Новітня історія зарубіжної літератури -

ДЖ. СЕЛІНДЖЕР. «НАД ПРІРВОЮ У ЖИТІ». ДУХОВНА ОПОЗИЦІЯ ГОЛДЕНА КОЛФРІДА ЯК НАСЛІДОК ПРОТЕСТУ ПРОТИ «ДОРОСЛИХ» ПРАВИЛ ГРИ - ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

План

✵ «Над прірвою у житі» — авторська концепція життя молоді XX ст. Символічність назви та жанрова специфіка роману:

✵ монологічна форма оповіді;

✵ сповідальний характер твору;

✵ невимушений стиль;

✵ розмовна мова тощо. Тематика та проблематика твору.

✵ Голден Колфілд і Америка — два світи роману.

✵ Багатогранна система образів, їх характери та роль у творі.

✵ Багатство і складність символів.

Завдання для підготовчого періоду

✵ Дайте визначення поняттям «роман» і «повість». Визначте жанр твору Дж. Селінджера.

✵ Подумайте і скажіть, хто ж насправді Голден Колфілд: самітник, бунтівник, егоїст чи сумління молодого представника американської нації.

✵ Поясніть символічну деталь портрета Голдена — «чуб із сивиною», «з одного боку, з правого, у мене мільйон сивих волосин».

Література

✵ Братко В. Письменник, якого завжди будуть читати. // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах. — 2002. — № 1. — С. 11.

✵ Дудка Н. Віддзеркалення нонконформістського світовідчуття. Позакласне читання за творчістю Дж. Селінджера. // Зарубіжна література. — 2006. — № 8. — С. 11—16.

✵ Єременко О. В. Дж. Селінджер «Над прірвою у житі», матеріали до варіативного вивчення. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах. — 2000. — № 4. — С. 56—58.

✵ Козленко Р. О. «Де вони діваються взимку?». Матеріали до вивчення роману Селінджера «Над прірвою у житі». // Всесвітня література та культура. — 2004. — №9, —С. 37—40.

✵ Красуцька І. Крутий обрив дійсності. // Вікно у світ. — 1999. — № 6. — С. 163—167.'

✵ Марченко М. П., Савчук Р. П. Сенс просвітлення. Постмодернові роздуми про роман Дж. Селінджера «Над прірвою у житі»// Всесвітня література та культура. — 2001. — № 5. — С. 52.

✵ Мулярчик. Сучасний реалістичний роман США. — М., 1988.

✵ Селинджер Дж. Д. Над пропастью во ржи. — Львов: Вища шк., 1987.

9. Скобельська О. І. Виклик над безоднею: роман Дж. Селінджера «Над прірвою у житі» // Всесвітня література та культура. — 2004. — № 9. — С. 33—37.

«Над прірвою у житі» — сповідь головного героя, який пережив момент внутрішнього переходу, кризу віднаходження себе самого, і, не криючись, переповів читачам про свої відчуття й думки в момент «ініціації» — трагічного і болісного зростання, свідомого входження мислячої індивідуальності в суспільство, де задовго до неї встановлено правила гри й розподілено ролі. У приватній клініці напередодні Різдва герой пригадував те, що сталося з ним рівно рік тому.

З життя Голдена Колфілда вихоплено події, що відбувалися з ним протягом трьох трагічних днів: це час зламу і випробувань юнака. Через нетерпимість до брехні він не міг прижитися в жодній із шкіл. Навчаючись уже в четвертій за переліком школі, знову виявився виключеним, бо багато чого не приймав і не розумів як в учителях, учнях, так і в існуючих у школі порядках. Дивлячись у майбутнє, Колфілд не бачив нічого, крім сірої буденності. Йому здавалося, що для нього в житті не відведено місця, адже його не цікавила жодна професія. Опинившись у Нью-Йорку, герой пробував таке життя, яке за нормальних умов підліткові заборонено: нічний готель, бари, кафе, дансинги, вистави, Нью-Йорк богемний. Всі враження, пригоди, розмови, зіткнення із зовнішнім світом підсумовувалися одним — поняттям лицемірства і нещирості. «Доброчесність, порядність, рівність — усе, що проголошується суспільством як чесноти, на які воно спирається, виявляється лицемірством і брехнею».

