Давньогрецька (еллінська) література

Монодична (сольна) лірика

Алкей

Алкей (кін. VII — поч. VI ст. до н.е.) — давньогрецький поет з міста Мітілени, що на острові Лесбос. Він, як і його землячка Сапфо, належав до аристократичного роду. У ті часи на Лесбосі загострилася політична боротьба між аристократами і демократами, і поет з головою поринув у вир цієї боротьби, мотиви якої втілилися у багатьох його творах (зокрема у відомих «Піснях заколоту»):

Міддю сяє великий дім, є для служби Аресові у ньому все:

І шоломи блискучі є, і, біліючи, китиці

Висять на них,

Щоб прикрасити голови вояків; і на стінах там

Кольчуги скрізь —

Захист певний від стріл прудких; на цвяхах шишаки міцні

Блищать кругом;

Тут і панцирі є лляні, там опуклі та вигнуті

Щити лежать;

Ось халкідські мечі й списи, пояси бойові також знайдуться тут.

Все заготовлене, все тут є. Пам’ятаймо ж про діло те,

Що ми почнемо.

Саме тоді в Мітіленах до влади прийшов тиран Піттак, висунутий демократами, і Алкей емігрував із Лесбосу. Він багато подорожував, змінюючи заняття (переважно воював як найманець) і повернувся на батьківщину з Єгипту лише наприкінці життя, після амністії. За деякими джерелами, він навіть помирився з тираном Мітілени, проти якого раніше боровся.

У його творчості наявна також застільна тематика, а також уславлення олімпійських богів. Поезії Алкея притаманні наочна образність, емоційна сила, прозорість висловлювання, але водночас до певної міри також певна елементарність почуттів і думок. Можливо, саме це в ньому і не влаштовувало його геніальну сучасницю, красуню-поетесу Сапфо, яка теж проживала на легендарному острові і якій він освідчувався у коханні (відомий вірш з умовною назвою «До Сапфо»):

Але, як тільки глянеш на мене ти, — уста мої змикає сором,

Перед тобою стою безмовний

Переклад А. Содомори

А Сапфо на любовні пропозиції Алкея нібито відповіла відмовою. І нині відомий її вірш, який в усіх хрестоматіях світу так і називається — «Відповідь Сапфо» або «До Алкея»:

Коли б твій намір чистий і добрий був, тоді б і слово легко злетіло з уст,

І вниз очей не опускав би, сміло сказав би, чого бажаєш.

Переклад А. Содомори

Твори Алкея позначені різноманітністю розмірів, музичністю та оригінальним способом будови строф. Одна з них увійшла до історії віршування під його ім’ям («Алкеєва строфа»). Аж до пізньої античності він був надзвичайно популярним, зокрема, його високо цінував відомий давньоримський поет Горацій.

Ось один із філософічних віршів Алкея. Образ корабля часто тлумачать як образ «корабля-держави» серед «хвиль-потрясінь». Проте його можна сприймати і ширше, філософічніше — як земну долю людини і людства у «житейському морі», повному рифів, штормів та інших небезпек:

Не розумію звади поміж вітрів.

Шаліють хвилі, линуть сюди й туди…

А ми в розбурхану негоду

В чорнім судні серед хвиль кружляємо,

Жорстоко гнані нападом бурі злим.

Сягають хвилі аж до підніжжя щогл,

Вітрило наше розірвалось,

Тільки лахміття по вітру має.

Але найвище посеред хвиль лихих

Іще грізніший вал підіймається,

Біду віщує нездоланну,

Перше ніж пристань боги пошлють нам.

Переклад Г. Кочура