Давньоримська література

Римська комедія

«Георгіки»

Уважний і далекоглядний політик, Октавіан урахував успіх «Буколік», адже перед Римом постали нові складні проблеми. Значна частина римського народу за час тривалої громадянської війни од- викла від роботи, і для привернення уваги римського суспільства до сільського господарства потрібен був високохудожній виховний (дидактичний) твір. Октавіан зрозумів, що краще за Вергілія цей твір не напише ніхто, тому через Мецената замовив йому цей твір Вергілію — так з’явились «Георгіки» (від «geo» — «земля»).

Над «Георгіками» Вергілій працював цілих сім років (36-29 рр. до н.е.), продовжуючи традицію дидактичного (повчального) епосу, яку започаткував еллін Гесіод (VII ст. до н.е.). Вергілій прямо пише про те, що, оспівуючи рідну Італію, її родючу землю, він використовує досвід свого великого еллінського попередника:

Мати хлібів золотих, вітай же, Сатурнова земле, Мати великих людей!.. Для твого добра я підношу Давні багатства твої, джерела викриваю забуті, І по містах італійських дзвоню Гесіодовим віршем.

Переклад М. Зерова

Поема «Георгіки» складається з чотирьох книжок про окремі галузі сільського господарства: землеробство, садівництво, тварин

ництво та бджільництво (до речі, Вергілій був непоганим бджільни- ком). Її домінуюча, наскрізна тема — «Laboir omnia vincit» — «Праця долає все». Це справжній гімн людській праці. Автор повчав, як готувати насіння до сівби, на якому ґрунті воно краще зійде, як робити щеплення фруктових дерев, як розводити коней і бджіл тощо. Тут знадобилася блискуча освіченість Вергілія та його схильність до філософських роздумів: поема наповнена ремінісценціями та алю- зіями, у ній оспівана краса італійської природи. Прочитавши «Георгіки», можна дійти висновку, що селянин з простим побутом, який невтомно працює на землі, наближається до епікурейського ідеалу гармонії з природою. Тож недаремно «Георгіки», як і «Буколіки», теж мали величезний успіх.