Давньогрецька (еллінська) література

Монодична (сольна) лірика

Анакреонтика

Творчість і образ «веселого старигана» Анакреонта були до такої міри привабливими, що пізніше утворився навіть окремий різновид лірики — анакреонтична поезія (або анакреонтика), де в легкій, невибагливій формі уславлені радощі безтурботного життя, кохання, чуттєві насолоди, вино, квіти, весна; грайливий зміст любовних і застольних пісень поєднується з ясністю і простотою форми.

Ось характерний вірш із анакреонтики (з промовистою назвою «Анакреонт і жінки»), де легко простежується відлуння творчості поета:

Жінки мені говорять: «Ти дід, Анакреонте,

Лише поглянь у люстро, —

Волосся вже немає,

Все тім’я в тебе голе».

Чи в мене є волосся,

Чи все повипадало —

Не знаю, тільки знаю, —

Одне старому личить —

Тим більше розважатись,

Чим ближчий він до Мойри

Переклад А. Білецького.

Схожою є ситуація в наступному вірші. Якщо сам Анакреонт заявляв, що «Не полюбляє того, хто із келихом повним промови / Тільки про розбрат веде та про безжальну війну», то його наступник, поет-анакреонтик, розвиває цю тему: мовляв, з одного боку, його приваблює художня майстерність і нев’януча слава «батька поетів» Гомера («Гомера ліра»), з другого ж — не влаштовує військова тематика творів великого поета. Тому свою пісню він виконає в супроводі Гомерової ліри, з якої знята лише одна струна (узагалі ліра мала сім струн) — саме та, «що зве до бою». Інакше кажучи, у своїй творчості прагнув би дорівнятися до майстерності Гомера, водночас оминаючи військову тематику його творів. Крім того, тут є ремінісценція з віршів Анакреонта, де той дає «приписи, що кажуть, як з вином мішати воду»:

Дай мені Гомера ліру

Без струни, що зве до бою,

Принеси глибокий келих

І ті приписи, що кажуть,

Як з вином змішати воду.

Вип’ю трохи — й затанцюю

І, забувши про повагу,

Струн торкнуся, заспіваю

Голосну застольну пісню.

Дай мені Гомера ліру

Без струни, що зве до бою.

Переклад А. Содомори

Проте і в анакреонтиці є й інша тематика. Ось приклад розробки теми засудження надмірної жаги до наживи («тільки срібло всі шанують»):

(«На Ерота»)

Сумно жити не кохавши,

Сумно жити й покохавши,

Найсумніше ж від усього

Ошукатися в коханні.

Все Ерот під ноги топче —

Людську мудрість і звичаї,

Тільки срібло всі шанують.

Хай тому добра не буде,

Хто найперший прагнув срібла!

Через те братів не стало,

Через те й рідня не рідна,

Через те убивства, війни,

Та найбільше нас, коханців,

Через те усюди гине.

Переклад Г. Кочура

До наших часів дійшли лише окремі уривки творів Анакреонта, зате від пізньої античності (очевидно, від доби еллінізму) збереглася ціла збірка наслідувань його творів, т. зв. «анакреонтичні вірші». Вона вміщувала лише 59 творів і була додана до т. зв. «Палатинської антології», збірки творів античних поетів, укладеної в X ст. візантійцем Костянтином Кефалою, яку, в свою чергу, в XIV ст. було вкотре доповнено.

Саме ця доповнена збірка та деякі вірші Горація і стали тими зразками, що їх наслідували поети Відродження й Просвітництва, а також анакреонтики Західної Європи й Росії у XVIII–XIX століттях: Вольтер і Парні — у Франції, Глейм — у Німеччині, Державін, Батюшков, юний Пушкін — у Росії (до слова, в жартівливому вірші «Мое завещание друзьям» (1815) Пушкін прямо назвав своїм учителем саме Анакреонта).

Літературне відлуння

Олександр Олесь. «Чари ночі»

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її, —

Знов молодість не буде.

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада…»