «Головний привілей» («The Crowning Privilege», 1956) і «Їжа кентаврам» («Food for Centaurs», 1960).

Ґрейвс виступав і як перекладач. Йому належать переклади з античних авторів (Гомер, Теренцій, Апулей, Светоній, Лукіан), двотомний переклад міфів Стародавньої Греції («The Greek myths», 1955), а також новаторський переклад «Рубайат» Омара Хайяма (1967).

Українською мовою окремі твори Ґрейвса переклали О. Мокровольський і Р. Доценко.

Є. Васильєв



Віртуальна читальня Зарубіжної літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами. Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов'язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми затратили багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2019 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.