Розвиток літератури епохи середньовіччя

Художні здобутки надбання класичного Середньовіччя

Французький героїчний епос. «Пісня про Роланда»

Французький героїчний епос є визначним художнім явищем. Він зберігся у вигляді поем, записи яких датуються XII-XIV століттями. Уцілілі твори мають назву «chansons de geste», яка перекладається «пісні про подвиги», виконувалися мандрівними співцями (жонглерами) в супроводі арфи або віоли. У цих пам’ятках осмислено теми захисту країни від зовнішніх ворогів (цикл Гарена де Монглана), служіння королю (Королівський цикл), міжусобних конфліктів (Цикл Доона де Майанса).

У «Пісні про Роланда» зображено ряд реальних історичних подій, що відбувалися в кінці VIII століття. Історичні хроніки засвідчують, що 778 року один із мусульманських правителів звернувся до Карла Великого за допомогою в боротьбі з халіфом. Похід Карла в Іспанію був невдалим. Повертаючись до Франції, при переході перевалів у Піренейських горах франки зазнали великих втрат від нападу гірського племені басків. Із переказів відомо, що в цій битві загинув небіж Карла на ім'я Хроутланд, якого виведено в образі Роланда.

Історична правда у творі доповнюється художнім домислом. Вигадані елементи набувають значення морально-етичних категорій і, залежно від їх узгодження з фактами, наділяються позитивними чи негативними відтінками варіативності. Поемі притаманна епічна інтерпретація значення зображених подій, перебільшення їх масштабності. «Пісня про Роланда» тривалий час побутувала в усній формі. Відносно авторства поеми можна лише робити припущення. Останній рядок твору сповіщає про закінчення поеми, яку розказував Турольдус. Із впевненістю можна стверджувати, що це освічена людина, яка добре розумілася на державній справі, військовому ремеслі. Можливий варіант приналежності автора або переписувача до військово-лицарської верстви суспільства. Цю тезу підтверджує домінуюча в поемі військова точка зору, точність фактів, деталей із різних сфер військового ремесла.

Епічний сюжет поеми характеризується послідовністю. Зав'язку твору присвячено висвітленню суті зрадницької змови в стані Марсилія. Сарацини шукали способу примусити Карла зняти облогу. Пріоритет матеріальних інтересів, бажання уникнути пограбувань і руйнування міста ставить маврів перед необхідністю дати в заручники «хоч би й своїх синів». Більшість франків висловили недовіру ворогові, однак пропозицію Марсилія ними все ж таки прийнято. Посольство до Сарагоси змушений був очолити Ганелон. Звинувачуючи в смертельно небезпечній місії пасинка, він поклявся помститися останньому:

Роланду крикнув: «Звідки злість подібна?»

Відомо всім, безумцю, твій вітчим я,

На смерть мене ти шлеш до Сарагоси!

Якщо поможе Бог мені вернутись,

тобі таку я помсту приготую,

Що до кінця життя ти не забудеш!»

Кульмінація твору — битва в Ронсельванській ущелині, де на ар’єргард, який очолював Роланд, напало військо сарацинів. Сили Марсилія були значно потужнішими, ніж франкське військо. Та завдячуючи надлюдській мужності воїнів-християн, перемога далася ворогові ціною великих втрат. Карл помстився сарацинам за смерть своїх воїнів. Король сам вступив у двобій із Марсилієм і смертельно поранив його. Справедливий суд над зрадником — розв’язка оповіді.

У центрі уваги оповідача протистояння християнського Заходу із сарацинським Сходом. Особливості конфлікту визначили побудову системи образів. Персонажі поеми поділяються на два антагоністичні табори:

• захисники інтересів Франції (християни)

• вороги Франції і християнства, які сповідують іслам.

Систему образів вибудувано за принципом контрастної оцінки в залежності від позиції персонажа щодо християнства й лицарської честі. Так, Карл і його прихильники постають хоробрими воїнами, що керуються поняттями доблесті й патріотичного обов'язку. Найяскравішим прикладом може слугувати образ ідеального лицаря Роланда, що є втіленням васальної вірності сюзеренові.

Героєві протиставлено Ганелона, який не зміг піднятися над особистими образами, зрадив інтереси свого війська.

