Давньогрецька (еллінська) література

Еллінська наукова проза. Арістотель

Плутарх

Плутарх (бл. 45 — бл. 127 рр.) був одним із найвідоміших античних письменників, творцем жанру біографії. Він народився в маленькому місті Херонеї, що в провінції Беотія, і здобув блискучу освіту в Афінах, Олександрії та Римі. Людина заможна, він часто навідувався до Риму, де мав багатьох впливових друзів, передовсім — імператора Траяна. Жив Плутарх у ті часи, коли Еллада стала провінцією Риму і називалася Ахайєю, і якийсь час обіймав високу посаду її прокуратора.

Він написав близько 200 творів різної тематики, найвідоміший з яких — «Порівняльні життєписи». В них він дав 50 біографій (з них 46 парних). Іноді «Порівняльні життєписи» називають також «Паралельними життєписами», оскільки портрети греків і римлян подані парами, наче «паралельно», за схожістю і/або контрастом. Подекуди таке порівняння закінчується «Зіставленням», де підводиться певний підсумок, підкреслюється схоже і різне у видатних представників обох народів.

Так, цікавим є порівняння полководців: грека Олександра Македонського і римлянина Юлія Цезаря, або найліпших ораторів Еллади й Риму — відповідно Демосфена і Цицерона та ін.

Хоч його твори й названі історіографічними, Плутарх передовсім мораліст, а не історик, тому наукову точність він навіть не мав на меті, його більше цікавили особистісні якості видатних людей (з метою дати позитивний приклад для наслідування, іноді він навіть прикрашає портрети своїх героїв). В цілому ж «Порівняльні життєписи» є високохудожнім твором своєї доби, і перед читачем відкривається не музейний зал, а живі обличчя видатних греків і римлян.

Крім суто художніх завдань, Плутарх талановито вирішив і завдання патріотичні. Як зазначалося вище, він, грек, був високим посадовцем Римської імперії і не піднімав проти неї жодних повстань, але прислужився Елладі іншим чином: створивши яскраві паралельні образи еллінів і римлян і об’єктивно змалювавши усіх, він возвеличив Елладу, не принизивши Риму (і навпаки).

В нові часи Плутарх став одним із найулюбленіших античних письменників. Його сюжети використовували в художній практиці В. Шекспір («Юлій Цезар», «Антоній і Клеопатра»), французькі класицисти П. Корнель і Ж. Расін. М. Монтень називав «Порівняльні життєписи» своїм требником, а Наполеон постійно носив їх із собою (як Олександр Македонський — «Іліаду» Гомера).

А біографічна література стала чи не найпопулярнішим читанням сучасних інтелектуалів.