Америка середини XX ст. не здалася Голдену затишною. Понад усе його пригнічували не особисті обставини (виключення зі школи, конфлікт зі шкільною фехтувальною командою, капітаном якої він був, складні взаємини з товаришами), а дух загального обману і недовіри між людьми, що панували у США. Юнака обурювала відсутність елементарної людяності, навколо він бачив лише бездуховність, душевну порожнечу, породжену світом наживи і бізнесу. Його очима читач спостерігав за навколишнім урбаністичним світом, де все було протиприроднім. Відтак Голден і Америка — два світи роману, повністю несумісні: герой «випадав» із системи, зараженої зухвальством, бездушністю і лицемірством. Він уособлював чистоту і щирість «світу дитинства». Більше за все в житті Колфілд боявся стати таким, як усі дорослі.

Лейтмотив книги — рядок з вірша Роберта Бернса, винесений у заголовок, рядок, який Голден, не дочувши, витлумачив собі як дитячу пісеньку про невинність серед природи, яку треба вберегти від падіння в прірву дорослості. Недаремно своїм єдиним покликанням у цьому світі він вважав фантастичну роль ловця, людини, яка оберігала маленьких дітей, що бавилися на величезному полі, в житі, від падіння в прірву. Головна проблема полягала в збереженні дитячої чистоти і щирості: не дати «світу дорослих» занапастити невинне дитинство... Саме про це й мріяв Голден Колфілд.

Герою були властиві чуйна душа, розвинена уява, неабиякий культурний рівень. Його вразлива, емоційна натура хворобливо й подекуди упереджено реагувала на негаразди в суспільстві, на стосунки між людьми, дорослими і підлітками, на всілякі конфлікти й суперечки, що призвело юнака до розчарувань і стресу. Він категорично не приймав будь-якої фальші, глибоко внутрішньо протестував проти усього надуманого, показного в навколишньому світі. Голдена дратували загальноприйнята вульгарність, банальність, що стали нормою поведінки. Йому гидкі і солоденька реклама школи Пенсі, і фальш директора Хааса, і благодійництво «похоронного» ділка Оссенбергера, і непорядність Стредлейтера.

«Не люблю», «терпіти не можу», «ненавиджу» — ось слова — рефрени, які часто вживав Голден. На формування його характеру найбільше вплинув вік героя — шістнадцять років. Він наче опинився між двома світами, «дитячим» і «дорослим», але повністю не належав жодному з них. Деколи герой більше безпорадний, ніж дитина, деколи розумніший, ніж старі, а частіше — все разом. Він перебував у становленні, в пошуку, він формувався.

Голдена Колфілда не можна назвати шляхетним молодим джентльменом, бо він міг бути брехливим, лінивим, егоїстичним, непослідовним. Однак його щирість та відвертість, з якою він розповідав про себе, безперечно компенсували багато недоліків його ще несформованих характеру та свідомості.

Чуйна натура шістнадцятирічного юнака мала таку властивість, що всі люди, з якими йому доводилося зустрічатися, ніби стали частиною його самого, ніколи не полишали його байдужим:

Образ Голдена Колфілда тісно пов'язаний з основними мотивами:

Червона мисливська шапка з великим козирком і навушниками символізувала виклик, який кинув Колфілд усім ровесникам, дорослим, життю; стала для нього рятівною соломинкою, за яку він хапався в скрутну хвилину.

Качки — символ ставлення героя до всього живого загалом, а не лише до людей чи суспільства. Він розумів, що Всесвіт вибудовано з дрібниць.

Спортивні ігри, що ними захоплювалися в школах, стали для героя символом поділу суспільства на сильних і слабких «гравців».

«Ловець у житі» з'явився тоді, коли в душі Голдена запанувала нестійка, але дорогоцінна гармонія. Це мета його життя — опікуватися дитячою грою на ланах життя, які обривалися безоднею; тобто жити для когось, а не для себе.

Мотив Різдва, коли герой переживав духовне відродження, воскресіння. Покликання Голдена — нести в жорстокий, недобрий світ добро, гармонію, радість, щирість дитинства.

Герой ніби дійсно «переходив» з дитинства в доросле життя, і цей перехід дався йому важко. Завершився роман його поверненням додому. На закінчення Колфілд сказав, що не знає, що буде далі. Але очевидно, що одна з найбільших криз у житті підлітка відбулася. До дитинства повернутися неможливо, дорослішати необхідно.

ГОЛДЕН КОЛФІЛД

— не сприймав світ і правил гри, які той нав'язував кожному;

— замкнутий у собі

— рятівник дітей від прірви дорослішання; — його мрія — поля жита