Оповідач не вбачав у діяннях християнського монарха загарбницького характеру, оскільки мета походів Карла — охрестити мусульманське населення Іспанії. Гіперболізація віку Карла (у творі йому двісті років, а під час походу було лише тридцять шість) є характеристикою його досвідченості, мудрості та розсудливості. Цей образ наділено здатністю нести відповідальність за долю країни, бути ревнителем віри. Тоді як володар Сарагоси, Марсилій, постає у творі як підступна, безчесна, жорстока, здатна на підлість людина. Подібне бачення цієї постаті пов’язане головним чином із приналежністю до іншої релігійної конфесії. Протиставлення світоглядних засад правителів дозволило відтворити становище в середньовічній Європі, де засновувалися держави, точилися воєнні дії, християнство розповсюджувалося в боротьбі з дохристиянськими космологічними уявленнями та з іншою світовою релігією — ісламом:

Король наш Карл, Великий Імператор,

В Іспанії провоював сім років.

Весь край гірський він підкорив до моря.

Фортеці непохитні впали швидко,

Ні міст, ні мурів не лишилось цілих.

Зосталась Сарагоса на горі лиш…

Там цар Марсілій, що не вірить в Бога,

Шанує Аполліна й Магомета.

Та прийде час, і Бог його скарає. Аой!

У творі майже відсутні картини особистого життя персонажів. Вони — передусім воїни, державні діячі, яким притаманні вірність сюзерену, наполегливість, сміливість, рішучість, стійкість духу. Почуття васального обов’язку, потреба боротьби у важкий для країни час підносяться в поемі на висоту суспільного ідеалу, громадянського обов’язку. Так, образу Роланда властиві риси епічного героя, зумовлені новими історичними етнокультурними реаліями, які склалися в Європі після утворення феодальних держав, встановлення суспільних стосунків васала, сеньйора й сюзерена. За словами Роланда, за свого короля слід стерпіти все: і спеку, і мороз. Він знав і виконував усі положення лицарського кодексу, вважав ганебним для себе просити допомоги. Богатирське свавілля Роланда стає його трагічною помилкою, причиною поразки й загибелі його та всього ар'єргарду.

«Пісня про Роланда» втілює давнє розуміння героїки, підкресленню якої слугує гіперболізація. Так, двадцять тисяч французів б'ються із чотирьохстами тисячами сарацинів; Карл веде десять полків на тридцять полків маврів; сам Роланд вступає в бій із чотирмастами воїнами тощо. На відтворення характерів героїв і їх світоглядів вплинули ідеї християнства. Промовистим є жест, коли помираючий Роланд протягнув до небес свою рукавицю на знак служіння Господу. Містико-символічне значення має віщий сон Карла. Королю являється архангел Гавриїл як символ протистояння світовому злу.

Пейзажні описи в поемі емоційно суголосні з інтонуванням битв і виконують функцію уточнення, увиразнення громадянської позиції автора. У критичний момент, коли військо Роланда потерпає від навали маврів, у світі природи лютують грізні сили. Природа, її рухи відображаються не самі по собі, а прямо співвідносяться з тим, що відбувається у світі людського співжиття. Ця громовиця — плач по загиблому Роланду. Пейзажні замальовки в поемі «Пісня про Роланда» нагадують реакцію руської природи в «Слові о полку Ігоревім».

Мотиви й образи «Пісні про Роланда» письменниками наступних епох використано відповідно до нового розуміння суті людини, її суспільної ролі. Зокрема в репертуарі народних співців легенди, перекази про часи Карла Великого, переробки «Пісні про Роланда» набували народно-карнавального характеру. Італійським поетом Луїджі Пульчі (1432-1484 рр.), який створив епопею нового типу «Великий Моргайте» (1483 р.), застосовано гумористичні народні версії переказів про Карла Великого; оповідання про пригоди велетнів, у яких пародіювалися лицарські романи; матеріал анонімної поеми «Орландо» (Роланд). У творі ж італійського поета Маттео Боярдо (1441-1494 рр.) «Закоханий Орландо» образ Роланда потрактовано в руслі традицій куртуазії.